Блаженнішого Володимира
Митрополита Київського і всієї України
Інтернет-версія газети
|
№ 4 |
|
|
Блаженнішого Володимира Митрополита Київського і всієї України
|
Вісті з осередків
ЗАХИСТИТИ ЛЮБОВ - ВРЯТУВАТИ ЛЮДСТВО"Храм не в колодах, а в ребрах", - А й справді - доки постане священна споруда, чи звершиться будь-який творчий задум, із стількох сердець возноситься православна молитва до Господа Сил. А скільки духовних та фізичних перешкод доводиться долати на шляху до спільної справи!.. Яким же постав Ужгород-2000 для кожного з учасників міжнародного семінару?.. - Відчувається, що до цієї зустрічі українські братства підготувалися набагато краще. Якщо порівняти з семінарами у 1995 р., 1997-98 рр., то цьогорічний ювілейний захід був набагато результативнішим ... Сподіваюся, на найближчому зібранні Секретаріату Синдесмоса і на наступний рік буде заплановано семінар в Україні. Справа тепер за братством - за конкретним осередком Спілки православної молоді, який запропонує свою базу для проведення семінару, так, як 1999-го року це зробило молодіжне товариство прп. Мойсея Угрина і громада центрального Ужгородського собору.
А зробити це може не будь-яке братство. Там де один за всіх, а всі за одного в ім'я Господнє працюють із видавничими, соціальними чи культурно- освітніми проектами. Насущні проблеми молоді (безробіття, алкоголізм, наркоманія) можна вирішити лише здобуваючи надійні гранти на співпрацю з такими ж православними молодіжними осередками в Сербії, Румунії, Словаччині, Польщі... Тому необхідно нам торувати шляхи до інформаційних магістралей об'єднуючи наші ресурси: www.syndesmos.org.pl, www.compclub.lviv.ua/orthodox/, www.orthodox.kherson.ua, www.kiev-orthodox.com... - Святі отці вчать нас, - ділиться Олександр Денисюк зі Львова, - "Не заради пізнання чи досконалості святі стяжають споглядання і постійну молитву, а для любові до Того, Хто створив нас усіх". Так і ми повинні якомога частіше зустрічатися у молитвах наших, та на систематичних семінарах задля спільного покликання нашого. Добре, що завдяки Хрестовоздвиженській парафії, ми відчули, що перебуваємо в надійній фортеці такої небесної любові...
- З куполів якої видно не лем увесь Ужгород, але й духовний небозвід православних Карпат, - додає голова Львівського братства Софія Верещак. На урочистому відкритті семінару в соборі у привітальному слові настоятеля митрофорного протоієрея Димитрія Сидора ми наче перенеслися в древні часи імператора Іраклія, коли Православ'я вже приходило на старовинні землі білих хорватів. Потім ще не раз ми переконувалися свідченнями віри наших русинів, коли в Свято-Миколаївському монастирі коло с. Ізи прикладалися до мощей схиархімандрита Олексія (Кабалюка), коли на архієрейських літургіях в Мукачеві та Бедевлі сподоблялися Животворящих Тайн Христових. - I гэта вельми шчыра, - ділиться білоруска Агрипіна, - што мы увязем з сабою книгу отца-игумена Гаврыила аб iсторыи Праваслаунай Хрыстовай Царкви в Закарпацце не толькi в руках, а й у сэрцах. Таму што есць у нас уже адна справа, дзякуючы якой мы можам жыць таямніцай будучага веку. - "Сила в немощах являлась": как отец Гавриил молитвенно всю неделю поддерживал наш семинар, - розповідає новгородчанка Надія, - так товарищество прп. Моисея Угрина и семья Данканичей выручали нас в цейтнотах... - Дуже сподіваємося, - продовжує думку ієрей Георгій Гуляєв, - що спільною роботою у дитячих будинках ми здружимося ще тісніше силами українських братств. А головне - спільно із фахівцями соціальних служб для молоді, таких благодійних фондів, як "Віра, Надія і Любов" у Мукачеві, завдяки щорічним молодіжним таборам, як у нас, в Херсоні, ми зможемо допомогти нашій Церкві нести цю нелегку місію в суспільстві.
Після спільної короткої літії на могилі світлої пам'яті Владики Євфимія, після ознайомлення з побутом Свято-Миколаївського жіночого монастиря багатьом учасникам стало зрозуміло, що не раз іще доведеться приїхати сюди, до раки з мощами прп. Мойсея Угрина на Чернечу гору. Віками він є особливом покровителем підлітків, юнаків і дівчат. Молитвами цього святого подвижника долаються блудні пристрасті та нечестиві домагання. Нетлінні мощі його знаходяться на Дальніх печерах Києво-Печерської лаври. І не тому, що річка-Латориця так мальовничо несе свої хвилі повз древні схили обителі, а тому, що вже є тут одна спільна і благословенна справа.
