¬≤–ј ≤  ”Ћ№“”–ј

Ћатинське cultura походить в≥д д≥Їслова colo "оброблюю" (землю, ниву), "розводжу" (рослини), "дбаю", "п≥клуюс¤", "шаную", "поважаю", "поклон¤юс¤", "служу" (Ѕогу).

¬же з цього суто л≥нгв≥стичного боку ¤сно, що культура - це, по-перше, те, що викликаЇ п≥двищену увагу, високу оц≥нку, пот≥м повагу й шануванн¤; по-друге, це щось таке, що потребуЇ турботи, п≥клуванн¤, дбанн¤, а значить невтомноњ д≥¤льност≥, пост≥йного прикладанн¤ зусиль, безперервноњ активност≥.

Ќаше визначенн¤ культури. –≥зниц¤ м≥ж культурою ≥ цив≥л≥зац≥Їю

—ьогодн≥ ≥снують дес¤тки, ¤кщо не сотн≥ визначень культури (американськ≥ антропологи  ребер ≥  лакон у книз≥ виданн¤ 1952 р. нал≥чували 164 визначенн¤). «азвичай п≥д нею розум≥ють р≥вень духовного (точн≥ше, душевно-духовного) розвитку народу чи сусп≥льства. ƒос¤гненн¤ у мов≥, рел≥г≥њ, морал≥, ф≥лософ≥њ, науц≥, мистецтв≥, систем≥ осв≥ти й вихованн¤; власне, сукупн≥сть цих вид≥в людськоњ д≥¤льност≥ ≥ звуть культурою. ≤нод≥ в пон¤тт¤ культури включають також право, державний лад, громадський устр≥й, етикет, сусп≥льн≥ звичањ ≥ форми сп≥лкуванн¤, а також економ≥ку, промислов≥сть, техн≥ку, господарство. ќднак все це, хоч воно також в≥дбиваЇ р≥вень духовного розвитку, доц≥льн≥ше в≥днести до пон¤тт¤ цив≥л≥зац≥њ ≥, таким чином, розр≥знити культуру в≥д цив≥л≥зац≥њ. « ц≥Їњ точки зору культура ≥ цив≥л≥зац≥¤ мають р≥зн≥ ц≥л≥: культура перш за все спри¤Ї розвитку й вихованню людськоњ душ≥, а цив≥л≥зац≥¤ - розвитку ≥ п≥дтримц≥ т≥ла, причому культура (принаймн≥ справжн¤ духовна культура) головну увагу прид≥л¤Ї розвитку кожноњ окремоњ душ≥ та вже пот≥м - певноњ громади людей (нац≥њ, народу, сусп≥льства), а цив≥л≥зац≥¤ - навпаки, маЇ на мет≥ головним чином соц≥альну орган≥зац≥ю певного сусп≥льства ≥ вже ост≥льки - кожну людину.

–ел≥г≥¤ лежить у засадах культури (в≥дпов≥дь поклонникам культури).

” ¤ких стосунках знаход¤тьс¤ в≥ра ≥ культура? ѕри в≥дпов≥д≥ на це питанн¤ важливо уникнути двох крайнощ≥в. ѕерша, що властива нев≥руючим чи байдужим до в≥ри, ор≥Їнтованим на суто св≥тськ≥ ц≥нност≥ люд¤м: рел≥г≥¤ л≥читьс¤ серед ≥нших культурних ¤вищ ¤к одне з них, нар≥вн≥ з ≥ншими, ¤к одноприродне з ними. “акий погл¤д робить культуру самоц≥ллю; це своЇр≥дне культуропоклонство.

ƒруга крайн≥сть, ¤ка характерна, навпаки, дл¤ зашорених, суто "клерикал≥в", можна сказати, фанатично в≥руючих: в≥ра - добро ≥ св≥тло, а культура наскр≥зь гр≥ховна, ди¤вольске породженн¤. “ака позиц≥¤ сучасного обр¤дов≥рства ворожа до будь-¤коњ новини, будь-¤кого розвитку, будь-¤коњ творчост≥.

