Церковна музика

У СВІТІ ЗВУКІВ
ДЕ СВІТЛО, А ДЕ ПІТЬМА?

До вашої уваги невелика розмова з православним іноком з Канади - Інокентієм (Гріном). У передчасі Загального Збору православної молоді України (6-7.12), з благословення Преосвященнішого Серафима єпископа Оттавського і всієї Канадивін прибув до Києво-Печерської Лаври. Допомагаючи молодіжним осередкам з Києва, Василькова і Львова готуватися до Загального Збору Спілки православної молоді України, як високоосвічений музикант (випускник Оттавського Університету) а також регент і чтець у парафії св. ап. Марка (м. Йорктон), він узяв участь у обговоренні музичної теми в світі молодих. Що корисного несе для душі сучасна музика? Яку мелодику слід слухати, а яку - не варто впускати у серце? Чого навчає нас досвід Святих Отців? Що завідчують дослідження науковців?

- Як ви вважаєте, чи може православний християнин слухати, або виконувати рок?

- Подвижник, на честь якого мені в рясофорі благословили носити ім'я Інокентій, був ченцем і заради проповіді Слова Божого серед народів півночі він не лише слухав, але й сам знав багато нанайських, якутських пісень. Коли ви почуєте ці мелодії, навряд чи вони здаватимуться вам ангельськими. Більшість із них виникла в язичницькому культі шаманства (у демоноспілкуванні). Але за словами Апостола, православний місіонер стає "всім для всіх". Носячи тяготи своєї пастви, подвижник вивчає культуру того народу, куди його Господь посилає, щоб потім молитвою і подвигом одухотворити мову, культуру, звичаї того народу... Так само з молоддю.

- Кажучи словами диякона Андрія Кураєва, з молоддю треба розмовляти мовою молодих?

- Цілком вірно. Але при тому не давати приводу для падіння. Приміром, мені неважко пояснити вам те внутрішнє торжество духа, з яким я бив у дзвони, скликаючи парафіян у вас, на Березняках. Але як це пояснити бідоласі, який по три години лежить із навушниками під скрегіт і лемент "Killer corpse"?.. Вчора у Львові я познайомився з хлопцем, котрий сказав мені, що він народився з роком і помре теж, слухаючи рок. Знайдіть слова, якими ви зможете переконати його, що народився він у Бозі, і помиратиме теж Волею Вишнього, хоч тіло його і "прах, що в землю відійде"...

- Але як пояснити юнакам і дівчатам, що часто саме масові ерзаци (замінники музичного мистецтва, себто: поп, реп, треш) дуже шкодять психіці?

- Як? Та просто разом із ними потерпіть їхні "вибрики", а коли відчуєте момент - поведіть у піший похід від Іонівського до Китаївського, а там - до Церковщини та до Пантелеімонівського... І тоді хай послухають, коли їхні думки були натхненніші та благоговійніші - у підворотні мегаполіса чи коло джерела прп. Феодосія Печерського у Василькові... Ці юнаки і дівчата як води прагнуть одного - чуда. Просто для них "чудо" поки що зовнішня дія, яка розбиває нудоту повсякдення, а ви ділом та молитвою навчіть їх сподоблятися істинного чуда - зсередини, з душі у тиші і в благодарінні. ("Благодать" від слова - "благо дати", а не "благо взяти")... Любов і терпіння...

До розмови долучився свящ. Володимир Бабич (Полтавське братство Козельщанської ікони Божої Матері):

- Справді, тільки терпінням і любов'ю. Згадайте наш перший міжнародний семінар із Всесвітнім братством "Синдесмос". Тоді Владика Августин благословив нам ієромонаха з Почаївської Лаври отця Максима (Воскресенського). А він же таким металістом був, доки під час служби у війську не попав до Дрогобицького благочинного прот. Миколая. Тільки молитва здатна пояснити це.

- До речі, - доповнює Геннадій із Львівського молодіжного братства, - отець Герман довгий час був виконавцем у православній рок-групі "Воскресение" перед тим, як став ієромонахом і регентом хору на Валаамі. А Костянтин Кінчев... Просто, гадаю, ми повинні розмежовувати поняття "рок" і "сатанізм". Це різні речі. Їх просто змішали ті, хто робить гроші на перекрученні (читай - профанації та оскверненні) нашої ж православної символіки (пустельних кладовищ, черепів, хрестів, старовинних склепів і манускриптів, печер тощо).

- Погоджуюся з братом Геннадієм, - доповнює інок Інокентій, - це та крапка над "і", яку в розмові з ровесниками маєте поставити ви - члени молодіжних православних братств і товариств... Але не забудьте, що велика молитва потрібна, щоб мовою аборигена зуміти передавати благочестиві речі. Рівноапостольні Кирило і Мефодій скільки десятиліть поклали на цю працю проповіді слов'янським язичникам? Христа ради юродиві Парфеній і Феофіл скільки різних притч моделювали, щоб відкрити очі грішникам?.. Сьогоднішня молодь забула слово "гріх", а головне втратила - внутрішню потребу покаяння. А це ж основа. Без цього як поясниш, що мелодика року, та що там року - навіть поп-музики чи класики - незрівнянно грубіша і більше обтяжена земними пристрастями, ніж народний спів... А щодо ритмомелодики "поп, реп і хеві метал" фізики і невропатологи давно дослідили хворобливий ефект дисонансів і синкоп, якими переповнені ці пісні. Часто це просто крик, як на служінні псевдохаризматів. Від того крику стає легше на деякий час (виникає враження розвантаженості нервів), а потім це як наркотик - без цього вже не можеш...

- Недарма муз-фанатів прозвали меломанами...

- Цілком вірно. І ця психосоматична залежність виливається не лише у сотнях доларів на техніку, касети, не лише у тисячах загублених годин безцінного життя... Це стає ціною пригніченої і паралізованої душі... Душа відвикає від найвищої мелодики на землі - тиші. Адже саме в тиші монастирських молитв юродивий Андрій чув ангельський спів хорів небесних...

- А яку музику, брате Інокентію, ви би радили слухати тим, кому до нетварних мелодій ще далеко?

- Серед того, що я чув у вас, в Україні, дуже творчо зосередженими я відзначив твори "Пікардійської терції". Особливо з циклу "Сад ангельських пісень". Серед естрадних виконавців - глибинні композиції Ірини Шинкарук, Марії Бурмаки, пісні Лесі Горової. Шкода, що їх так рідко можна почути у вашому телеефірі. А для тих, хто вже почувається засерйозним для юнацької меланхоліки, я б радив балади кобзаря Василія Жданкіна та пісні священика з Буковини і благочинного Київських лікарняних храмів, прот. Романа Барановського.

- Брате Інокентіє, в чому Вам особисто музика допомогла на шляху до Церкви?

- Завдяки музичній освіті я зрозумів Літургію, а вже через Літургію (яка, до речі у нас служиться доступною мовою більшості населення) Господь через Своїх пастирів вказав мені моє місце у Церкві. "А більшого щастя немає, - вчить нас Святе Письмо, - аніж бути братії разом у соборній згоді".

Цього наші співрозмовники щиро й побажали юним читачам "Віри і культури", запрошуючи продовжити цю бесіду у Пасхальному випуску “ВіК”.