КОЛЯДА В ТАБОРІ

У цьому таборі було багато "релігіозників", які потрапили сюди за свої переконання. Одні вели себе, уникаючи конфліктів з владою, інші ж навпаки – відкрито сповідували свою віру, проповідуючи всім про Бога. Особливо відверто поводили себе черниці на чолі зі священиком. Вони відмовлялися від будь-якої роботи, сиділи на голодному пайку, нерідко потрапляли в ізолятор. Але як тільки сповідниці виходили і з'являлися серед табірних, він знову оживав і ставав полем їх церковного благовістя. І ось в Різдвяні дні вони розсипалися в бараках і стали колядувати.

Одна з таких колядниць зайшла в наш барак і просто з порогу піднесеним голосом почала вітати всіх з Різдвом Христовим. Спочатку не всі це зрозуміли, бо деякі зі своїх кутків кинули примітивними жартами. Зате коли її попросили заколядувати, вона заспівала тропар Різдва і весь кондак, барак одразу ж замовк. І всі відчули, що стіни кудись пропали. Не стало й Сібтабу. Кожний з нас на крилах цих переживань відлетів далеко-далеко від цих кратерів смерті. Кожний, нахиливши голову, згадував своє дитинство… колядування під хатами… щасливі вечори серед рідних…

А голос черниці, колишньої селянської дівчини, натхненно славив Христа:

Різдво Твоє, Христе Боже наш,
Возсія мирові світло розуму,
Звіздами служащії
Звіздою научахуся.
Тебі кланятися, Сонцю правди,
І Тебі видіти з висоти сходу,
Господи, слава Тебі.

Поруч зі мною чоловік раптом узяв себе за голову і почав тихо плакати… Інші також ледве стримували себе, щоб не розридатися. Спів затих. Черниця ще раз оглянула всіх і почала поздоровляти зі святом:
- Здоровлю всіх вас, мученикі Божі, з великим святом Різдва Христового!

Десятки придавлених горем і страхом голосів зі всіх кутків бараку дружно відповіли:
- Дякуємо, землячко, і вас поздоровляємо з великим святом Різдва!

Здається,що в цій колядці не було ніякої контрреволюції, але сексоти вже встигли донести, куди потрібно. Не встигла черниця вийти з бараку, як на неї раптово налетів охоронник і заарештував. А через деякий час усіх черниць під конвоєм відправили до зони, де в землі вирили ізолятор. Ідучи туди, вони безстрашно продовжували співати:
- Христос рождається, славіте Його!

І ніяка сила чекістів не могла зломити релігійний настрій сповідників. І раптом один із нещасних піднявся з свого місця, зібрав останні сили і крикнув:
- Смерть катам! Прокляття кривавому Сталіну і його банді!

Через два дні на дошці наказів можна було прочитати: "За попівську вилазку і демострацію морокобісся у бараках для ув'язнених колишніх черниць перевести в ізолятор на три місяці з обов'язковим виходом на роботу під конвоєм". А ще за декілька днів той нещасний був уже мертвим.

Так ми пережили Різдво 1936 року.