Життя Святих

ПОКАЯННЯ ДУШІ

Щира сповідь

Одного разу два брати пішли до авви Зенона. Кожен бачився з ним наодинці і сповідав йому свої помисли.

Після цього випало їм бути разом і один сказав іншому: "Коли ми ходили до старця сповідувати наши помисли, – чи ти отримав користь від сповіді?" "Так, – відповів той, – за молитви його Бог зцілив мене". Брат, що запитував, сказав на це: "Я хоч і посповідав, але не відчув зцілення". Той, що отримав допомогу, запитав: "Як ти сповідався старцю?"

"Я сказав йому: "Авво! Помолись за мене: такий-то помисл непокоїть мене". Другий брат відповів на це: "Я, сповідаючись йому, поливав сльозами його ноги, і за молитви його Бог зцілив мене".

Ті, хто сповідують помисли своїм отцям, повинні сповідатись зі всією щирістю, з жалем серця, уявляючи себе перед Самим Богом: тоді вони можуть отримати милість. А сповідь, яку здійснюють з недбалістю або з наміром випробувати старця, не тільки не приносить користі, але призводить до гріха осуду.
 

Хитрі привиди

Якось ченці прийшли в монастир авви Антонія, щоб порадитися з ним про привидів, які з'являлись їм, та запитати його, від Бога ці видіння, чи від диявола.

Братія, вирушаючи в дорогу, взяли із собою віслюка, який дорогою помер. Коли вони прийшли до старця, і ще не встигнули нічого йому сказати, він запитав їх: "Чому ваш віслюк помер на дорозі?". Браття відповіли: "Звідки знаєш це, отець?" Старець їм: "Демони повідали мені". "А ми і прийшли, – сказали ченці,– запитати тебе і порадитися з тобою про таке: нам з'являються привиди, які іноді говорять очевидну правду; але ми боїмося бути обманутими". Тоді старець дав їм напуття, щоб вони ні на йоту не слухалися цих привидів, бо вони, хоч і хитріші за людину (можуть знати про тварний світ більше за будь-якого вченого), але усі мудрування їхні – від диявола.

Загальне правило для всіх: не захоплюватись видіннями із світу духів, – визнавати таке явлення тяжким випробуванням для себе. Ангели з'являються лише святим людям, і лише святі здатні розрізняти святих Ангелів від дияволів. Дияволи, з'являючись людям, набувають вигляду святих ангелів, оточують себе усілякою благовидністю, щоб якомога більше людей спокусити, обманути і погубити недосвідчених, зарозумілих, надміру цікавих. Велике лихо – вступити у спілкування з демонами, прийняти в себе помисли та поради від них, – навіть підкоритися будь-якому впливу їхньому!
 

Покаяння душі

Стан душі, яка прагне приносити покаяння, авва Іоанн зображав такою притчею: В одному місті жила красуня-блудниця, в неї було багато коханців. Князь запропонував їй: обіцяй жити цнотливо, і я згоден, щоб ти була моєю дружиною. Вона пообіцяла. Князь одружився на ній і взяв її у свій палац. Дізнавшись про це, її колишні коханці радились між собою так: "Такий-то князь одружився на ній і взяв її до себе. Якщо ми підемо прямо в палац, то князь звелить нас стратити. Зробимо ось що: підійдемо на задній двір і свиснемо їй. Вона упізнає наш свист і вийде до нас. Тоді ми вже не будемо винні". Так і зробили. Але красуня, почувши свист, заткнула вуха, втікла у внутрішню кімнату і замкнула за собою двері.

Авва пояснював притчу так: блудниця – душа; її коханці – пристрасті; Князь – Христос; внутрішня кімната – вічна обитель; коханці, які свистять – демони. Якщо душа буде постійно прибігати до Бога, то демони і пристрасті, злякавшись, віддаляться від неї.
 

