Релігія і наука

БІБЛІЙНА АРХЕОЛОГІЯ:
ЦАРСТВО ДАВИДА ТА СОЛОМОНА

Закінчення, початок див. ВіК. №2 (45) 2009 р.

Біблеїсти XIX – поч. XX ст. намагалися визначити метр єврейських віршів виходячи з уявлень про європейське віршування. Широко використовувалися такі терміни як "2+2" або "метр 3+2", що вказують, що дистих має два ударних склади в кожному рядку, або що за трьома частками випливають дві. Якщо рядок не підходив під гіпотетичний метр, її часто виправляли, і Biblia Hebraica буяє позначками виправлення "m cs" (metri causa – "заради метра"). Однак ці теорії одержали свій розвиток до виявлення угаритської поезії. Грецьку й латинську поезію можна "сканувати", визначивши ритм коротких і довгих складів, а потім отриманому ритмічному малюнку кожного рядка дати назва. Використалися такі терміни, як "ямбічний пентаметр" (п'ять стоп, кожна з яких – ямб або чергування ненаголошеного або ударного складів) або "дактилічний гекзаметр" (шість стоп, кожна з яких – дактиль), тобто два ударних й один ненаголошений склади й т.д. Такі терміни іноді додавалися до єврейської поезії, однак вчені сьогодні визнають, що це неможливо без нав'язування віршованого малюнка або серйозної зміни тексту.

З 1929 р. у Рас Шармі знайдена безліч глиняних табличок, що містять релігійні тексти, включаючи велику кількість поезії, досить схожої на поезію Старого Завіту. До табличок не доторкалися з тих пір, як вони були поховані при руйнуванні угаритської бібліотеки в XIV ст. до Р.Х., тому відсутня можливість наступних змін, зроблених редакторами або переписувачами. Отже, вони являють собою чисті факти, на яких можна будувати теорію семітської літератури. Через угаритських дослідження більш неможливо припускати в єврейській поезії наявність широко розвиненої ритмічної структури, такий як ямбічні або анапестні стовпи. Широкомасштабне виправлення "заради ритму" більш неприйнятно. Повна зневага до з'єднаних слів для того, щоб пристосувати текст до заданої метричної схеми, як це робиться в Biblia Hebraica, також не може бути прийнято. Однак визнати певну структуру наголосів, що утвориться природно зі слів або груп слів у рядках, безсумнівно, необхідно. Ця структура, однак, не може бути більше регулярної, чим структура угаритської поезії. Г.Л. Гінсберг вказав, що в сірійських і палестинських поетів був стандартний "арсенал", стійких синонімічних пар, які зустрічаються постійно й, як правило, у тім же порядку. Існує двадцять шість подібних пар, у тому числі: r's "голова" – qdqd "тім'я"; 'rs "земля" – 'pr "порох"; yd "рука" – ymn "десниця"; 'yb "ворог" – sr "супротивник, пригноблювач"; ' lp "тисяча" – rbb "десять тисяч". Ці й інші аналоги використаються й у єврейській поезії.

Ще одне явище, що заслуговує уваги, – використання послідовних чисел, тобто конструкції "х, х+1: Один раз сказав Бог, І двічі почув я це (Пс. LXI, 12).

Таким чином, не можна не погодитися з наступним висновком В. Ф. Олбрайта: "У світлі угаритських залишків ханаанейської релігійної літератури, багато псалмів можуть бути відсунуті назад до ранніх часів Ізраїлю, не пізніше X століття. Тому немає вже необхідності відмовлятися від дат, пов'язаних з ім'ям Давида відносно цих псалмів". Крім доказу не пошкодження тексту Псалтирі, біблійна археологія дала деякі подання про давньосхідні музичні інструменти, що використовувалися в храмовому богослужінні – тимпанів, арф, псалтирей (мал.1), труб (мал.2), систр і кімвалів (мал.3).