1000 ЛІТ ЗИМНЕНСЬКОЇ ОБИТЕЛІ

Цього року православна Україна відзначає 1000-ліття однієї з найстаріших своїх обителей - Свято-Успенського Святогорського Зимненського ставропігійнго жіночого монастиря. Коротко про історію головної святині монастиря за словами насельниць та очевидців-прочан записала Катерина Максимова зі Львова:

Старовинний чудотворний образ Пресвятої Богородиці прийшов на землю наших прабатьків 988 року. Коли, за переданням Володимир Святославич прозрів після хрещення в Корсуньській купелі, перше, що побачив князь - дивовижне світло з образу Богоматері. Тому саме цим образом Царгородський імператор Миколай II Хризоверг благословив на шлюб із князем Володимиром грецьку царівну Анну.

Так продовжувалося хрещення Русі, яке ще почалося за часів свв. Кирила і Мефодія, за першого Київського князя-християнина Миколая (в миру Оскольда). 1001 року князь Володимир засновує чоловічий монастир у с. Зимне під Володимиром Волинським. На честь освячення обителі 1006 р. правитель подарував монастиреві свою родинну чудотворну ікону.

У XV ст. село Зимне викупили князі Чарторийські. Федір Чарторийський збудував 1495 року на місці старої дерев'яної будівлі кам'яний собор. Тут і знаходилася чудотворна ікона.

Аж надійшли гіркі буремні часи і єпископ Іпатій Потій падає в унію (XVI ст). Православні ченці зазнали великих гонінь. Деякі вірні загинули за віру - їхні святі мощі упокоїлися в річці Луга, яка омиває гору обителі. 1682 року уніатський єпископ Лев Зеленський проголошує обитель католицькою. Після цього свавілля місцевих панків переходить усі межі. 1742 року власник цих земель Михаїл Чацький наказує знести куполи з Успенського собору, розграбовує монастирське майно та коштовні прикраси зі стародавньої ікони Богородиці. Після такого вандалізму злочинець осліп. За три роки його не стало, а всі його нащадки по чоловічій лінії перед смертю втрачали зір. Обитель тоді взагалі занепала і була закрита.

Лише в XIX ст. відродилося чернече життя у Зимненському монастирі, який став уже жіночим. Напочатку Другої світової війни монастир було знову закрито радянськими емісарами. Ігуменя Марія з благочинною та келійницею забрали чудотворну ікону з собою до Житомира. Старенька черниця Іуліанія в 1966 р. попросила ігуменю Корецького жіночого монастиря зберегти ікону. Так і не вдалося атеїстичним музейникам знайти ікону. У 1991 р. Зимненська обитель була відроджена черницями Корецького монастиря і в 1995 р. до 500-річчя Зимненського Успенського собору ікона прибула із хресним ходом до рідного собору. Вірні й паломники в цю ніч - 24 вересня 1995 р. були свідками вогняного стовпа над Свято-Троїцькою церквою обителі. Прочани, побачивши сяйво і почувши відлуння Херувимської пісні із Свято-Троїцького храму, побігли до церкви, але вона була закритою...

Крім того, 23 вересня, під час хресного ходу сліпа мешканка с. Зимне прозріла. А 1998 року, коли цей чудотворний образ перебував в одному з храмів Запоріжжя, священик побачив, що ікона замироточила.

На фото: З благословення матусі-ігуменії паломники Спілки православної молоді України прикладаються до чудотворного образу під час Синдесмос-семінару влітку 1997 року.