Живий літопис

ПОВЕРНЕННЯ УСПЕНСЬКОГО СОБОРУ

історія і сучасність
(1073-2000 р.)

Після того, як у печерах над Дніпром запалав великий світильник молитви - прп. Антоній - і в нього з'явилися перші послідовники, утворилася монастирська громада. Згодом, Печерський монастир - найбільший центр чернецтва і православної культури на Русі в XI ст. Він був єдиний у Києві, заснований і споруджений не князем, а братією монастиря, що дало йому незалежність від князя, а пізніше і від митрополита. Коли монастир став розвиватися, на найвищому місці Печерських гір, за велінням самої Божої Матері звели Велику соборну церкву Успення Пресвятої Богородиці, головний храм і oсердя Лаври, яка багато століть була символом величі Православної Церкви Київської Русі.

Будівництво: Успенський собор був зведений грецькими зодчими, котрі прийшли з Константинополя до монастиря прп. Антонія і Феодосія, за велінням Цариці Небесної. Вона з`явилася їм у Влахернському храмі в сонмі небесного воїнства, куди призвали зодчих ангели. Цариця казала, що хоче Собі возвести церкву на Русі, у Києві і дала багато золота, вручила мощі святих, щоб укласти їх у фундамент церкви. Та на кінець, показала у повітрі розміри і образ споруди і дала св. ікону Успення…

Місце для будівництва було вказане чудесним образом Самим Господом, по молитвам прп. Антонія… Уся братія зібралася коло вказаного місця і прп. Антоній розмірив ширину та довжину храму і призвавши Господа благословив. І спав вогонь з неба і попалив хмиз і зробився рів на відміченому місці. Усі присутні пали від страху…(розповідає Києво-Печерський патерик).

“Почата бысть церквы Печерськая на основаніємъ Стефаномъ ігуменомъ; из основанья бо Феодосій почалъ, а на основаніі Стефан поча; и кончана бысть на третьє лъто, мєсяца иуля 11 день”, тобто у 1073-1078 р. Освячено собор у 1089 р. Просте одно (чи 5-и) банне й аскетично-суворе спорудження мало характер візантійської архітектури, але одночасно не мало аналогів. Собор був першим кам'яним будинком на терені Лаври і займав центральне місце в ансамблі монастиря.

Після закінчення будівництва, лише в 1083-1089 рр. були зроблені розписи. Зробили це, згідно літопису, видатні давньоруські іконописці прп. Аліпій і прп. Григорій (до їхніх святих мощей ми приходимо на Ближні печери Лаври).

Руйнування і відновлення. За час багатовікової історії собор руйнувався, а потім відроджувався. У 1096 р. він відбудовується після розгрому, учиненого половцями; 1230 р. від землетрусу в стінах собору утворилися тріщини, завалилися склепіння і південна стіна. У 1240 р. його сильно пошкодили татаро-монголи, після цього тривалий час в історичних джерелах свідчень про собор не зустрічається… 1416 р. його знову руйнують татари Едигея. У 1470-1471 р.р., відповідно до літопису і напису скульптурного триптиха, собор відновлюється кн. Семеном Олельковичем. 1482 р., Успенській собор знову був ушкоджений під час нападу на Київ кримського хана Менглі-Гірея. У XV ст. собор відбудовує кн. Костянтин Острозький, і до нього прибудовують Іоанно-Богословський боковий вівтар. У XV ст. собор мав баню на одне склепіння і деякі прибудови, в XVI ст. стає багатобанним шоломовидної форми, у XVII ст., з'являється 3-х-святительський вівтар, каплиці првмч. архд. Стефана. До кінця XVII ст. це вже був собор 7- чи 9-банний грушоподібної форми стилю бароко. А незабаром гетьмани Самойлович і Мазепа ще перебудували його і значно розширили будівлю.

Під час пожежі 1718 р. була знищена внутрішня і зовнішня прикраса Успенського собору. Великі реставраційні роботи проведені в 1721-1729 рр. під керівництвом російського архітектора І.Каландіна. Собор був відновлений і набув рис українського бароко. Стіни, апсиди, фронтони, бані, вікна і портали були прикрашені ліпним орнаментом, ніші - живописом (майстрів С.Ковніра, І.Билинского, Г.Пастухова). Після перебудови Івано- Предтечинська церква ввійшла до складу собору, який виріс до великого двоярусного, 7-банного храму з багатим зовнішнім і внутрішнім декором (близько 45 Х 45 м). У середині перебудованого собору домінував великий 5-ярусний дерев'яний різьблений іконостас – подарунок гетьмана Скоропадського. Вирізаний з дерева і позолочений іконостас роботи відомих чернігівських майстрів: різьбяра Г.Петрова і художників Я.Глинського і С.Лубенського (20-і рр. XVIII ст.). Сріблені з позолотою Царські ворота зроблені київським золотарем М.Юр'євим, а ікони роботи майстра І.Глинського.

