Вісті з осередків

ВИХОДЯЧИ НА ЗУСТРІЧ ГОСПОДЕВІ

Бувають свята, коли душа настільки переповнена урочистим піднесенням, що рука не підіймається на мирську працю, але бувають і такі, що серце сповнене скорботою або священним страхом. Празник Стрітення Господнього всі ці риси у собі поєднює. Зустрічає Христа праведний Симеон, старець, котрому випало прожити велике життя, котрому було обіцяно Богом, що не бачити йому смерті, аж доки не стріне Спасителя, “Iже грядетъ примирити и преобразити міръ”. З ним засвідчує цю радість і свята пророчиця Анна. Сповнилося не лише очікування Старого Завіту, але й усього людства від початку світу.

Сповнилась жага та надія Господнього пришестя і вже не стало тієї нездоланної відстані між Ним і нами. Одночасно ці праведники ликують, що не лише минуле, але й майбутнє тепер виправдане і сяє надією та радістю. Прийшов Господь і настало спасіння, прийшла надія, якої вже жодне горе і жоден земний жах не зможуть погасити, тому, що Бог уже серед нас, Христос посеред нас і ніхто не вирве нас з руки Його. (Рим.8, 38-39)...

 

---

НАЗУСТРІЧ ГОСПОДЕВІ

Рік тому православна газета надрукувала гучне запрошення до участі у Спілці православної молоді України. Тоді я не був знайомий з молодіжним рухом і, окрилений надією на співпрацю, набрав номер залишеного телефону: самі ж просили! На моє здивування, замість привітного “о, брате! ми на вас так чекали...” почув щось знайоме, по-комсомольському занудливе: “А хто ви такий? а що вам треба? а чи ходите в церкву? а скількі разів? а в яку саме? а що?.. а навіщо?..” Під кінець короткої розмови мені було повідомлено, що я, бачте, дзвоню у “Центральний Штаб”, який “займається Серйозними Питаннями”, так що не докучайте нам, товаришу, - ідіть з Богом, шукайте собі братства в іншому місці... Ну, я і пішов.

Досвід цього “блукання” довів, що у Києві живе повноцінним життям ціла низка православних братств, клубів, общин, про які ми майже нічого не знаємо, і які прекрасно обходяться без “Центральних Штабів”. Їх єднає живий дух Христового братерства.

Одним із найстаріших осередків такої неформальної самоорганізації є т. зв. “сім я”, котра асоціюється з іменами Іоакима Михайловича Берлянда, Валентина Прокопченка та інших організаторів цієї общини. Теріторіально вона пов`язана з Подолом, а саме – із столичною парафією св. вкмч. Катерини. Крім традиційно православних християн тут знайшли своє місце й колишні інославні – католики, протестанти. Робота в общині ведеться за типом древніх огласительних шкіл. По суботах збираються групи “православного росту” для неофітів, інославних і вже воцерковлених християн. На зібранні останніх недавно обговорювали шестиднев і довго ламали голову, чому Господь розділив день і ніч. Дійшли висновку: “нічне богослів'я” вкрай недосконало розроблене. Отож, хто хоче взять участь у розв'язанні справді серйозних питань, а також відчути сімейну атмосферу общини – приєднуйтесь до неї.

На Лук'янівці, по вул. Овруцькій, 3 щонеділі о 15 годині збираються прихильники міцних православних устоїв, монархісти і взагалі шанувальники російської старовини. Всі разом вони співають акафісти Божій Матері “Державній”, царю-мученику Миколаю, а на завершення – “Боже, царя храни!” Кілька років тому тут уперше в Києві мироточила ікона свв. Царственних мучеників, звідки і пішла назва цього будинку – “Царський дім”.

В іншому напрямку розвиває активність община при храмі Агапита Печерського в 14-й лікарні по вул. Зоологічна, 3. Щочетверга о 19.30 тут проводять лекції і дискусії щодо “православних міфів” і пошуку нових форм православного самовираження. Найбільш цікаві теми виносяться на сторінки приходської газети “Камо грядеши”.

Свій гурт інтелектуалів збирається по середах об 11 годині в Інституті філософії по вул. Трьохсвятительській, 4. Питання виносяться найрізноманітніші – від богослов я Миколи Лоського до філософії імені Олексія Лосєва. Цей богословський семінар став можливий завдяки зусиллям Наталії Філіпенко, Іллі Назарова та Юрія Вестеля, довідковий телефон якого – 5189620.

Харківський житломасив має своїх православних знавців. При Свято-Ольгинській церкві щосуботи о 19.30 місцева молодь збирається у клубі “Ковчег”. Вільно, дотепно, часом гаряче обговорюються злободенні теми – православ я і бізнес, ісламський тероризм, секти, віра і патріотизм... А ще – святкування Дня Ангела, регулярні подорожі до різних святинь. І перший глобальний результат: шлюб учасників клубу Володимира і Юлії. Зовсім недавно, до речі, вони стали ще й священницьким подружжям – нова приємність для “Ковчега”.

Існують у Києві товариства соціальної допомоги. Таким, зокрема, стає молодіжне братство в ім я свт. Димитрія Ростовського при Св.-Кирилівській парафії. Воно організовує роботу по догляду за дітьми з сусідньої психіатричної лікарні №1. А в районі Святошина сприяє духовному одуженню нарко- алкозалежної та ВІЧ-інфікованої молоді община “Феотокос” при храмі Сорока Севастійських мучеників (№5 клінічна лікарня Києва). Добровольці приходять сюди допомогти тим, хто позбавлений психологічної підтримки і просто людського спілкування. Батьки наркозалежних дітей збираються у першу і третю неділі місяця по 15 годині в будинку “Феотокоса” (тел. 4740768) – духовно підтримати одне одного, порадитись із священником.

Побажаємо ж їм – різним за віком, фахом та світобаченням – всім, хто веде активний православний діалог, завжди стрічати одного й того ж Христа. А про інші православні спільноти ми розкажемо у наступних номерах газети, сподіваючись на допомогу читачів.