Жодної долі не вишукаєш такої, як доля самітника. Вона дивує тим, як зрослася з долею всього народу Божого. І вже немає отого звичного бар'єру: тут особисте, а отам - суспільне життя. В наших білобородих духівників суспільне настільки стає особистим, що годі натрапити на упереджене ставлення - в кожному слові глибокий образ, за кожним образом - біль і сотні очей щоденно грядущих на сповідь. Розмовляєш із старцем і відчуваєш, як наші немочі кудись випаровуються, а постає брила, якої неможливо думкою осягнути.

- Наше православ'я кровоточить. Великий гріх розколу. Не просто це все... По гордині... А як позбутися гріхів без покаяння?
Тут старець справедливо звинуватив нас, журналістів, адже газетні баталії сьогодні лише розпалюють біль ран, замість того, щоб сприяти взаєморозумінню. І радив не поспішати з написанням, доки немає на те Божого благословення.

- Ніхто нічого не поможе, як ми самі правди не шукаємо... А таке ж самісіньке в державі... Нашій наївності не позаздриш. Ніякі кошти європейські не зарадять - доки самі порядку не наведемо. У нашім нестатку ми губимо головне - людське ставлення одне до одного, чесноти, від яких залежить порядок між людьми: "Не надійтеся на князі, на сини человіческія — в них же ніт спасенія".

- І що ж ми тепер вдіємо?

- Не кричіть слідом за політиками. З молитвою, з повагою йдіть за нашою єдністю.

- А от коли пропадав стан молитовний, що ви робили?

- Що я робив? Те, що й завжди: намагався наслідувати наш аскетизм.

- А для всієї читацької аудиторії яке у вас благословіння?

- Не живіть самі. Візьміть до серця наші святині: Почаївську Лавру. Київські печери. Тоді їздіть, діти, шукайте та пишіть, доки ще вам Бог сили дає. Слухайтеся голосу від серця і робіть усе з Богом. Діла наші більше кричать, як слова. Не буде діл з благословенням - "всує трудятся зиждущії". Спомагайте одне одному. Коли щось комусь і радите, то просіть благословення і тоді кажіть ділами. Апостол як учить? "Будьте подібні до мене, як я до Христа". А тих ораторів, софістів завжди вистачало... І все, що пізнають, то свою пустоту, а в ділах - безблагодатність... Ви їх не бійтеся, а Бога, бо "де є мед – там і бджоли прилетять", а де його нема, то хоч би там як... - нічого не вийде.