Ќа перший погл¤д, оск≥льки культура - це душевно-духовний розвиток, а рел≥г≥¤ пос≥даЇ головне м≥сце в ньому (це справедливо не т≥льки з точки зору в≥руючоњ людини, а й за даними наук - ≥стор≥њ, антрополог≥њ, психолог≥њ), видаЇтьс¤ доц≥льним поставити в≥ру в р¤д галузей культури - морал≥, мистецтва, науки. ≤ насправд≥, ¤к певна духовна д≥¤льн≥сть, що знаходить своЇ вт≥ленн¤ у законах, текстах, традиц≥¤х, обр¤дах, творах мистецтва, рел≥г≥¤ не може не в≥дноситис¤ до культурних ¤вищ. ќднак за своЇю сутн≥стю вона - не однаковоњ з ними природи, бо м≥стить у соб≥ щось таке, чого не мають ≥ не можуть мати наука ≥ мистецтво, дещо принципово, суттЇво ≥нше. ј саме: по-перше, основу, нар≥жний камень, виток культурного росту; по-друге, живлючу енерг≥ю, руш≥йну силу, дух, що надихаЇ найвищ≥ культурн≥ дос¤гненн¤; по-третЇ, мету ≥ к≥нцевий зм≥ст культурного розвитку. Ѕо в≥ра ≥ т≥льки в≥ра в≥дкриваЇ нам той первинний —мисл, що був "на початку", себто - в основ≥ твор≥нн¤ (≤н. 1:1), яким "живемо, ≥ рухаЇмось, ≥ ≥снуЇмо" (ƒ≥њ 17:28) ≥ який Ї також ÷≥ллю ≥  ≥нцем, јльфою ≥ ќмегою (јпок. 22:13) всього твор≥нн¤.

—еред культурних ¤вищ на роль пров≥дника до такого св≥тогл¤дного ор≥Їнтира могла б претендувати ще т≥льки ф≥лософ≥¤, але лише та, що п≥дводить людину до практики богослов≥¤.

“≥льки рел≥г≥¤ маЇ ≥ проголошуЇ догмати ¬≥ри ¤к тверд≥ й незм≥нн≥ ≥стини, що в≥дкрит≥ Ѕогом, тод≥ ¤к сама сутн≥сть ф≥лософ≥њ ≥ тим б≥льше науки заборон¤Ї њм висувати догматичн≥ положенн¤ про так≥ реч≥.

¬≥дношенн¤ в≥ри до культури можна упод≥бнити також в≥дношенню душ≥ до т≥ла або, ще точн≥ше, духа до душ≥: хоч дух ≥ душа - одна безт≥лесна природа, але саме дух Ї джерелом людського житт¤, а душа, живл¤чись ним, знаходитьс¤ п≥д його кер≥вництвом ≥ д≥Ї (повинна д≥¤ти) задл¤ дос¤гненн¤ духовних, а не душевних ц≥лей. ≤ щоб навести вже не просто упод≥бненн¤, а глибоку аналог≥ю: ¤к ≤сус ’ристос, будучи людиною, належить до людства ≥ Ї одним ≥з нас, а будучи —ином Ѕожим ≥ Ѕогом, не належить не т≥льки до людства, а й до н≥¤кого твор≥нн¤, але перевершуЇ все, що ≥снуЇ, так само ≥ христи¤нська рел≥г≥¤: ¤к людська духовна д≥¤льн≥сть, вона належить до культури, а ¤к середовище д≥¤льност≥ ƒуха —в¤того, - поза культурою ≥ понад нею.

Ѕудь-¤ка культура Ї рел≥г≥йною, ≥ нерел≥г≥йних культур не буваЇ; бувають лише культурозам≥нники, що спираютьс¤ на нецерковний (чи в≥дверто антиклерикальний), св≥тський, хай атењстичний св≥тогл¤ди, але все це - своЇр≥дн≥ псевдорел≥г≥йн≥ у¤вленн¤, оск≥льки вони так чи ≥накше вир≥шують головн≥ питанн¤ бутт¤. ƒоц≥льно лише розр≥зн¤ти дух, ¤ким перейн¤т≥ окрем≥ культурн≥ ¤вища ≥ називати культуру зг≥дно з цим духом. “ак говор¤ть про христи¤нську культуру, причому до нењ сл≥д в≥дносити не лише суто церковн≥ витвори (церковну л≥тературу, ≥кони, храми, церковну музику тощо), а скор≥ше л≥тературн≥, мистецьк≥ та научн≥ твори, що натхненн≥ ’ристом ≥ …ого ƒухом, хоч би в них жодного разу не згадувавс¤ ’ристос чи христи¤нськ≥ ≥дењ у ¤вному вигл¤д≥.

