Живий літопис

БЛАГОСЛОВИСЯ СВЯТИНЯ СІЯ

    У середу, 31 травня о 16 год., Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Володимир митрополит Київський і всієї України освятив приміщення притулку та новозбудовану тимчасову дзвінницю Свято-Кирилівської парафії.

- Роман Іванович Никифорук, головний лікар найбільшого психо- неврологічного закладу країни КМКПНЛ №1 завжди з розумінням ставиться до соціального служіння Церкви і всіляко сприяє співпраці, - ділиться настоятель Свято-Кирилівської парафії протоієрей Федір Шеремета. - Саме через молитву і допомогу в ім'я порятунку десятків зламаних доль з Божою допомогою нам вдається сьогодні повертати ту благословенну справу, яка кілька століть поспіль велась у цих стінах Свято-Троїцького монастиря.

Блаженніший Владика у співслужінні духовенства освячує дзвінницю і притулок

...Освячені дзвони, що скликають людей на молитву в храми Свято-Крилівської парафії. Радісна піснь про Воскреслого Господа мирно лунає над корпусами лікарні лине до пустиньки, вдалину Кирилівського гаю... І пригадується, як колись, у древні часи, зачувши такий передзвін, мовили русичі: "Се глас Бога Християнскаго"...

От знову звучить цей дивовижний поклик. Він розповідає і про те, як непросто складалася доля дзвіниці на початку сторіччя. В роки безбожного режиму, коли закривалися тисячі парафій, Кириліовський храм теж усіляко старались відібрати. У "Известиях" зберігся такий сумний спогад, як парафія стала "Заповідником": "Бывшая Кирилловская церковь - государственный заповедник. Специальная комиссия при краевом коммитете по охране памятников старины под председательством тов. Ф. Л. Эрнста и при участии академика Ф. И. Шмидта и проф. З. М. Зуммера осмотрели заповедник и наметили ряд мероприятий..."

Сьогодні, творячи молитви про пріснопам'ятних праотців, парафіян, благочестивих вчених і трудівників Кирилівської (а колись Свято-Троїцької) обителі ми щоразу згадуємо їхній священний подвиг Христа заради на захист храмів Божиих. Зберігаючи стилістику документів, приведемо уривки з листів, написаних лікарями лікарні котрі відстоювали дзвіницю Свято-Кирилівської парафії:

"В ответ на запрос "общества охраны старины" относительно церкви б. Кирилловской больницы могу сообщить, что, по моему мнению, пребывание на территории б-цы колокольни, которой польются не слишком часто (1-2 раза в неделю), - не является чем-то вредным для душевнобольных..."
9.03.1927
проф. Маньковский

"Психічна хворість є захоруванням особи. Уже з цього теоретичного положення ясно, що таке явище, як дзвін, ніколи не може викликати хвилювання чи тривогу хворих. Єсть ще група психічно хворих, що швидко реагує на всяке зовнішнє вражіння, але ця реакція всякий раз неодмінно супроводжується почуттям задоволення, радости... Коли я був за лікаря в цій лікарні й жив, можна сказати, серед хворих більш ніж 20 років, я в своїй практиці не разу не бачив випадка, щоб дзвін хвилював психічно хворих; а тому піклування про охорону спокою психічно хворих через усунення дзвінниці треба вважати за повне дивних непорозумінь."
20.03.1927
проф. Нечай

"Я работаю въ психіатрических отделеніях бывш. Кирилловской, а теперь Шевченковской больницы в течение 25 лет, ни разу не мог констатировать, чтобы колокольный звон оказывал вредное влияние на душевное состояние психических больных... Потому съ этой точки зрения закрытие колокольни въ Шевченковской больнице под собой никаких научных данных..."
1927

Великі і знаменні часи чекають обитель, що відроджується на благословенних Кирилівських висотах. Скільки таких свят чекає парафіян нашого храму?
"Токмо Ти віcи, Отче..."