Традицiї

ЯК ПРОВОДИТИ СВЯТКИ

Дванадцять днів після свята Різдва Христового називають святками, тобто святими днями, оскільки ці дванадцять днів освячені великими подіями Різдва Христового.

У перші три віки християнства, коли гоніння перешкоджали свободі християнського Богослужіння, в деяких східних Церквах свято Різдва Христового з'єднувалося зі святом Хрещення під загальною назвою Богоявлення. Нагадує про це давнє об'єднання Різдва Христового і Святого Богоявлення схожість у відправленні цих свят, яка збереглася і до наших часів. Коли ж ці свята були розділені, то святкування поширилося на всі дні, у проміжку від 25 грудня до 6 січня, як би складаючи один день свята. У народі ці дні називають святими вечорами, тому що за стародавнім звичаєм православні християни припиняли свої буденні справи у вечері, у спогад подій Різдва і Хрещення Спасителя, що були в нічний або вечірній час.

Святкувати дванадцять днів після свята Різдва Христового Церква почала з давніх часів. Вже в церковному уставі прп. Сави Освященного (помер в 530 році), до якого увійшли ще давніші чиноположення, зазначається, що в дні святок "ані посту, ані колінопреклонінь немає, ані у церкві, ані у келії", і заборонено здійснювати Таїнство шлюбу.

Другим Туронським Собором в 567 році всі дні від Різдва Христового до Богоявлення названі святковими.

Тим часом святість цих днів і вечорів зараз порушується закликами до звичаїв язичницьких святкувань. З екранів телевізорів, по радіо, з газет, нас переконують, що на Русі в дні святок були прийняті ворожіння, ігрища з перевдяганням, народні гуляння. Церква, піклуючись про нашу чистоту, завжди забороняла ці забобони. У правилах шостого Вселенського Собору мовиться: "Ті, що звертаються до чарівників, або інших подібних, щоб дізнатися від них що-небудь таємне, згідно з колишніми отцівськими про них постановами, підлягають правилу шестирічної єпитимії. Тій же єпитимії належить піддавати і тих, хто проводять ворожіння про щастя, долю, родовід, і безліч іншого подібного, також і так званих облакогонителів, обаятелів, делателів оберегів і чаклунів. Тих, хто упираються в цьому, і не відвертаються від цих згубних і язичницьких вигадок, визначаємо зовсім вивергати з Церкви, як священні правила повелівають. Бо яке спілкування праведності з беззаконням? Що спільного у світла із тьмою? Яка згода між Христом і Веліаром? (2 Кор. 6, 14-16). Так звані календи (тобто язичницькі святкування першого дня кожного місяця), Бота (язичницьке святкування Пану), Врумалія (святкування язичницькому божеству – Вакху) і народне зборище в перший день березня бажаємо зовсім викинути з житія вірних. Також і всенародні танці, що можуть спричинити велику шкоду і пагубу, рівно і на честь богів, яких так помилково називають елліни, танці і обряди, що звершують чоловіки й жінки за старовинним і чужим християнського життя обрядом, заперечуємо і визначаємо: нікому з мужів не одягатися в жіночий одяг, не властивий чоловіку; не носити масок. Тому тих, які відтепер, знаючи це, насміляться робити щось з вищесказаного, кліриків – повеліваємо вивергати з священного сану, а мирян – відлучати від спілкування церковного!

У Священному Писанні сказано: "На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен одягатися в жіноче вбрання, бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, хто робить це" (Втор. 22, 5).

Православний уряд Російської імперії в своїх законах забороняв "в навечір'я Різдва Христового і протягом святок заводити за старовинними ідолопоклонницькими переказами ігрища і, вбираючись в кумирські одіяння, проводити по вулицям танці і співати спокусливих пісень".

Проводимо же, Різдво чисто, свято у церкві, на вулиці та у гостях!

Христос раждається!
Славімо Його!