√осподь ≥ ÷ерква ’ристова у в≥дношенн≥ до культури

јнтична культура п≥д впливом христи¤нства перетворилас¤ на ≥ншу, христи¤нську, ¤ка, не втративши н≥чого позитивного, чим багатий був античний св≥т, отримала ≥нш≥, нов≥ п≥дстави, нове натхненн¤ ≥ виповнилас¤ новими ≥де¤ми та ≥деалами. јдже, незважаючи на д≥йсно величезн≥ дос¤гненн¤, антична культура збилас¤ з дороги у головному - у пошуках Ѕога: елл≥нська ф≥лософська думка того часу пр¤мувала до абстрактно-мисленого, безособового јбсолюта, тод≥ ¤к живе рел≥г≥йне почутт¤ знемагало в≥д спраги конкретно-д≥йсного, особового √оспода; тому в рел≥г≥йно-духовному в≥дношенн≥ антична культура була близька до виродженн¤. “≥льки христи¤нство змогло вивести людство на новий, чудовий шл¤х, под≥бного до ¤кого воно н≥коли не знало, - шл¤х до ÷арства абсолютно досконалого Ѕога, “ворц¤ "всього видимого ≥ невидимого",  отрий, тим не менш (дивний, неос¤жний, аж н≥¤к не передбачений будь-¤кою людською мудр≥стю парадокс!), благовол≥в —ам, особисто розд≥лити людську долю, аби вр¤тувати нас в≥д темр¤ви гр≥ха й безвиход≥.

јле христи¤нство змогло рухати ≥ надихати культуру, змогло висунути перед нею найвеличн≥ший, недос¤жний ≥деал т≥льки тому, що воно було поза межами культури ≥ разом з цим - частиною њњ. —аме боголюдська двоприродн≥сть ÷еркви лежить у засадах найвищих культурних дос¤гнень Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ; а з другого боку, саме нев≥рн≥сть ≥ зрада христи¤нским ≥деалам лежить у засадах ус≥х безпрецедентно жахливих катастроф ≥ переступ≥в нашоњ доби.

Ќеобх≥дн≥сть культури (в≥дпов≥дь "культурофобам")

ўо ж до ≥ншоњ крайност≥, то д≥йсно, вс≥ ми добре знаЇмо з  ниги Ѕутт¤: початок цив≥л≥зац≥њ ≥ культури пов'¤заний ≥з д≥¤льн≥стю племен≥ братовбивц≥  ањна (Ѕут. 4:17Ц24, де розпов≥даЇтьс¤ про заснуванн¤ м≥ста, початок кочового скотарства, музичного мистецтва, ковальського ремества та наводитьс¤, за визначенн¤м одного екзегета, "перша у св≥т≥ еп≥чна поез≥¤" - розб≥йницька п≥сн¤ Ћамеха). ѕ≥сл¤ потопу цей "культурний розвиток" мав своЇ продовженн¤ у буд≥вництв≥ ¬авилонськоњ башти, виникненн≥ р≥зних мов ≥, мабуть, поганських в≥рувань та розпорошенн≥ Їдиного людства на окрем≥ народи. « того часу культуру вразила, говор¤чи словами великого вченого, ф≥лософа ≥ богослова прот. ѕавла ‘лоренського, "хрон≥чна недуга повстанн¤ на Ѕога", а в Ќовий час ц¤ хвороба розпалилас¤ з небаченою силою.

“ак, культура у падшому св≥т≥ безперечно маЇ двозначний ≥ лихов≥сний в≥дт≥нок. јле ц¤ ≥стина стосуЇтьс¤ не лише культури, а всього падшого св≥ту, не т≥льки людського, а й усього ф≥зичного ≥ нав≥ть колишньоњ частини ангельского.