- При проведенні семінарів "Синдесмоса", - каже помічник Секретаря Всесвітнього братства Богуміл Вопршалек, - найбільший вантаж проблем традиційно лягає на місцеві осередки. Але саме їм семінар дає найвагоміший поштовх в майбутній роботі. І справді, впродовж усіх поїздок обителями Закарпаття до нас підходили парафіяни та керівники православних організацій з Хусту, Мукачева і розпитували - як можемо тримати постійний взаємообмін досвідом з такими ж осередками у Греції, в Сербії чи Польщі.
Крім пізнавально-освітньої вікторини про Помісні, автокефальні та автономні Церкви Вселенського Православ'я велику наснагу дала робота в групах:
- Для мене особисто, - ділиться ієрей Ростислав Кожак, - великою радістю стало те, що ми домовилися з браттями-поляками, з румунами та сербами про те, що наш дитячий хор з Калуша з дітьми-сиротами зможе побувати в них у чергових поїздках із благодійною концертною програмою. З свого боку, ми приймемо дітей-сиріт, якими опікується Львівське братство. - На секції Соціальної роботи ми склали експериментальний бізнес-проект Православного Центру для дітей із сиротинців та з малозабезпечених родин, - розповідає ієрей Михаїл Бабич. - Нам на Полтавщині це згодом ой як згодиться... Звісно законодавча база у нас ще не скоро сприятиме цій необхідній роботі, але вже сьогодні нам треба тісно працювати з православними румунами, греками, росіянами, щоб якось подолати соціальну кризу. - У нас саме ініціативами соціальних працівників нашої Церкви, - каже Ана-Марія Сбереа з Румунії, - багатолітньою працею домоглися того, що сьогодні кожен єпископ має допомогу від держави (в розмірі платні Міністра), а при кожному митрополиті на засадах повного оплачуваного дня діє чотири відділи: Соціальної роботи "Diakonia", Рада в справах Церкви, Юридичний відділ і Відділ Міжнародних відносин. Це вже не кажучи про потуги таких організацій, як Православна молодіжна Ліга Румунії. Через Синдесмос вони тримають зв'язок із православними братствами та богословськими школами усіх континентів. Інформаційна база напрацьована вже роками, але скільки ще молитви потребує кожен крок у цій для нас іще "терра інкогніта"! Це розуміють такі, як одчайдушні білоруски Агрипіна та Світлана, котрі одразу після семінару ще вночі вирушили на подячну всеношну у Почаївську Лавру, а звідтіля на автофургоні ще встигли до потягу в Радивилів. Цю силу соборної молитви звідали ті, хто в себе на парафіях уже крок за кроком торують нелегкі послушання із вдячною молитвою, як Шері Бунн, яка повернувши до себе у (США), написала: "прошу молитви у кожного з вас, дорогі браття і сестри, приступаю до нового послушання: працюватиму волонтером у психіатричній клініці". Для майбутніх мостів такі необхідні міцні стовпи щоденного подвигу, в якому гартується кожен храм Духа Святого. Відтак, просимо усіх дослідників присилати нам свої роботи на тему практичних, моральних і соціальних аспектів діяльності православних родин у суспільстві.
Окрім соціальних проектів, які було заплановано учасниками різних Православних Церков з 10 країн світу, юнакам та дівчатам чернечі обителі Закарпаття подарували головне - трунок духовних рецептів від вірусу нового тисячоліття, який черниця Гаврилія з острову Лерос (Греція) назвала хворобою“високоосвіченої бездуховності”. “Живем, допоки любимо. Нема
Й не може бути у житті нічого, Що стало б вище, як ЛЮБОВ сама, - Вершина і вінець життя людського” (П. Осадчук)
“Як понівечили це слово – “любов”!” - зізнаємося собі ми, невільники інформаційної цивілізації. Поняття про корінь усього живого, переінакшено нанівець. А кому ж усе поставити з голови на ноги, як не нам, нащадкам духовно пригнічених поколінь, громадянам обкраденої держави. - А хто сьогодні зрозуміє хлопців і дівчат, - запитує ієрей Вячеслав Георгіца з Чернівців, - які не лише табори та паломництва влаштовують, але чомусь раптом і походи на кладовище, щоб пом'янути спочилих предків чи наставників? Хто зрозуміє сьогодні тих, котрі самі не маючи ані роботи, ані постійного помешкання, допомагають у лікарнях, сиротинцях, згуртовують творчу молодь до праці з упослідженими?.. - Мало хто з однолітків нас розуміє... - ділиться молодий священик із Херсону Георгій Гуляєв, - але, коли на міжнародному семінарі в Закарпатті, я мав нагоду спілкуватися з сестрою Владики Євфимія. Од багатьох хлопців довелося чути: “Дякуючи цій людині ми тепер приходимо до церкви, як у свій дім, намагаємося повертати світло надії у суспільство”... А справді ж, завдяки таким подвижникам, як покійний Мукачівський архієпископ Євфимій, скільки монастирів поновилося у Карпатах, скільки тепер юнаків мають нагоду навчатися у тому ж духовному училищі в Ком'ятах (Закарпаття). Згодом ці юнаки стають талановитими вихованцями духовних семінарій та академій православної України!..
