Живий літопис

СТРАСНА СЕДМИЦЯ

Страсна седмиця - останній тиждень перед Великоднем, присвячений спогадам про останні дні земного життя Спасителя, про Його страждання, розп'яття, хресну смерть, поховання.

Цей тиждень особливо шанується Церквою. "Всі дні, - говориться в Синаксарі, - перевершує Свята й Велика Чотиридесятниця, але більше Святої Чотиридесятниці Свята й Велика седмиця (Страсна), і більше самої Великої седмиці ця Велика й Свята Субота. Називається ця седмиця Великою не тому, що її дні або години більші, ніж інші, але тому, що в цю седмицю відбулися великі й надприродні чудеса й надзвичайні справи нашого Спасителя..."

За свідченням свт. Іоанна Златоуста перші християни, палко бажаючи невідступно бути з Господом в останні дні Його життя, у Страсну седмицю підсилювали моління й збільшували подвиги посту. Вони, наслідуючи Господа, Який терпів страждання єдино по любові до людства, намагалися бути добрими й поблажливими до немощів один одного і більше творити справи милосердя. У дні нашого виправдання кров'ю Непорочного Агнця перші християни намагалися не вимовляти осуду, припиняли всі позови, суди, суперечки, покарання й навіть звільняли на цей час від ланцюгів в'язнів у темницях, винних не в карних злочинах. Кожен день Страсного тижня - великий і святий, і щодня протягом усього тижня у церквах відбуваються особливі служби.

Ці богослужіння особливо величні. Вони прикрашені мудро розташованими пророчими, апостольськими і євангельськими читаннями, величними і натхненними піснями і низкою глибоко знаменних, побожних обрядів. Усе, що в Старому Завіті було тільки передвіщене, а в Новому зображено або сказано про останні дні й години земного життя Боголюдини, - все це Свята Церква зводить в один величний образ, що і розкривається перед нами в богослужіннях Страсної седмиці.

Згадуючи події останніх днів земного життя Спасителя, Церква уважним оком любові й благоговіння стежить за кожним кроком, вслухується в кожне слово Христа Спасителя, Який йде на добровільні страждання. Церква поступово веде нас шляхом Господа: від Його хресного шляху, від Віфанії до Лобного місця, від царственого входу Його в Єрусалим і до останнього моменту Його спокутних за людські гріхи страждань на хресті, і далі - до світлого торжества Христового Воскресіння.

Весь зміст служб спрямований на те, щоб читанням і піснями наблизити нас до Христа, зробити нас здатними духовно споглядати таїнство спокути.

Перші три дні цієї седмиці присвячені посиленому приготуванню до страждань Христових.

З огляду на те, що Ісус Христос перед розп'яттям усі дні проводив у храмі, навчаючи народ, Православна Церква встановила у ці дні особливо тривалі богослужіння.

Намагаючись зібрати й зосередити увагу й думки віруючих на всій Євангельській історії втілення Боголюдини і Її служіння роду людському, Церква в перші три дні Страсної седмиці прочитує всі чотири Євангелія.

Бесіди Ісуса Христа після входу в Єрусалим, звернені то до учнів, то до книжників і фарисеїв, розвиваються й розкриваються в усіх пісноспівах перших трьох днів седмиці.

Оскільки в перші три дні Страсної седмиці відбулися знаменні події, що безпосередньо стосуються страждань Христових, тому саме вони благоговійно згадуються Церквою в ті самі дні, коли вони відбувалися.

Таким чином, Церква невідступно веде нас за Божественним Учителем, з Його учнями, то в храм, то до народу, то до митарів, то до фарисеїв. Й усюди просвіщає нас тими словами, які пропонував Він слухачам Своїм у ці дні.

Готуючи віруючих до хресних страждань Спасителя, Церква в богослужінні перших трьох днів Страсної седмиці передає сум і журбу про наші гріхи.

В середу ввечері припиняється великопісне богослужіння, замовкають звуки плачу і нарікань грішної душі й настають дні іншого плачу, що пронизує все, - плачу від споглядання жахаючих мук і хресних страждань Сина Божого.

У той же час невимовна радість за своє спасіння, безмежна подяка Тому, Хто спокутував наші гріхи - саме такі почуття переповнюють душі віруючих.

Оплакуючи Христа, Який безвинно постраждав, Якого було зганьблено й розп'ято, проливаючи гіркі сльози під хрестом Спасителя, ми відчуваємо невимовну радість від того, що розп'ятий на хресті Спаситель воскресить із Собою й нас, тих, хто гине.

На церковних службах Страсної седмиці нам представлено події останніх днів Спасителя, і ми подумки переживаємо всю величну історію страждань Христових, думкою й серцем своїм йдемо з Ним, розпинаємося з Христом.

Церква призиває нас у цей тиждень залишити все суєтне й мирське й піти за нашим Спасителем.

Богослужіння Страсної седмиці Церква особливо величні, піднесені, натхненні.

При уважному читанні уривків з Євангелій про страждання Христові, події, про які йдеться, немов оживають перед нами, наповнюють душу розчуленням.

Необхідно у ці дні постійно пам'ятати про ту жертву, на яку пішов Господь заради порятунку людей. Насамперед уявіть, як "Єдиного Безгрішного" катували, віддали на суд; як Він ніс хрест і був розп'ятий на ньому; як взивав до Отця Небесного в Гефсиманії й на Голгофі ...і як ...спустив дух Свій; як був знятий із хреста й похований ...Запитаєте самого себе: за що й для чого перетерпів стільки страждань Той, Хто не мав жодного гріха, і Який, як Син Божий, міг завжди перебувати в славі й блаженстві.

Поставте перед собою запитання: а що потрібно від мене для того, щоб смерть Спасителя не залишалася для мене марною; що я повинен робити, щоб дійсно взяти участь у порятунку, придбаному на Голгофі для всього світу?

Церква вчить, що для цього потрібно засвоїти розумом і серцем учення Христове, виконувати заповіді Господні, покаятися й наслідувати Христу в житті. Після цього совість сама вже дасть відповідь, чи робите ви це ...

Такі роздуми наближують грішника до його Спасителя, тісно й назавжди союзом любові пов'язують із хрестом Його, сильно й живо вводить в участь того, що відбувається на Голгофі.

Шлях Страсної седмиці - шлях для гідного причащання Святих Таємниць у ці великі дні.

І як же не говіти в дні, коли Він Сам відчуває спрагу у безплідної смоківниці і на хресті? Де ще скидати вагу гріхів, як не у підніжжя хреста? У який час краще причащатися із Чаші життя як не в дні, коли вона подається нам, можна сказати, з рук Самого Господа?

Воістину, хто, маючи можливість приступати в ці дні до Святої Трапези, ухиляється від неї, той ухиляється від Господа, біжить від свого Спасителя.

Шлях Страсної седмиці - у справах добра і милосердя: допомога бідним, хворим і стражденним. Шлях цей може здатися віддаленим і непрямим, але насправді він надзвичайно близький, зручний і прямий.

Наш Спаситель настільки возлюбив людство, що все, що ми робимо в ім'я Його для обездолених, Він особисто приймає, немов дарунок Йому. На Страшному суді Господь зажадає від нас особливо справ милосердя до ближнього й на них утвердить наше виправдання або осуд.

Пам'ятаючи це, ніколи не зневажайте можливістю полегшувати страждання Господа в Його менших братіях, а особливо в дні Страсної седмиці - одягши нужденного, ви вчините, як Йосип, який віддав свою плащаницю, аби оповити Господа.

Це і є головним для православного християнина у дні Страсної седмиці.