З молитвою до воцерковлення

При звертанні до духовенства для запобігання помилок необхідно мати якийсь мінімум знань про священство.

У Православії існуют три ступені священства: диякон, священик, єпископ. Ще до рукопокладання у диякони ставленик повинен вирішити: чи буде він проходити священницьке служіння будучи одруженим (біле духовенство) або ж прийме чернецтво (чорне духовенство). Також у Церкві існує інститут целібату, тобто сан приймається з обітницею безшлюбності ("целібат" - латинською"неодружений"). Диякони й священики - целібати належать до білого духовенства. Монахи-священики служать не тільки в монастирях, вони нерідко несуть свій послух і на приходах, як у місті, так і у селі. Єпископ повинен належати тільки до чорного духовенства.

Ієрархія священиків є такою:

БІЛЕ ДУХОВЕНСТВО:
Іподиякон, диякон, протодиякон (старший диякон, як правило, у соборі).
Священик (ієрей, або пресвітер), протоієрей (старший священик).

ЧОРНЕ ДУХОВЕНСТВО:
Ієродиякон, архідиякон (старший диякон, у монастирі).
Ієромонах, ігумен, архімандрит, єпископ (архієрей), архієпископ, митрополит, патріарх.

Якщо чернець приймає схиму (вищий чернечий ступінь - великий ангельський образ), то до назви його сану додається приставка "схи" - схимонах, схиієродиякон, схиієромонах (або ієросхимонах), схиігумен, схиархімандрит, схиєпископ (архієрей-схимник повинен при цьому залишити керування єпархією).

У спілкуванні з духовенством варто прагнути до нейтральної стилістики мовлення. Так, не є нейтральним використання слова "отець" без уживання його імені. Воно або фамільярно, або функціонально (характерно для обігу священнослужителів між собою: "Отці і браття, прошу уваги"). Питання про те, у якій формі (на "ти" або на "Ви") варто звертатися в церковному середовищі, вирішується однозначно - на "Ви" (хоча ми й говоримо в молитві Самому Богові: "пробач нам", "помилуй мене"). Втім, ясно, що при близьких стосунках спілкування переходить на "ти". І все-таки при сторонніх людях прояв у церкві близьких стосунків сприймається як порушення норми. Так, дружина диякона або священика, зрозуміло, вдома звертається до чоловіка на "ти", але у храмі, серед прихожан таке звертання підриває авторитет священнослужителя. Варто пам'ятати, що в церковному середовищі прийнято звертатися до людини, вживаючи її церковнослов`янське ім`я. Тому говорять: "отець Іоанн" (не "отець Іван"), "диякон Сергій" (а не "диякон Сергій"), "Патріарх Алексій" (а не "Олексій" і не "Алексій").

Звертання до диякона

Диякон є помічником священика. Він не має тієї благодатної сили, якою володіє священик і яка дається в таїнстві рукопокладання у священики. Диякон не може самостійно, без священика, служити Літургію, здійснювати таїнства, (сповідь, вінчання тощо) та виконувати треби (освячення оселі, машини тощо). У диякона не беруть благословення. Але, безумовно, диякон може допомогти корисною порадою, молитвою. До диякона звертаються словами: "отець диякон". Наприклад: „Отець диякон, Ви не підкажете, де знайти отця настоятеля?" Якщо хочуть дізнатися ім'я священнослужителя, запитують, звичайно, в такий спосіб: "Перепрошую, яке Ваше святе ім'я?" До речі, так можна звертатися до будь-якого православного. Якщо при звертанні до диякона Ви хочете назвати його по імені, то треба перед власним іменем сказати: „отець", наприклад: "Отець Андрій, дозвольте запитати". Якщо про диякона говориться у третій особі, то варто використати таку форму: "Отець диякон сказав мені..." або "Отець Володимир повідомив..."

Звертання до священика

У церковній практиці не прийнято вітати священика словами: "Здрастуйте" і подібними. Сам же священик, відрекомендовуючись, повинен сказати: "Ієрей (або священик) Василій Іванов", "Протоієрей Геннадій Петров", "Ігумен Леонід". Буде порушенням церковного етикету сказати: "Я - отець Михаїл Сидоров". У третій особі, посилаючись на священика, як правило, говорять: "Отець настоятель благословив", "Отець Михаїл вважає..." Але вже: "Ієрей Федір порадив" - ріже слух. Сполучення "отець" і прізвище священика ("отець Кравченко") вживається, але рідко й несе відтінок відстороненості. Знання церковного етикету необхідні, але, часом, їх буває недостатньо через багатоликість ситуацій парафіяльного життя.

Наприклад, як поводити себе мирянинові, якщо він опинився у середовищі, де кілька священиків? Варіацій тут може бути багато, але загальне правило таке: беруть благословення в першу чергу у священиків старших за званням, тобто спочатку у протоієреїв, потім в ієреїв. Якщо Ви вже взяли благословення у двох-трьох священиків, а поруч перебувають ще три-чотири батюшки, візьміть благословення й у них. Але якщо бачите, що це з певних причин важко, скажіть: "Благословіть, чесні отці" і поклониться. Згідно з церковним етикетом, не прийнято звертатися словами: "святий отець", говорять: "чесний отче". Наприклад: "Помоліться за мене, чесний отче". Інша ситуація: група віруючих на подвір`ї храму підходить під благословення священика. У цьому випадку варто робити так: спочатку підходять чоловіки (якщо серед тих, хто зібралися, є церковнослужителі, то вони підходять у першу чергу) - по старшинству, потім - жінки (теж по старшинству).

Якщо підходить під благословення родина, то спочатку підходить чоловік, дружина, а потім діти (по старшинству). Якщо хочуть відрекомендувати когось священикові, говорять: "Отець Петро, це моя дружина. Прошу Вас, благословіть її".

Що робити, якщо Ви зустрілися зі священиком у громадському місці (у магазині, транспорті тощо)? Навіть якщо він у цивільному одязі, Ви можете підійти до нього під благословення, але тільки у тому випадку, якщо це не створить дискомфорту для обох. Взагалі у громадських місцях можна обмежитися легким поклоном. Як правило, під благословення підходять, коли вітаються і коли прощаються.