Із світової скарбнички

НАСТАНОВИ СВЯТИХ ОТЦІВ

Ось таке Християнство: воно і в рабстві дає свободу!
(свт. Іоанн Златоуст).

Не задивляйся на красу обличчя людського, а вчись бачити душу; не дивися на одяг її (тіло – одіж тимчасова), а дивись на того, хто зодягнутий у неї; не милуйся багатством житла, а звертайся до того, хто мешкає в нім, - бійся ж бо образити образ Божий в людині: зганьбиш царя, якщо поклонишся рабу його, а йому не оддаси гідної шани… Не дозволяй захоплювати себе в полон мелодичними звуками инструментів чи голосів, а уважно зважуючи вплив їхній на душу, по словам впізнай дух їхній; якщо звуки навіюють на душу твою почуття тихі, цнотливі, святі, - слухай та напувай ними душу твою; коли ж із ними вливаються в душу твою пристрасті, - покинь і тіло, і дух такої музики
(св. Іоанн Кронштадський).

Марні молитви людини, котра жадає помсти.
Малі та незначні погрішності позбавляли слави великих мужів
(Авва Ісайя).

Брат запитав Авву Сисоя: чому не відступаютьвід мене пристрасті?
Старець відповів: "застави їхні знаходяться в тобі; віддай їм заставу, і вони відійдуть"…

Будь-яку пристрасть легше перемогти, коли вона вперше приходить, аніж коли вона посилюється, перетвориться на навичку і заволодіє тобою, яко друга твоя природа
(митр. Філарет Московський).

Бешкетник може стати злодієм, а дотепник - богохульником
(Авва Дорофей).

Людина доти не матиме кінця своїм клопотам, доки не полюбить того блага, яке ніколи не відніметься від неї
(блаж. Августин).

Ніхто тебе не образить, коли ти сам себе не образиш
(свт. Тихон Задонський).

Покаяння – договір з Богом про виправлення свого життя
(Адріан Югський).

Волею Промислителя, бідність дає такі передумови для духовного життя, яких не має при заможності
(архієп. Філарет Чергінівський).

Подаючи лежачому на землі, ми подаємо Тому, Хто сидить на небі
(св. Григорій Двоєслов).

Не успадкувати тобі царства небесного, якщо не станеш царем над своїми пожаданнями та помислами.
Дарма людина тішить себе тим, що швидко минає; марно людина приліпляється до того, що не перебуватиме з нею вічно; даремно хоче прикласти серце своє до того, що зникає, мов тінь.
Насолода тимчасова стелить тобі гіркоту вічну, коли ти нерозумно прив'язуєшся до неї
(свт. Димитрій Ростовський).