Свято

СВЯТКУЙМО РIЗДВО ХРИСТОВЕ РАЗОМ!

День Різдва Христового спрадавна зарахований Церквою до великих двонадесятих свят, згідно з Божественним свідченням Євангелія, де подія, що відзначається, зображена найбільшим, найрадіснішим і чудовим святом. Святі отці в своїх писаннях іменують його початком і основою для інших свят.

Святкуванню передує Навечір'я або Різдвяний святвечір – особлива служба з читанням царських часів, на яких згадуються пророцтва і події, пов'язані з Різдвом Христовим. Різдвяний святвечір – день суворого посту, ним закінчується передуючий святу Різдвяний піст. Сама назва "святвечір" походить від слова "сочиво". Це – особлива пісна страва, яку готують цього дня (у народі її називають кутею) – пшеничний або рисовий узвар з медом і фруктами. За давньою традицією цього дня не їдять до появи на небі першої зірки – в спогад про Віфлеємську зірку, що вказала волхвам шлях до місця Різдва Христового.

Різдвяної ночі у багатьох храмах здійснюється святкова Божественна літургія (до речі, запрошуємо і вас на святкове богослужіння до нашого храму на честь Різдва Христового на Березняках – Редакція "ВіК"). У самий день свята Різдва віруючі розговляються (куштують не пісну, а скоромну їжу). Наступний день після Різдва присвячується Матері Христа Спасителя. Віруючи збираються у храмі для вшанування і благодаріння Пречистої Діви Марії, тому цей день називають Собором Пресвятої Богородиці (можна відвідати однойменний печерний храм в Китаївській пустині Києва). Прославляючи Божу Матір, Церква згадує втечу Святого Сімейства до Єгипту.

Дванадцять наступних днів після Різдва називаються святими днями або святками (до 17 січня). Постувати цими днями не належить. Святки – це не лише радість і веселість. Наші благочестиві предки на святках творили справи милосердя, наслідуючи заповіді Спасителя: "Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний" (Лк.6, 36).

Різдво Христове

Під час царювання Ірода в Іудеї, яка підпорядковувалась Риму, римський імператор Август видав наказ зробити в підвладній йому землі іудейській всенародний перепис. Кожен іудей повинен був записатися там, де жили його предки. Іосиф і Діва Марія походили з роду Давидова і тому відправилися з Назарета в місто Давидове Віфлеєм. Прийшовши до Віфлеєму, вони довго шукали місце в будинку, в готелі, де б можна було залишитись на ніч, і вимушені були зупинитись за містом, в печері, куди пастухи заганяли худобу в негоду. У цій печері вночі у Пресвятої Діви Марії народилося Немовля – Син Божий, Христос Спаситель світу. Вона сповила Божественне Немовля і поклала Його в ясла, куди кладуть корм для худоби.

Віфлеємські пастухи першими дізналися про народження Спасителя. У цю ніч вони пасли свої стада в полі. Раптом з'явився перед ними Ангел Божий, і світло Господнє осяяло їх. Пастухи злякалися. Ангел же сказав їм: "не бійтеся! Я сповіщаю вам велику радість, яка буде всім людям: бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Котрий є Христос Господь. І ось вам ознака: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах" (Лк. 2, 10-12).

Як тільки Ангел сказав це пастухам, одразу з'явилося з ним безліч інших Ангелів. Вони славили Бога і співали: "слава у вишніх Богові, і на землі мир, в людях благовоління!". Коли Ангели відійшли на небо, пастухи сказали один одному: "підемо до Віфлеєму і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь".

Вони, поспішивши, прийшли в печеру і побачили там Марію, Іосифа і Немовля, Яке лежало в яслах. Вони поклонилися Немовляті і розповіли про те, що бачили і чули від Ангелів. Марія ж зберігала в серці Своєму всі слова їх.

Після цього пастухи повернулися до стад своїм, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули і бачили.

На восьмий день після народження Спасителя Мати Його з Іосифом, згідно із законом, дали Йому ім'я Ісус, яке вказане було Господом через Ангела. (Див.: Євангеліє від Луки, гл. 2,1-21).

Свято Різдва Христового

Православна Церква щорічно святкує велику подію Різдва Христового 25 грудня (за ст. ст.). До гідного святкування віруючі готуються впродовж сорокаденного посту, з 15 листопада по 24 грудня, який має назву Різдвяний або Пилипів. У переддень або навечір'я свята християни дотримуються особливо суворого посту. Цей день називається святвечором, оскільки цього дня за уставом церковним належить їсти сочиво, або пшеницю з медом.

Барельєф ікони Різдва Христового на головному дзвоні дзвіниці парафiї Рiздва Христового на Березняках (Київ)

У навечір'я, якщо тільки воно не припаде на суботу чи неділю, звершуються Царські часи і, близько полудня, літургія Василія Великого з вечернею. У саме свято звершується літургія Іоанна Златоустого. Часи, що звершуються в навечір'я Різдва Христового, відрізняються тим, що на них читаються паремії, Апостол і Євангеліє. Тому, на відміну від звичайних часів, вони називаються Царськими. Цю назву вони носять також і тому, що в Греції, при звершенні їх, зазвичай були присутні імператори.

Після літургії поставляється посеред церкви свічка і клірики співають тропар свята: "Рождество Твое, Христе Боже наш, возсия мирови свет разума: в нем бо звездам служащии звездою учахуся Тебе кланятися Солнцу правды и Тебе ведети с высоты востока: Господи, слава Тебе!" А потім кондак свята: "Дева днесь Пресущественнаго раждает, и земля вертеп Неприступному приносит, Ангели с пастырьми славословят, волсви же со звездою путешествуют: нас бо ради родися Отроча младо, превечный Бог".

Якщо навечір'я припадає на суботу чи неділю, то Царські часи читаються у п'ятницю. У самий переддень буває у свій час літургія свт. Іоанна Златоуста, а після літургії – вечерня. Славлення Христа буває вже після вечерні. Посту, зазначено в церковному Уставі, цього дня немає. Це означає, що після обідні до вечерні дозволяється куштувати хліб.

Всеношне бдіння починається з великого повечір'я, на якому співається урочиста пісня Ісаії: "С нами Бог, разумейте, языци, и покаряйтеся, яко с нами Бог!" Часте повторення цієї пісні "с нами Бог!" свідчить про духовну радість віруючих, які усвідомлюють серед себе Бога-Еммануїла. Зміст інших пісень можна виразити початковою піснею канону: "Христос раждается, славите: Христос с небес, срящите (зустрічайте); Христос на земле, возноситеся! Пойте Господеви вся земля, и веселием воспойте людие, яко прославися".

 

---

Настанови Св. Отцiв

“Единородное Слово соединилось со Своим созданием по воле Отца и сделалось плотью, (Оно) и есть именно Иисус Христос Господь наш, который и пострадал за нас, и воскрес ради нас, и опять имеет придти во славе Отца, чтобы воскресить всякую плоть и явить всем спасение… Итак, один Бог Отец, и один Христос Иисус Господь наш — во всем же Он есть и человек, создание Божие; поэтому и человека восстановляя в Себе Самом, Он невидимый сделался видимым, необъемлемый сделался объемлемым и чуждый страданиям — страждущим, и Слово стало человеком, и как в занебесном, духовном и невидимом мире начальствует Слово Божие, так и в видимом и телесном Оно имеет начальство и присвояя Себе первенство и поставляя Себя Самого Главою Церкви, все привлечет к Себе в надлежащее время”.