Живий літопис

СВЯТВИТЯЗЬ І ПРЕПОДОБНИЙ
ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ –
ВІДКРИТТЯ НОВОГО РОКУ

Веселі карнавали з Дідом Морозом та Снігуркою – чи стриманість різдвяного посту? Для багатьох християн такої дилеми не існує. 1 січня цілими родинами вони ідуть за благословенням на новий рік у Ближні печери Київської лаври. Саме в цей день Церква святкує пам'ять напівказкового руського богатиря – преподобного Іллі Муромця.

Уже в XII столітті ім'я цього святого набуло великої слави і вийшло далеко за межі Русі. Образ руського воїна Іліаса поширився у німецьких і скандинавських сагах середньовіччя. Ну а для нас, східних слов'ян, оспівувавших його богатирські подвиги в народних епосах і казках, він і досі залишається ідеальним героєм-воїном, захисником православної вітчизни. Так вони і розпочинаються: “Під градом Муромом, серед лісів дрімучих та болот непролазних, жив у багатому селі Карачарові...”

Дійсно, народився Ілля в Муромі, селі Карачарові, що на ріці Ока. В одній з книг Києво-Печерської Лаври 1638 року сказано також, що жив він за 450 літ до її видання, тобто біля 1188 року. Тут у Лаврі і знайшли останній притулок мощі святого. Багато видатних вчених воліли реконструювати реальний образ Іллі Муромця за доступними їм літописами, але пам`ять про нього зберіглась лишень в усному народному переданні.

Руські бувальщини повідомляють, що народився Ілля міцним, проте з паралізованими кінцівками, тому і “просидів сиднем тридцять літ”. Біохімічний аналіз (який був зробленний у радянський час) мощей святого це підтверджує, так само, як і хворобу гіпофіза, яка призвела до “богатирського” збільшення кісток Іллі. Однак передання запевняє: зцілили молодця все-таки Божії люди – такі ж кульгаві каліки, що мандрували по Русі з торбою за плечима і жили на подаяння. Завдяки їм майбутній герой дістав такої сили, що викорінював дуби, які клав до підвалин Троїцької церкви у Карачарові. Згодом він їде у стольний град - “київським чудотворцям поклонитися, послужити вірою-правдою великому князю, постояти за віру християнську”.

Шлях, яким їхав Ілля з Мурома через Брянські ліси у Київ, близький до того, по якому слідували торгові каравани та військові дружини. І в першу подорож Ілля Муромець прокладає дорогу через непрохідні болота. У давнину дороги вимощували скрізь колодами. Саме таку дорогу проклав Ілля Муромець, і проклав її для всіх. Тут же він, за оповідями, вступає у бійку з лісовими розбійниками (відомий образ “Солов`я-розбійника”) і здобуває певну перемогу. А згодом, підійшовши до Чернігова, очолює боротьбу за звільнення міста від кочових племен.

Звідси київські билини починають змальовувати нечувані військові подвиги руського богатиря, здебільшого легендарні, розтягнуті у віках, хоча Ілля Муромець уже давно не був живий. Попри фольклорні уявлення, він не був сучасником ані Володимира Великого, з яким у нього нібито відбулось непорозуміння (билина “Сварка Іллі Муромця з князем Володимиром”), ані золотоординських ханів (“Ілля Муромець і Калін-цар”). Дату його смерті сучасна медекспертиза у згоді з древнім літописом віднесла до XII століття. Звичайно, це не принижує заслуг Іллі Муромця перед Церквою і батьківщиною.

Нажаль, до нас не дійшли свідчення, чи був Ілля досвідченим монахом, чи прийняв постриг вже перед самою смертю, будучи тяжко пораненим (можливо, під час захисту Печерского монастиря). Проте в народній пам`яті він залишається незаперечним символом збереження єдиної Русі – від зовнішніх і внутрішніх ворогів.

Всі руські богатирі – Ілля Муромець, Олекса Попович, Добриня Микитич - взірці послушання своїм батькам, великодушні та безкорисливі. Вони можуть погано одягатися (у Іллі Муромця “шубонька худим-худа... вся залатана”) – але кінь і зброя завжди найкращі. Не лякають їх ніякі закляття і ворожба, а у важких випадках звертаються за допомогою до Бога. Ілля, зв`язаний ворогами, попрохавши у Небесних Сил допомоги, чудесно звільняється і перемагає.

Образ трьох богатирів і особливо Іллі Муромця надихнув багатьох митців (Васнецова, Врубеля та ін.) на створення оригінальних творів. Та найкращий сюжет все ж лишається у народному епосі. На казковому розпутті Ілля Муромець випробовує два шляхи - смерть чи подружнє життя, але так і не знаходить обіцяного. А коли повертає на третю дорогу, яка пророкує багатство, дійсно, знаходить скарб. Проте, як і очікувалось, заможним теж не стає. На знайдені гроші він відбудовує храм, у якому й поховають пізніше святовитязя...

Ось і тепер, уже не до казкового, а до реального Іллі Муромця, до його святих мощей у Печерську Лавру йдуть тисячі прочан з України, Росії та Білорусії, щоб попросити в угодника Божого богатирського духу на весь новий рік.