НЕДІЛЬНА ШКОЛА -
10 РОКІВ ЧЕЛОВІКОЛЮБІЯ

    У минулому випуску ми обіцяли вам розповісти про недільну школу у Василькові. Для обміну досвідом представляємо вам цей матеріал.

Будь-який важливий крок у житті віруючих людей починається з благословення та молитви. Велика справа починалася з малого: перша група налічувала 9 осіб. Батюшка і матуся, будучи педагогами не лише за освітою, але й за покликом душі, з молитвою, з любов'ю звернулися до дітей, кількість котрих зростала "на очах".

Батюшка, як професіонал у педагогіці, розумів, що і допомагати йому повинні професіонали (аматорство у педагогіці - небезпечна справа). Запросили викладачів, склали 4-річну програму навчання. (Приємно зазначити, що свою діяльність наша школа розпочала одночасно із відновленням Київської Духовної Семінарії).

Для формування вірного світогляду дитини, однієї присутності в класі недостатньо - вона має розуміти Церкву як живе тіло. Наприкінці кожного навчального року всі учні та вчителі недільної школи разом вирушають у паломницьку поїздку. Завдяки цій добрій традиції маленькі діти, котрі ніколи не бачили монастиря, котрі ще не відчували сили освячуючої благодаті, разом із своїми бабусями мали нагоду особисто переживати благословенні свідчення прабатьківської віри. Кожен день, кожну годину, яку ми проводили на заняттях, батюшка слідкував за нашими вчинками, діями, і коли ми падали, завжди відчували руку, яка допоможе підвестись. Один сумний погляд духівника був великим покаранням для нас.

З вуст нашого настоятеля я завжди чув такі слова: "Ростику, полюби, поклонись кожному, наперед знаючи, що не кожен любить тебе. Лише так, без фарисейського лицемірства, ти зможеш служити Богу". І зараз я щасливий, що і мене, грішного, Господь сподобив бути вихованцем цієї недільної школи.

Минуло 10 років. Змінилося вже два покоління віруючих людей. Ті колишні дівчатка і хлопчаки стали дорослими і вже приводять до недільної школи своїх дітей. Та незмінними залишаються дві речі: тепла молитва і нелицемірне человіколюбіє.