СТЕЖКАМИ ПРАВОСЛАВНОГО ВИХОВАННЯ

    Дотримуючи обіцянку, подаємо тезово деякі виступи на конференції “Православ'я і суспільство”, яка відбулася навесні у Лугинах Житомирської області.

Владика Вісаріон, єпископ Овруцький і Коростенський благословив і взяв участь у конференції “Православ'я і суспільство”.

 

---

НА ЧОМУ ТРИМАЄТЬСЯ ОСВІТА?

Мусимо бути багатими духовно, щоб були багатими духовно наші діти. Тоді й матимемо матеріальний добробут. Православна Церква, впродовж тисячолітньої історії України, незважаючи на несприятливі обставини, плідно діяла з метою просвіти народу, створювала шедеври високої духовної культури, закладала систему ефективної, на свій час, народної освіти. Результати цієї діяльності і в наш час вражають своєю величчю і довершеністю: храми та іконопис Київської Русі, літописи і натхненна духовна література, Острозька Біблія і друкована книга XVI-XVIIст., Києво-Могилянська академія і висока грамотність українського народу, перлини духовної поезії і народний епос, що корениться у християнській доброчесності, монастирські шпиталі, притулки для дітей сиріт, нарешті, висока християнська моральність народу – ось, далеко не повний перелік тих свідчень історії України, які є взірцем для нас.

Всебічність воцерковлення освіти означає те, що християнська культура цілісна, і вона має відношення до всіх сторін людського життя. Тож нероздільність освіти і виховання – це означає впровадження основ християнської культури в освіту на основі православних традицій виховання. Адже добре виховання - найбільший скарб, який батьки можуть дати дітям.

Дедалі більшає дітей, які виховуються в неповних сім'ях. А чому так багато сімей розпадаються? Тому, що і тут ми відступаємо від основ християнської моралі.

Апостол Павло, в посланні до Колосян, так визначає взаємовідносини членів сім'ї:
"Дружини, слухайтесь чоловіків своїх, як це личить у Господі! Чоловіки, любіть дружин своїх, і не будьте суворими до них! Діти, слухайтеся в усьому батьків, бо це Господеві приємне! Батьки, - не дратуйте дітей своїх, щоби духом не впали вони!" (Колос. 3:18,21).

Для сімей віра в Бога - джерело духовної сили. Починати християнське виховання слід з юного віку. В нашому селищі є сім'ї, діти яких відвідують недільну школу, приходять до храму Божого. Помітно, що ці діти вихованіші, слухняніші, ввічливіші, працьовитіші, та милосердніші.

 

---

ДУХОВНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ - ПОЧИН ЇХНІХ БАТЬКІВ.

Ми часто чуємо слова "любов", "любов до батьків", "любов до рідних", "любов до ближніх". А чи знаємо ми, яка повинна бути ця любов? Як вона повинна поєднувати в собі всі ті добрі якості, почуття, які є на світі? А таємниця в тому, що саме з ніжною суворістю православного благочестя батьки повинні виховувати своїх дітей. Як кажуть в народі: "Що посієш, те й пожнеш". Якщо ниву не засівати, то на ній, крім бур'янів, нічого не виросте. Так і дитину, якщо з дитинства її своїм прикладом не навчати доброті, чуйності, доброзичливості та іншим чеснотам, то душа її заросте отим самим бур'яном, тобто лихими словами, злом, недовірою, ненавистю. І тому ми повинні з особливою пильністю стежити за своїми думками, словами, діями, коли поруч з нами діти, свої чи чужі, немає значення.

Вчені розробили прилад, який слова перетворює в електричні імпульси. Провели дослід над рослиною. Спочатку рослину лаяли, проклинали, говорили погані слова і вона почала в'янути, гинути. А потім зробили навпаки: рослину благословили - і вона відродилася. А коли читали слова Євангелія, то вони давали незрівнянний позитивний імпульс.

Безсилі, немічні батьки над дорослими дітьми, якщо не починали виховання їхнє з юних літ. Бо тоді діти не мають чітко поставленої в житті мети, не знають заради чого люди живуть і заради чого їм треба жити. Звідси жорстокі, часом звірячі вчинки. Зло, не знищене любов'ю і молитвою у сім'ї, спричиняє розлад в усій системі виховання.

Це і є завданням домашнього вогнища. Ми, як країна з тисячолітньою історією Православ'я, мусимо шукати дорогу до душ своїх дітей, методами, які органічно вийшли з християнського благочестя. Спасіння наших нащадків - чи не це наша найкраща нагорода в дочасному житті та у вічності?

 

---

ДИТЯЧА ЖОРСТОКІСТЬ - НАСЛІДОК ДУХОВНОГО НЕЗДОРОВ'Я СУСПІЛЬСТВА.

Діти є барометром духовного здоров'я суспільства. Сучасний вал "нового мислення", статевого виховання молоді, підтекстом якого слід вважати розтління, пропаганда пріоритету сили над розумом, об'єктивно веде до розпаду особистості, як складової частини суспільства. Соціальним інститутом, що найбільше впливає на формування рис особливості дитини, є сім'я.

Дуже серйозним показником сімейного неблагополуччя є дитяча схильність до безжальних розправ, які починаються на перший погляд, безневинними образами однолітків. Сімейні конфліктні ситуації, чвари, перебування старших у стані постійної ворожнечі стають для нещасної дитини життєвою установкою. Доведено, що лайка несе в собі руйнівний заряд, який шкодить душі, психіці та загальному стану здоров'я, не лише її носія, але й оточення. В сім'ях з такою ситуацією дитина має великі шанси вирости новітнім яничаром, позбавленим милосердя.

Мати, зайнята насущними проблемами забуває про духовну сферу дитини. Взуте та одягнене зовні, дитя залишається обдертим злиднем всередині, а святе місце порожнім не буває. Цю душевну порожнечу наповнює ненависть, озлобленість, безпринципність.

Недотримання подружжям Господньої заповіді "плодіться та множтеся" провокує сумні наслідки, які позначаються на екології душі єдиного чада. На перший погляд проблеми не видно. Навпаки, однодітна родина зовні має благополучний вигляд: дитина не обділена батьківською ласкою, доглянута, як правило, здорова, нагодована, чисто одягнута, загалом добре вихована і освічена. А з іншого боку медалі можна побачити масу міжособистісних та внутрішніх конфліктів, душевний дискомфорт.

Нинішні діти - четверте покоління яке виросло без Богоспілкування, з печаттю бездуховності. Слід пам'ятати, що Святе Письмо говорить про вплив батьківських гріхів на дітей аж до сьомого покоління. Ось що відбувається зараз з нами. І лише на якусь долю, ми зможемо уявити, з яким багажем пороків та пристрастей прийде сьоме покоління, покоління розплати за гріхи батьків. Не думаймо, що у справі спасіння душі, порятунку нашого роду, ми можемо відкласти щось назавтра. Як сказав Ієромонах Серафим Роуз: "Сьогодні вже пізніше, аніж ми гадаємо".

 

---

  Юнi учасники конференцii з молодiжного православного осередку в Лугинах виступили з оригiнальною концертною програмою.