ТАЙНА ВИФЛЕЄМСЬКОЇ ЗОРІ

Із молитвою та в роздумах збігають дні Різдвяного посту. В нім ще здаля проступали обриси грядущого свята. Як у надрах передранкової вдосвітньої імли вгадуються пломеніючі вогники нового дня, як у мирному посапування немовляти передчувається ангельська усмішка оченят, так небеса різдвяного посту трепетно виносили у собі зародження "Світла світові"

"Невмістима се містерія" - говорить один із мислителів раннього християнства Тертуліан. Тому православні русичі з давніх давен стрічають Світло не лише у богонатхненних читаннях Святого Письма, але у невідривних із тим настановах богомудрих Отців Церкви, сивих старців-ченців.

З різних куточків ліствичкою потічкуються паломники до Києво-Печерської Лаври, на Почаївську гору, до Карпатських хребтів та в обителі Кримських кряжів. Не тому, що прагнуть вони особливих пригод у цей святий час, не для того, щоб застав їх веселий передзвін у боголіпних святинях, але… - Рождество, як і найбільше свято на Русі - Воскресіння - стрічається глибоко в серці кожного християнина. А благодать через молитву, в якій плекають нас сиві старці землі нашої, одкрива очі духовні, "їми же узрім Світ Предвічний". Дерев'яна церковця у Карпатах. Іскряться свічечки коло потрісканих ікон, які наче подмухують на людей сивим ладаном… З амвону старець научає парафіян:
- Іще піст. Пам'ятайме, сей день іще піст. Лем "притерпівий до кінця спасеться"… Не є добре вшиткі дні за свята мати. Семого ще піст, а восьмого уж колядуєме, та й то - авби красно усю родину привитати…. Молитвою живих і сущих далече вкупі пом'янути…

Помалу саме Євангеліє промовля старечими устами. Незавчене, нестовчене, усією істотою пережите. Враз кудись випаровуються усі твої гризоти, зайвина заплішених думок. Вочевидь стає доступною простота таїни: Боговоплочення, іродове гоніння, притулок у Назареті і… Вифлеємська зоря.

Не комета і не зірка в астрономічному розумінні. Не оптичний ефект, ані атмосферне явище… Але - вогонь незримий, за яким ішли волхви зі Сходу. Не бачили того вогню ані вбивці немовлят, ані сотні страждаючих сімей. Лишень царів духу людського, смиренних мудреців привів той Пломінь Вифлеємський до убогої яскині. Цвіт людського розуму, втілення мудрості земної - сі "трії царі"- доходять до мети свого життя лише, коли веде їх десниця Господня. Всі найсокровенніші думки, досягнення освячуються і втілюються лише подихом цієї благодаті Творця. Смиренномудріє, якого у постах і чуваннях навчає нас сама Любов, "отверзає очі духовні"…

- ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ!     -     СЛАВІТЕ ЙОГО!