Внутрішні стіни храму в 20-х рр. були розписані реалістичним живописом. Художники лаврської майстерні: Іван, Алімпій Галик, Феоктист Павловський та ін. Зобразили історичні обличчя - царів, князів, гетьманів, митрополитів. У 1772-1779 рр. розписи майже цілком обновили майстри тієї ж майстерні під керівництвом З.Голубовського. Наприкінці XIX – поч. XX ст. усі настінні розписи собору були знищені і замінені псевдовізантійськими, які більше відповідали церковним канонам, групою іконописців під керівництвом художника В.П.Верещагіна.

У 60-х р. XVIII ст. кріпацький майстер С.Ковнір побудував над верхнім карнизом собору фігурні фронтони. Багаті ліпні прикраси зробив майстер гіпсових справ Ю.Бєлінський. А в XIX ст. перебудовують хори (вони стали П–видними, і на них виходили сходами з північної частини собору). У 1898 р. було знято 4 верхні яруси іконостаса. У 1883-1901 рр., головний портал собору замінили непривабливою прибудовою - скляним тамбуром.

Собор-усипальниця. Із древніх часів Успенський собор був найбільшим некрополем Русі. Тут спочивали останки київських князів, литовських, українських і російських магнатів, вищого духівництва. Тут були поховані: київський воєвода Ян Вишата, сестра Володимира Мономаха Євпраксія (дружина німецького короля Генріха IV), князі Скиргайло, Олелькович, а також Вишневецькі, Тишкевичі й ін.; українські церковно-політичні діячі і просвітителі Є.Плетенецький, З.Копистенський і ін. У східної стіни собору в 1632 р. похований П.Беринда - видатний вчений, поет, майстер друкарської справи, укладач праці “Лексиконъ”; у 1646 р. – Петро Могила, церковно-політичний діяч, київський митрополит, засновник Лаврської школи, святитель; у 1683 - І.Гізель, український церковно-політичний діяч, проф. і ректор Києво-Могилянської колегії. На могилах князів К.І.Острозького (1579 р.) і фельдмаршалу П.А.Румянцева-Задунайського (1805 р.) були встановлені скульптури мармурові надгробки (скульптор И. П. Мартос і архітектор Тома де Томон.).

Собор-Святиня. У XIX ст. Успенський собор мав 5 престолів: Успення Божої Матері, архд. Стефана, архістратига Михайла, ап. Іоанна Богослова й пр. Іоанна Предтечі. У соборі зберігалися великі святині: чудотворна ікона Успення Божої Матері, щедро прикрашена діамантами, глава св. кн. Володимира (біля південної стіни храму), мощі свт. Павла Тобольського і 1-го митр. Київського Михайла (коло північної стіни, поруч з іконостасом, у срібленій раці), труна прп. Феодосія (з правого боку притвору, під різьбленим покровом)... У лівій частині храму був ковчег з частками прп. отців Печерських, перст архід. Стефана, на жертовнику головного вівтаря на срібленому визолоченому п'єдесталі хрест, відлитий із золота, а в ньому укладені частки животворящого Хреста Господнього і багато-багато інших святинь. Віруючі люди після щирих молитв до Богородиці, приклавшись до святинь, отримували зцілення. Так продовжувалося аж до років влади атеїзму…

Музей-руїна. У роки радянської влади собор, як видатний пам'ятник архітектури і місце збереження численних художніх цінностей, був перетворений у музей у складі (з 29 вересня 1926 р.) Печерського монастиря, який став державним культурно-історичним заповідником.

У період окупації Києва німецько-фашистськими загарбниками були розграбовані цінності Храму-скарбниці і 3 вересня 1941 р. собор був висаджений... Уламки давньої кладки собору рознесло у радіусі 2-х км. Згідно головної версії, це зробив спецбатальйон гестапо, щоб приховати грабування, а по іншій, агенти НКВД, які робили замах на життя нацистського президента Словакії Тіссо, котрий відвідував собор. Після вибухів розпочалася пожежа… Залишилися груди уламків, руїни й одна баня над Іоанно-Богословським вівтарем, немов свіча над варварські зруйнованою Святинею.

