Релігія і філософія

Є думка, що обговоренню підлягає не сама еволюційна гіпотеза, а проблема її методологічної обґрунтованості.

В основі еволюційної теорії, як і багатьох інших, лежить ідея розвитку. Сама по собі ця ідея виявилася досить привабливою для людського розуму й органічно дозволила розвивати окремі дисципліни, особливо це стосується біології. Але ідея розвитку є однією з методів теоретичного мислення, і він не може бути перенесений на тварний світ. Поряд з ним у науці використовуються й інші методи. Науки, пов'язані з ідеєю розвитку (біологія, геологія, антропологія), можуть і повинні шукати альтернативні моделі життя й миру.

Богослов'я бачить світ у складній перспективі смерті, розкладання, деградації, з одного боку, і спасіння, відродження й відновлення, з іншого. Це не може бути погоджено ні з ідеєю розвитку, ні з ідеєю розпаду окремо.

Теорія біологічної еволюції вирішує світоглядні питання вдаліше, ніж природничі. На думку проф. Осипова : "Питання чисто світоглядні входять у компетенцію винятково філософії й релігії й сфери природознавства не стосуються".
 

Щодо теорії біологічної еволюції на Заході існують три богословські напрямки:

1. Традиціоналістський – його дотримуються консервативні католики й протестанти,

2. Модерністський – до таких богословів належить, наприклад, Тейяр де Шарден.

3. Ліберальний – займають середнє положення між традиціоналістами й модерністами.

Всі ці напрями в більшому або меншому ступені намагаються узгодити Святе Письмо й біологічну еволюцію. Деякі православні богослови (прот. Олександр Мень, прот. Стефан Ляшевський, єп. Василій (Родзянко), митр. Іоанн (Вендланд) робили спроби тлумачення біблійного шестоднева теологічно (відповідно до якого еволюція є способом, обраним Богом для створення світу й людини).

Православні телеологісти у своїх роботах опиралися або на досвід західних богословів, або самостійно намагалися розробити еволюційне богослов'я.

Вітчизняні телеологісти писали свої роботи з апологетичною й місіонерською метою. Вони вирішували складне питання про відношення між релігією й наукою. Вони дійшли висновку про те, що між науковим (еволюційним) світоглядом і православним вченням про створення світу, немає розбіжностей. Ці висновки не правильні. Останнім часом з'явилося багато літератури, що критикує телеологізм як такий.

Перша проблема

Телеологізм вільно або мимоволі намагається створити ілюзію, начебто навчання про безпосереднє створення людського тіла Богом із землі було настільки незначним і маловажним для Церкви, що нічого не вартує замінити його на вчення про розвиток людського тіла з тіла тварини. Варто відзначити, що це псевдовчення не просто спроба підігнати Біблію під теорію еволюції. Як і будь-яка інша єресь, вона впливає на етику її прихильників. Адже якщо тіло людини – мавпяче за походженням й існувало ще до появи душі, то тоді можна виправдати й аборти (згадаємо – "онтогенез повторює філогенез"). Убивають адже в утробі не людини, а мавпу.

Друга проблема

Теологічна позиція залишає без уваги той важливий факт, що питання про хронологічні етапи створення людського єства в Церкві взагалі не нове. У стародавності в певних колах була широко поширена думка про те, що душу людини створено раніше тіла (оригенізм), існував й протилежний погляд: тіло було створено раніше душі (з нею, зокрема, полемізують св. Григорій Ніський і прп. Іоанн Дамаскін). На ці суперечки Церква дала однозначну відповідь: "Церква, навчена Божественними Писаннями, стверджує, що душа створена разом з тілом, а не так, що одне колись, а інше після... Бог одночасно створив і тіло й душу, тобто всю людину".

Третя проблема

Суть її зводиться до того, що телеологізм вступає в протиріччя з християнською танатологією (вченням про смерть). Згідно з православним вченням, Бог не створив смерті, але через людину гріх увійшов у світ, а з гріхом і смерть (Рим. 5,12).

Згідно ж з телеологізмом, смерть не тільки виникла незалежно від людського гріха, але й брала участь у створенні світу (знадобилися мільйони смертей "проміжних форм", щоб з'явилася людина).

Четверта проблема

Відповідно до Писання людина і тільки людина створена за образом Божим. Ідея про еволюцію тіла логічно веде до виключення його з образу Божого і, як наслідок, до антропологічного дуалізму. У той час як в основі всього християнства лежить богооткровенна істина – вічність уготована всьому людству, тобто душі й тілу.

На думку Святих Отців, вчення про біологічну еволюцію є "божевільним маренням" (св. Іоанн Кронштадтський), "звіриною філософією" (прп. Варсонофій Оптинський), "згубним, ядоносним вченням" (сщмч. Володимир Київський), що викликає "сміх диявола й плач Ангелів Христових" (прп. Іустин (Попович).