Цими днями виповнюється рівно рік, як до вічності відійшов покійний архієпископ Мукачівський Євфимій (Шутак). Під час літії на могилі Владики Єфимія (кладовище Свято-Миколаївської обителі в Мукачеві).Досліджувати історію, шукати могили мучеників, сповідників, подвижників різних часів.... На жаль, не кожному з наших ровесників це близько. Але, ось юний священик із Полтавщини ієрей Михайло Бабич згадав притчу з патерика, яка розкриває суть духовного росту людини: “Якось святі отці міркували про грядуще роду людського:
Один із них, котрому Господь дав дар пророцтва, авва Ісхіріон відповів:
Запитали його тоді:
- Вони, - каже авва, - зроблять половину нашого. - А що робитимуть ті, котрі будуть по них? Авва Ісхіріон відповів:
Своїм щоденним життям, своїми юними серцями юнаки та дівчата рік за роком виводять формулу відродженя суспільства. Але напочатку головне - чесно встановити діагноз:
- І не випадково кожна наступна молодіжна конференція на державному рівні дедалі більше нагадує відмивання коштів, а в кращому випадку - стає ще одним шансом вигукнути: “Агов, людоньки, де ми?! Біда! Скоро не буде кому збиратися на ці конференції!..”. А тим часом Л. М. Кравчук, виступаючи на конференції 1 грудня, сумно констатував: “Україна незалежна, але разом із тим вона не має свого чітко визначеного стану: вона аморфно знаходиться десь у трикутнику Вашингтон - Москва – Брюсель... “Среднетут и междуздесь”, як кажуть в Одесі. Але ж трапилось те, що трапилось...” Тоді, аналізуючи цю критичну аморфність, заторкнувши тему розкрадання найціннішого потенціалу постіндустріального суспільства інформаційної ери - здорового інтелекту, заступник Мінсітра Освітиі культури Я. С. Яцків констатував: “10 тис. молодих українців із вищою освітою на будівельних роботах у Португалії... А скільки ще по інших країнах Європи, а в Америці, а в Канаді!..”
“Що таке любов і що таке кохання?”, “Як зустріти саме “ту”?”, “Як проходять ази виживання молодих сімей?”. У вічну тему, яка особливо актуальною для нас, молодих, по-новому пропонує зануритись християнська молодь. А семінарувати довелося не лише в Ужгороді, але й у Мукачеві, в Бедевлі та неподалік старовинного селища Іза. Там, до великої радості Ніколи та Душана(з Сербії та Боснії), у Свято-Миколаївському монастирі юні пошуковці почули глибинні розповіді про ті часи, коли Церква на Закарпатті була у складі Сербської патріархії і під час Мараморош-Сиготських судових процесів над православними русинами архімандрит Олексій (Кабалюк) рятував сім'ї закарпатців від австро-угорських жандармів. - Ми прикладалися до мощей подвижника Олексія, - ділиться американка Шері, - і там же, в гробі з мощами ми всі побачили ще ту румунську палицю, якою жандарми били православних священиків та мирян. Хто тепер здатен взяти до серця усю глибину нашої християнської історії? Не дивно, що за сучасну молодь болить тим, хто доста натерпівся від збочених ерзаців споживацької цивілізації. Юнаки та дівчата, котрі не змогли прибути на семінар до Ужгороду, але прагнули хоч листовно долучитися до просвітницького пошуку, надсилали свої дослідження, твори, статті... Серед найсерйозніших були доповіді семінаристів з Волинської Духовної Семінарії, наукові замітки з Криму. Науковий матеріал часто вражав своєю злободенністю... Ось які сумні дані наводять за статистикою у своїх дослідженнях учасники семінару. Коефіціент природнього приросту населення в Україні вражаючий: в 1990 році населення України ще зростало. Але за останніми даними в 1995 році коефіцієнт став від'ємним і вже в 1997 році становив -6,2 чол. на 1000 нас. В Україні не тільки зросла смертність, але й різко зменшилася народжуванність. У 1997 р. народилось 9 дітей на кожну тисячу населення: це на 6 дітей (або 300000) менше ніж 7 років тому. Соціальні опитування вказують на декілька причин зменшення народжуванності: 1) Небажання мати дітей. В