Садівник і його провина

Розповідали якось старці про одного садівника. Він обробляв свій сад і те, що заробляв – роздавав на милостиню, в себе залишаючи лише стільки, скільки було потрібно щоб прохарчуватися. Незабаром сатана вложив у його серце помисл: "Назбирай собі трохи грошей, щоб було тобі для твоїх потреб, коли зістарієшся або захворієш". Садівник почав збирати і назбирав глиняний глечик монет. Після цього він захворів: в нього почала гнити нога. Всі назбирані гроші він витратив на лікарів. Але лікарі ніяк не могли допомогти. Відвідав його один досвідчений лікар і сказав йому, що якщо не відрізати ноги, то вона вся згниє. Після цього було призначено день, коли будуть відрізати ногу. В ніч перед цим днем садівник отямився, почав приносити покаяння за свій вчинок, зітхав і плакав, кажучи: "Пом'яни, Господи, милостині, які раніше подавав, коли працював у своєму саду і зароблені гроші використовував на служіння хворим". Коли він це говорив, з'явився перед ним Ангел Господній і сказав: "Де гроші, які ти збирав? Де те, на що ти покладав свою надію?" Садівник зрозумів тоді, у чому полягала його провина. "Господи! Я згрішив. Прости мене: відтепер не буду більше так робити", – сказав він. Тоді Ангел доторкнувся до його ноги, і вона відразу зцілилась. Лікар, як і домовлялись, прийшов із інструментами, щоб відсікти ногу, але не знайшов садівника вдома. Коли лікар запитав, де він, йому відповіли, що з самого ранку пішов працювати до саду. Лікар пішов у сад і, побачивши садівника, який копав землю, прославив Бога, Який дарував миттєве зцілення від невиліковної людськими засобами хвороби.
 

"Сварка" старців

Два старця жили в одній келії, і ніколи не виникало між ними найменшого незадоволення. Зауваживши це, один сказав другому: "Давай посваримось, хоча б один раз, так як сваряться люди". Другий відповів: "Я зовсім не знаю, яким чином породжується сварка". Перший сказав: "Давай я поставлю глиняний посуд між нами і скажу: "Він мій", а ти відповідай: "Він – не твій, а мій". З цього виникне суперечка, а з суперечки – сварка". Домовившись так, вони поставили посуд між собою, причому один сказав: "Він – мій". Другий відповів:"А я вважаю, що він - мій". Перший знову сказав: "Не твій – він, але мій". Тоді другий відповів: "Якщо ж він – твій, то візьми його". Таким чином, вони не могли досягнути того, щоб посваритися. Ось плід життя за євангельськими заповідями і навички до смирення. Серце, яке здобуло цю навичку, – не спроможне до суперечок і сварок: воно здатне на будь-які вчинки, лише щоб не допустити сварки.
 

Пам'ять душі

Один брат сказав старцю: "Авво! Ось я часто запитую святих отців, щоб вони сказали мені повчання для спасіння моєї душі. І що б вони не сказали мені, нічого не пам'ятаю". У старця було два порожніх глечики. Він сказав братові: "Іди, візьми один з цих глечиків, налий в нього води, помий, воду вилий, а глечик, перевернувши, постав на своє місце". Брат зробив це один раз, а потім, за наказом старця, другий і третій. Тоді старець сказав йому: "Принеси сюди обидва глечики". Коли брат приніс, старець запитав, який з них чистіший. Брат відповів, що той, в який він наливав воду і мив. На це старець сказав: "Так і та душа, сину мій, яка часто чує Слово Боже, хоча і не утримує в пам'яті нічого з почутого, усе ж таки більше очищується, ніж та, яка ніколи не запитує і не чує Слова Божого".
 

Про Піст

Церква Христова заповідує своїм чадам вести поміркований спосіб життя, особливо виділяючи дні і періоди посту, коли треба обов'язково утримуватись. Постились вітхозавітні праведники, постився і Сам Христос (Мф. 4).

Крім середи та п'ятниці є чотири пости на рік. Найголовніший і дуже суворий - Великий піст, який вже розпочався і триває 7 тижнів перед Пасхою. Найсуворіші з тижнів – перший і останній, Страсний. Цей Піст встановлено на спомин сорокаденного посту Спасителя в пустелі.

Але піст повинен бути не лише тілесним, але духовним. "Помиляється той, хто вважає, що піст лише в утриманні від їжі. Справжній піст, – вчить святитель Іоанн Златоуст, – це віддалення від зла, хтивості, слід уникати наклепів, неправди і клятвопорушень. Піст – знищення смерті і звільнення від гніву. Піст і тіло зберігає здоровим: не обтяжене їжею, воно не прийме хвороб, але, ставши легким, зміцнюється для приняття Святих Дарів. Ті, хто постяться, знають, як піст приборкує гріховні бажання. А ті, кому доводилося випробувати це насправді, підтвердять, що він пом'якшує норів, стримує гнів, угамовує пориви серця, просвітлює розум, приносить спокій душі, робить легким тіло, усуває нестриманість".