Релігія і наука

ПРО ТАЙНУ СТВОРЕННЯ ВСЕСВІТУ

Продовження (початок у ВіК №2)

Надзвичайна природа

Саме поняття хвилі чи коливання має у фізиці абстрактний характер. Це лише "рух матерії" - "рябизна на воді". Навіть при температурі абсолютного нуля атоми в тілах не припиняють свого коливального руху. Тепер набагато зрозуміліші слова зі Священного Писання, що Бог створив усе з нічого. Але відповідно до сучасних наукових уявлень, космос розпочав своє існування з абсолютної порожнини.

Всесвіт не існував вічно, але мав початок у часі. Сам час, як і простір, з'явилися одночасно з первинною матерією, тому що він є невіддільний від неї. Процес "народження" світу описується науковою теорією "Великого вибуху". Варто зізнатися, що цей термін є надзвичайно невдалим. Слово “вибух” невірно передає зміст явища, оскільки процес збільшення об'єму Всесвіту неможливо уявити, як наслідок якогось вибуху. Розширення світу відбувається разюче рівномірно і, при першому наближенні, пропорційно відстані між двома типовими скупченнями галактик. Таким чином, чим далі галактики знаходяться одна від одної, тим вищою є швидкість їхнього взаємовіддалення. Це, справді, занадто дивна властивість для звичайного вибуху.

Речовина і випромінювання, у Всесвіті в великому масштабі розподілені надзвичайно однорідно у всіх напрямках. Але вибух не може призвести до рівномірного розподілу речовини по об'єму. Більше того, сила, що діє на уламки речовини при звичайному вибухові, викликана різницею тисків. Однак Всесвіт - це все, що існує в матеріальному світі. Поза її межами немає нічого - жодної матерії, простору, часу, тобто немає тієї "порожнини", у якій можна було б розширюватися. Тому саме поняття різниці тисків недоречно вживати у цьому випадку. Кращому розумінню проблеми допоможе аналогія повітряної кулі, що роздувається рівномірно, на поверхні якої нанесені точки, що зображують галактики. Коли куля роздувається - її оболонка розтягується, і відстані між точками збільшуються. При цьому самі точки на поверхні залишаються без руху. Таким чином, самий простір між галактиками, розтягуючись, розсовує їх. Однак, розширення Всесвіту зовсім не впливає на окремі тіла. Точнісінько так, як у хмарі газу, що розлітається, окремі молекули не розширюються.

Світотворення мало цілком визначену, із неймовірною точністю розраховану силу...

У древні часи тлумачі біблійного тексту уподібнювали сувій П'ятикнижжя Мойсея до Всесвіту. Розгортання сувою подібно розширенню Всесвіту, а згортання – його стискуванню. Відповідно до одного з древніх тлумачень Біблії, ім'я Бога "Всемогутній" (по-давньоєврейському "Ша-дай") пояснюється так: "Той, Хто сказав "Досить"". Це тлумачення супроводжується переданням, відповідно до якого Всесвіт, будучи створеним, став розширюватись з величезною швидкістю, і тоді Бог сказав йому: "дай" - "досить".

(Далі буде)