≤ культура, що походить в≥д цього гр≥ховного ≥ засудженого св≥ту, неминуче перейн¤та його боговорожим духом ≥ не заслуговуЇ н≥чого ≥ншого, кр≥м тоњ самоњ його дол≥ - викритт¤ та засудженн¤ √осподом.

Ѕог розмовл¤в з людьми певною мовою, включаючи ≥ най¤скрав≥ш≥, найр≥зноман≥тн≥ш≥ та найориг≥нальн≥ш≥ культурн≥ реал≥њ того часу ≥ тих народ≥в, коли ≥ де ¬≥н вир≥шував поновлювати сп≥лкуванн¤ з людством. Ѕез п≥знанн¤ та вивченн¤ тих реал≥й Ѕ≥бл≥ю неможливо правильно зрозум≥ти, а братис¤ за њњ тлумаченн¤ без цього - просто небезпечно. ≤ добре в≥домо, ¤к вдало й майстерно скористувалис¤ —в¤т≥ ќтц≥ епохи ¬селенських —обор≥в пон¤ттЇвим апаратом грецькоњ ф≥лософ≥њ, вживаючи (≥нод≥ винаход¤чи) нов≥ терм≥ни, ¤ких немаЇ в ѕисанн≥, аби ¤комога точн≥ше ≥ православн≥ше, ухил¤ючись в≥д таких принадних своЇю "розумн≥стю" Їресей, висловити невимовн≥ й неос¤жн≥ догмати ¬≥ри.

≤ нав≥ть коли ми говоримо про анахорет≥в, не варто думати, що вони жили без будь-¤коњ культури. як добре зазначив славетний культуролог-енциклопед≥ст —ерг≥й јверинцев у бес≥д≥ в  иЇво-ћогил¤нськ≥й јкадем≥њ, "у людини, що живе серед людей, нав≥ть у аскета, ченц¤... немаЇ вибору - мати чи не мати культуру. ” нењ Ї лише виб≥р м≥ж доброю культурою та тим, що ми умовно називаЇмо в≥дсутн≥стю культури ≥ що насправд≥ Ї лише поганою культурою. Ћюдина - у ¤кост≥ саме ¤к людини - не може ≥снувати без будь-¤коњ культури.  ультура - це те, що закладене в саму внутр≥шню структуру людини ¤к людини, що даЇ њй можлив≥сть розмовл¤ти з самою собою, а тому ¤ думаю, що нав≥ть ≥ дл¤ в≥длюдника такоњ проблеми не ≥снуЇ".

—правжн≥й "консерватизм", себто збереженн¤ ≥ ви¤вленн¤ в≥чного смислу ≥ сут≥ ќдкровенн¤ Ѕожого, передбачаЇ, ¤к св≥дчить ус¤ ≥стор≥¤ ≥ д≥¤льность ÷еркви, пост≥йне творче переосмисленн¤ ѕисанн¤ ≥ ѕереданн¤.

Ѕогословське значенн¤ культури. "ќбраз" ≥ "подоба"

 ультура маЇ пр¤ме в≥дношенн¤ до найголовн≥шого задуму Ѕога про людину. ” чому пол¤гаЇ цей задум? Ѕог створив людину, а пот≥м зд≥йснив спас≥нн¤ людства в ≤сус≥ ’рист≥ ≥ заснував ÷еркву, аби людина змогла зробитис¤ дит¤м Ѕожим, себто вв≥йти у ∆итт¤ —амого Ѕога, здобути стан обоженн¤. ¬их≥дним чинником цього процесу Ї Ѕожа благодать, але в≥н неможливий ≥ без прикладанн¤ зусиль з боку самоњ людини. ќбоженн¤ неможливе без розвитку, росту, вдосконаленн¤ людини. ќск≥льки ж к≥нцева мета цього росту - абсолютний ≥ безмежний Ѕог, то й р≥ст цей не маЇ к≥нц¤ й зупинки.

«гадаймо з цього приводу р≥зницю, ¤ку проводили де¤к≥ ќтц≥ ÷еркви м≥ж образом ≥ подобою Ѕожою (Ѕут. 1:26Ц27). ќбраз - те, що дано ¤к п≥дстава й основа дл¤ розвитку, подоба ж - те, що задано, зд≥йсненн¤ цього розвитку.

