Абетка благочестя

ДУША, МОВ ТА МАЛА ДИТИНА -
КЕРУЙМО ПОДИХОМ ЇЇ

Велике значення має сім'я в вихованні дитини. Вона формує область духовно-моральну, пробуджує в душі радість, любов до людей, закладає і основу релігійного життя.

Дуже важливе значення мають хороші звички в житті дитини, більшість із яких розвиваються в сім'ї.

Наприклад, розвинути в дитини просту звичку - кожну почату справу доводити до кінця. Ця звичка відкриває почуття відповідальності за кожну справу, велике якісне поглиблення бажань, а особливо - досвід як перетворити бажання в діло. Саме сімейне середовище є найсприятливішим для того, щоб закріпити в дитини звичку без натиску на неї. Розвиваючи звички в дитини варто стримувати свою таку неприємну для кожної дитини настирливість, інакше звичка буде тільки в колі сім'ї, а за межами вона буде просто з полегшенням відкидатися як негативне. Вміле створення розумних звичок (як фізичного, так і соціально-психологічного характеру) збереже їх на все життя. Сюди ж входять звички активності - вони теж краще розвиваються саме в родинній атмосфері.

Поряд із створенням хороших звичок, повага до дитини допомагає розвитку ініціативи, творчої сміливості та усвідомлення своєї особистої відповідальності. Потрібно настільки поважати свободу дитини, щоб уже з її досвіду розвивалась її творча особистість. Найсприятливіше розвиток творчих сил проходить в сім'ї - ані школа, ані навколишнє середовище не дають такого розвитку творчості. Але з іншого боку, сім'я може вбити творчість дитини від самого початку. Тому розвиток творчості дитини є однією із головних виховних функцій у сім'ї. Розвиткові творчості допомагають ігри, цінні інсценування (тільки в вузькому сімейному колі) й інші цікаві заняття з дитиною. В сім'ї ж у дитини відбувається розвиток мови, через що головним чином розвивається смак. Смак взагалі є показником розвитку, а особливо смак, який характеризує людину. В сім'ї починається розуміння мови, проникнення його в дух, в його творчі сили.

В характері дитини з Божою допомогою ми зможемо досягати мети, до якої прагнемо самі. Важливо тут бути обережним, даючи дитині свободу знаходити самого себе, не нав'язуючи нічого. Негоже ламати дитину - водночас, за порадою старовинного домострою, необхідно постійно і обережно її гнути. Якщо робити це необережно, то можемо скалічити: себто позбавити внутрішньої сили і власної ініціативи.

При вихованні характеру дитини необхідно враховувати, що для дитини дуже важливим є накопичення вдалих досвідів, оскільки саме досвід вдачі є головним фактором характеру дитини. Сім'ї на це потрібно звернути найбільшу увагу, адже саме тут дитина отримує можливість проявляти себе і знаходити найкращі форми свого духовного і життєвого розвитку.