Цей літній піст, що зараз ми називаємо Петровим, або апостольським, раніше називали постом П'ятдесятниці. Церква призиває нас до цього посту за прикладом святих апостолів, які, прийнявши Святого Духа в день П'ятдесятниці, у пості й молитві готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія.

День П'ятдесятниці – це день, коли на п'ятдесятий день після виходу Свого з гробу й на десятий після Вознесіння Господь, Який возсів одесную Отця, низпослав Пресвятого Духа на всіх Своїх учнів й апостолів. Це одне з найбільших свят. Це здійснення нового вічного завіту з людьми. Дух Святий, Який зійшов на апостолів, Дух істини, Дух премудрості й одкровення начертав замість синайського новий - сіонський закон. Місце старого закону заступила благодать Святого Духа, яка подає сили до виконання Закону Божого, що виправдовує не по справах, а по благодаті.

Ми не постуємо в П'ятдесятницю, тому що в ці дні Господь перебував з нами (Лк. 5,34).

"Після тривалого свята П'ятдесятниці піст особливо необхідний, щоб подвигом його очистити нам думки й стати гідними дарунків Святого Духа", – пише св. Лев Великий. – Після справжнього свята, що Дух Святий освятив Своїм зішестям, звичайно, потрібен християнам піст, добровільно встановлений для лікування душі й тіла, що вимагає, щоб ми проводили його з належним благоговінням. Тому що ми не сумніваємося, що після того, як апостоли наповнилися обітованою з неба силою й Дух істини вселився в серця їх, крім інших таїн небесного вчення, за навіюванням Утішителя, подано також вчення й про духовну помірність, щоб серця, очищаючись постом, ставали здатними до прийняття благодатних дарувань... не можна боротися з майбутніми зусиллями гонителів і лютих погроз нечестивих у зніженому тілі й відгодованій плоті, оскільки те, що тішить нашу зовнішню людину, руйнує внутрішню, і навпаки, розумна душа тим більше очищається, чим більше умертвляється плоть".

Святі Отці початок боротьби за Христа ознаменували святим постом, щоб, виходячи на боротьбу проти духовного розбещення, мати для цього зброю, якою можна було б умертвити гріховні прагнення, тому що невидимі наші супротивники й безтілесні вороги не здолають нас, якщо ми не будемо віддаватися плотській похоті. Хоча в спокусника бажання шкодити нам є постійним і незмінним, але воно залишається неспроможним і бездіяльним, коли він не знайде в такого, на що йому можна напасти... Тому і встановлений незмінний і спасительний звичай – після святих і радісних днів, що ми святкуємо на честь Господа, Який воскрес із мертвих і потім вознісся на небеса, після прийняття дару Святого Духа проходити поприще посту. Піст необхідно ретельно дотримувати й для того, щоб у нас перебували ті дари, які Церква отримала від Бога. Ставши храмами Святого Духа й більш ніж коли-небудь, будучи напоєні Божественними водами, ми не повинні коритися жодним прагненням, не повинні служити жодним порокам, щоб оселя чесноти не опоганилася нічим нечестивим. За допомогою Божою ми все можемо досягти цього, якщо тільки, очищаючи себе постом і милостинею, будемо намагатися звільнити себе від скверни гріховної і приносити рясні плоди любові.

Блаж. Симеон Фессалонікийський пише, що піст установлений на честь апостолів, тому що через них ми сподобилися багатьох благ і вони з'явилися для нас діячами й учителями посту, слухняності... і помірності. Згідно з постанов апостольських, після зішестя Святого Духа, ми, один тиждень тріумфуємо, а з наступного за тим, ушановуємо апостолів, які передали нам традицію постувати.

Тривалість Петровського посту залежить від дня святкування Пасхи, і тому тривалість його різна. Він завжди починається після тижня П'ятдесятниці і закінчується 11 липня (за н. ст.), якщо день свв. ап. Петра й Павла припадає не в дні говіння (середа, п'ятниця).

Антіохійський Патріарх Феодор Вальсамон (XII ст.) говорить: "За сім днів і більше до свята Петра й Павла всі вірні, тобто мирські й ченці, зобов'язані постувати, а ті, хто не постує хай будуть відлучені від спільноти православних християн".

Подвиг Петровського посту менш суворий, ніж Чотиридесятниці: під час Петрівки (так у народі називають цей піст) устав Церкви передбачає утримуватися від риби, вина й олії лише у понеділок, середу і п'ятницю. В інші ж дні утримуватися тільки від риби.

У суботу та неділю цього посту, а також у дні пам'яті великого святого або дні храмового свята також дозволяється риба.

Церква, вшановуючи апостолів Петра й Павла, які просвітили західний морок, прославляє Петрову твердість і Павлів розум і вбачає у них образ навернення грішників: в апостолі Петрі – образ того, хто відвернувся від Господа й покаявся, в апостолі Павлі – образ того, хто спочатку противився проповіді Господній, а потім увірував.