ќбраз стосуЇтьс¤ природного ≥ статичного стану людини, подоба - динамичного, вольового ≥ творчого. «а словами видатного сучасного православного богослова арх≥Їпископа  ал≥ста ”ера, "образ в≥дноситьс¤ до подоби ¤к можлив≥сть до зд≥йсненн¤ або ¤к початковий пункт руху до к≥нцевого. ќбраз означаЇ не самодостатн≥сть, але рух уперед, що спр¤мований до свого зд≥йсненн¤ у подоб≥. Ћюдина - мандр≥вник, 'гомо в≥атор', ¤кий усе житт¤ пр¤муЇ в≥д образу до подоби". ќсь чому аскетичну науку отц≥-пустельники називали "наукою з наук" ≥ "мистецтвом з мистецтв", себто, по сут≥, "культурою з культур". ≤ ось христи¤нська в≥дпов≥дь на запитанн¤ про початковий ≥ к≥нцевий пункти руху культури: в≥д людини ¤к т≥льки Ѕожого образу (дит¤чий стан людства в ≈демському саду) до обоженноњ людини, що упод≥бнилас¤ своЇму “ворцю (стан обоженн¤, св¤тост≥). —аме цей р≥ст ≥ лежить у засадах культурного (≥ ¤к його насл≥док, цив≥л≥зац≥йного) росту.

як люди, ¤к твор≥нн¤ любл¤чого ≥ творчого Ѕога, ¤к "образ" що спр¤мований до "подоби", ми покликан≥ до культурноњ творчост≥ ≥ не можемо ухил¤тис¤ в≥д нењ. ¬одночас, ¤к гр≥шники, що вр¤тован≥ благодаттю √оспода, серед спотвореного гр≥хом ≥ пристраст¤ми св≥ту, ми маЇмо, з одного боку, викривати все те у культурних ¤вищах, що походить в≥д гр≥ха ≥ ворожнеч≥ до Ѕога, а з другого - в≥дшукувати там й очищати вс≥, хай найдр≥бн≥ш≥, зерн¤тка, що пос≥¤н≥ ƒухом Ѕожим, який "в≥Ї, де хоче". ќтже, наше покликанн¤: не в≥дкидаючи культуру ≥ не обожнюючи њњ, але виконуючи Ѕожий задум про нас, "царським шл¤хом" христи¤нськоњ культурноњ творчост≥ пр¤мувати "у м≥ру зросту ’ристовоњ повноти" (≈ф. 4:13).

ўо √осподь чекаЇ в≥д нас на творчу активн≥сть та ≥н≥ц≥ативу, св≥дчить все ™вангел≥Ї, весь Ќовий «ав≥т, вченн¤ ÷еркви. јле особливо це ¤сно з притчи про таланти: той талант ("образ"), що ми отримали ≥ не зб≥льшили (не довели до "подоби"), √осподь ≥з гн≥вом забере в≥д нас, бо в≥н - не наш ≥ був даний лише ¤к стартовий пункт. “≥льки ¤кщо ми здобудемо на його п≥дстав≥ ≥нш≥ таланти, той ≥ вс≥ здобут≥ таланти стануть нашими, ≥ ми отримаЇмо похвалу в≥д √оспода.

Ѕо кожна людина створена зовс≥м не на те, щоб залишитис¤ такою, ¤к була створена, а навпаки - щоб власною вольовою ≥ творчою в≥дпов≥ддю на д≥ю благодат≥ Ѕожоњ вирости в ≥ншу, нову людину, щоб зд≥йснити свою свободу ≥ творчу здатн≥сть, щоб в≥дбутис¤ ¤к саме ц¤, ун≥кальна й неповторна особист≥сть, сп≥вроб≥тник ≥ дитина Ѕожа. ј в≥д апостола ѕавла ми знаЇмо, що дол¤ людини т≥сно пов'¤зана з долею всесв≥ту: переображенн¤ людини призведе до переображенн¤ всього твор≥нн¤ (–им. 8:19-20).