У післявоєнні роки проводились архітектурно-археологічні дослідження (у 1947 р. на чолі з В.А.Богосевичем, 1951-1971 р. І.В.Богусевичем, Н.В.Холостенко й ін.), його збережені частини і блоки були законсервовані. А святі руїни залишалися і місцем шанування, і скорботної молитви за зруйнований храм Богородиці… У 90-і роки на руїнах, на свято Успення, відправлялася архієрєйська літургія, на яку збиралося безлич прочан...

Відновлення. Коли Нижню Лавру у 1988 р. нарешті передали Церкві й обитель знову прийняла своїх ченців, загорілась і нова надія на відновлення. Спроби відновити собор починалися в наші роки, тим більше проект уже був практично готовий. Гостро питання стояло в 1989 р., але за суперечками навколо стану фундаментів, стильового вигляду собору і фінансування ніякого рішення прийнято не було... Справа пішла після указу президента України Л.Д.Кучми в 1996 р. Цього разу, після численних конференцій і публікацій рішення відновити Успенський собор, було прийнято, хоча обраний проект був дуже дорогим...

Будівельні роботи з відновлення велися з 1998–2000 рр. корпорацією УКРПРОЕКТ РЕСТАВРАЦІЯ, (гол. архітектор проекту О.Граужис).

26 листопада 1998 р. президентом України Л.Кучмою і Блаженнійшим митрополитом Київськім і всієї України Володимиром було закладено капсулу в фундамент і перші цеглини на відродження багатостраждальної Святині. Пройшовши багато будівельних етапів: вбивання паль, кладку стін, перекриття, монтаж бань, поставлення хрестів і опоряджувальні роботи - собор виріс з руїн, і його 7 золотих бань підносяться тепер над Києво-Печерською Лаврою. Собор став, яким він був у XVIII ст. (а не в XIX ст.) – 45 Х 45 м, висота 51,6 м. З'явилися і нововведення – церква ап. Андрія Первозванного на 2-му ярусі, хрестильня св. Іоана Предтечі стала в первозданному вигляді XII ст. і стала усипальницею; скляний тамбур XIX ст. перед головним входом вирішили не влаштовувати. Розпис і закінчення внутрішньої обробки будуть продовжуватися ще 2-3 роки. А поки що архієрейські богослужіння проходять у трапезній церкві прп. Антонія і Феодосія, яка вже 8 років служить, тимчасово, кафедральним собором Лаври.

Перед освяченням собору виникла ситуація, спровокована деякими політичними і розкольницькими силами, що прагнули перешкодити освяченню собору предстоятелем канонічної Української Православної Церкви і вимагали передати його політиканам в розколі УПЦ-КП та ін. Але всі погрози і гучні скандування були марні.

Освячення відбулося в день 9-ї річниці незалежності України 24 серпня 2000 року в присутності президента України Л.Кучми, голови Верховної Ради І.Плюща, голови м. Києва О.Омельченко, мін. оборони О.Кузьмука й ін.. На замовлення президента Л.Кучми, іконописцями св. гори Афон була написана ікона Успення Богородиці. Святиню Президент передав Блаженнішому Володимирові. Тепер вона буде знаходитись у відродженному соборі.

28 серпня, престольне свято – Успення Пресвятої Богородиці. Лавра приймала безліч православних... Святкову літургію відправив Блаженніший Володимир у співслужінні сонму духовенства, перед Успенським собором. Після літургії пройшов хресний хід навколо собору і закінчився біля Дальніх печер, де усі могли прикластися до чудотворного Печерського образа Успення.

Молимося, щоб наступного року Божественна літургія на свято Успення вже правилась у розписаному, обладнаному соборі, який своїм новим народженням уособлює нове життя нашої Церкви і нову історію.

P. S. Києво-Печерська Лавра – "третій уділ Богородицi", знову відтворила своє благоліпне осердя. Наш із вами обов'язок - не допустити повторення трагедії 1941 року і нової руїни Українського Православ'я. А для цього, передусім, самим вирости з руїн через покаяння і Таїнства Святої Церкви, щоб сподобитися заступництва Пресвятої Діви - Покровительниці народу нашого.

Ми ж, зі свого боку, обіцяємо вас постійно тримати в курсі різних подій життя первопрестольної обителі нашої Церкви.