більшості це небажання виникає на основі малозабеспеченості. Особливо часто це спостерігається в молодих сім'ях. 2) Збільшення смертності серед новонароджених. Сьогодні це наслідок не лише складних економічних та екологічних умов. Причиною смертності новонароджених стає поганий стан здоров'я матерів. Від 1990 року до 1997 показник кількості одружень впав від 9,3 до 6,9 шлюбів на 1000 населення. Що ж, шановні читачі, тепер час переходить від діагнозу безпосередньо до лікування... - Мене особисто, дивує, - ділиться отець Ростислав Кожак, - як можна не бачити відвертого викривлення свідомості у прагматизмі на кшталт: “от заробимо грошей, поживемо на своє задоволення, а тоді вже можна дитину заводити”. І ви знаєте, ця нісенітниця сьогодні широко пропагується часто невіруючими батьками, “колегами-доброзичливцями”, “порадниками”. Який абсурд! А потім приходять до церкви заплакані, просять “якусь молитвочку почитати”, щоб у них дитина народилася, бо вони бач два роки “предохранялись”... Або приходить пані та за дітей плаче: “Вони ж тільки хотіли трошки попрацювати, розжитися, щоб не у ніщеті рожати... Зараз, здається усе б оддала, щоби вони щасливі були... Уже ж вісім років, як вони одружені,.. а без дитиночки так важко... Сваряться часто... Миру немає...” Один із найзгубніших гріхів вважається гординя і відчай. Людина замикається в собі, не радиться із старшими духовними наставниками і до такої голови ніколи не прийде творча думка, як прогодувати сім'ю, як спільно вийти з кризи на робочому місці. Натомісць, нап'ється з відчаю та й мучить себе і інших... - Безвір'я,- ділиться молодий священик (батько трьох дітей) отець Микола Могильний, - єдина наша перешкода. Тоді тупість та людська наша обмеженість заводить усі наші найкращі наміри у тупик. Це ж якою твариною треба бути, щоб не вірити, що Той, хто тебе створив на цей світ, не пошле тобі жодної можливості заробити на кусень хліба. Та ж кажуть у народі: “Дасть Господь діти - то дасть і на діти”. А ми все, як ті барани, рекламу в телевізорі чуємо, а голос серця не дочуваємо. - Аборти - страшний гріх убивства в утробі, але ж планування народжуваності не є гріхом... - Планування не є гріхом, якщо воно робиться благочестиво: приміром є уже у подружжя четверо чи семеро дітей і вони зазгодою і з благословенням далі вирішують жити тільки як брат із сестрою. Отаке планування Церква благословляє і підтримує. А, вибачте, усілякі таблетки та пристосування, від яких молода мама непомітно стає інвалідом, це все - ще один ефективний засіб планомірного винищення населення. Тому і надія наших людей сьогодні найбільша - на Церкву. В якої, модно кажучи, “рейтинг” вищий від довіри до армії. Що ж, така вже людська здатність, коли нема до кого звернутися - ідемо до останньої інстанції, до найвищого Арбітражного Суду Совісті, який не обумовлений наявністю чи відсутністю фінансів і не підвладний корупції світу цього, дію якого колись описав блаженний Августин: “В головному - єдність, у другорядному - розмаїття, але у всьому - ЛЮБОВ”... Тарас Андрусевич
З детальним звітом про міжнародний молодіжний семінар
|
|
|||||||
Чи не найпотужнішою на семінарі була лекція "Аскетика любові" матусі Гавриїли з Греції. Живе свідчення православної черниці про свою духовну наставницю, спочилу в Господі старицю Гавриїлу, було благовістям богословія молитви для кожного з учасників. Книгу, яку написала про свою наставницю черниця з острову Лерос, вже перекладена російською, і, якщо на те Божа воля, у червні 2001 року в Києві відбудеться презентація її перекладу українською мовою. Повернути суспільству істинний зміст слова "любов" - ось у чому збігались доповіді учасників семінару, найкращі з яких будуть поміщені на Інтернет-сайт Спілки православної молоді України. Витримки з лекції "Православна ікона сьогодні" диякона Димитріоса Леосіса (США) ми подаватимемо у випусках нашої газети.
