Дорогі браття і сестри!

Православне педагогічне товариство
і Відділ Благодійності й соціального служіння
при Священному Синоді Української Православної Церкви

запрошують вас до КОНКУРСУ

“СТОРІНКАМИ СОЦІАЛЬНОГО СЛУЖІННЯ
НАШОЇ ОБИТЕЛІ”

Немає, мабуть, парафії чи православного товариства у нашій Церкві, які б не вели просвітницької, катехизаторської чи соціальної діяльності. З давніх давен всі ці сторони служіння проводяться комплексно. Але в сучасному суспільстві часто виникає потреба активно ділитися досвідом, зокрема в соціальній діяльності. Для нецерковного світу одним із найбільш наочних методів проповіді є саме соціальні започаткування Православної Церкви у кризовому суспільстві:

- допомога миючими засобами у клініках, будинках престарілих;

- допомога медикаментами та харчовими продуктами у дитбудинках та притулках для бездомних людей;

- безкоштовна праця у психіатричних лікарнях, тюрмах, військових частинах спецшколах;

- купівля обладнання, продуктів, одежі та спорудження будинків для сиріт та фостерних родин;

- будівництво дитячих майданчиків, оздоровче лікування дітей у церковних таборах тощо...

Ці та інші проекти давно ведуться у кожній із єпархій нашої Церкви. Для того, щоб досвід поширювався міждрегіонально, наші відділи спільно із видавництвом Києво-Могилянської Академії “Дух і Літера” з благословення священноначалля готує до друку альманаху “Блаженні милостиві” . Цей збірник міститиме не документи із звітами про зроблену роботу, а невеликі розповіді, оповідання, есеї, інтерв'ю із церковними або світськими працівниками на соціальній ниві Вашої парафії (братства, сестринства, відділу тощо). Головна мета збірника – через конкретні факти, розмови та свідчення окремих ЛЮДЕЙ (підопічних або працівників) з Вашої парафії відповісти на найболючіші питання суспільного життя. Як, де і чому розпочалась Ваша благодійна ініціатива? В чому Ви, конкретна особистість, знаходите підтримку, розраду і натхнення у важкі моменти Вашої роботи? Які випадки із Вашої щоденної практики зміцнити Вас на обраній діяльності? Як суто психологічно та організаційно Вам вдавалося долати труднощі, коли Ви почали організовувати справу?..
 

---

!!! Внимание, дорогие коллеги, !!!

Материал о вашем социальном проекте в альманахе «Блаженнi милостивi. Соціальне служіння в Україні» нужен уже не столько вам, вашим подопечным в приютах, Домах Милосердия, клиниках, школах или ребилитационных центрах , сколько тем, кто ищет свой путь помощи нуждающимся.

Работники и руководители самых различных организаций, фирм и корпораций; студенты и преподаватели вузов – вот основная аудитория нашего альманаха о целом духовном измерении в жизни общества под названием Социальное служение.

Ожидаем от вас самых разных интервью, корреспонденций и статей не отчетного характера о ходе проекта, а повествовательного о людях, о творческих решениях и интересных случаях, которыми нужно поделиться с коллегами по социальной ниве.

Наиболее интересные материалы будут награждены, а описанные проекты – помещены на информационные сайты ресурсных организаций.

Ваши материаллы с качественными фотографиями (от 300dpi) должны быть отправлены до 1.12.2003 г. по адресу: протодиякону Сергію, Тарасу Андрусевичу Київ, 04071, Вознесенський монастир мчч. Флора і Лавра вул. Фролівська 8, tarasios@mail.ru.
 

---

Ваши материалы должны быть поучительны и полезны для опыта потомков. Например:

2001 г. жур. “Нескучный сад” Москва: Как победить раздражительность?

Как лихорадка в человеке имеет разные причины, но можно сказать, что главная из них - это некая неустроенность тела, так и раздражительность имеет разные причины, но главная - это неустроенность души. Святые отцы говорили еще прямее: "Раздражительность есть невоздержанность нрава и безобразие души" (прп. Иоанн Лествичник +649).

Почему, работая в больнице, люди так часто побеждаются раздражительностью? Это случается не только в больнице, но и в любых экстремальных условиях. Когда мы сыты, когда мы выспались и нам не нужно трудиться сверх силы, когда мы находимся в каком-то приятном месте, где все радует глаз и нас окружают люди, которые от нас ничего не требуют, а наоборот, ухаживают за нами, - тут причин для раздражительности меньше (хотя бывает, что человек раздражается и в этих условиях, потому что раздражительность коренится в его душе). Но если мы устали, если вокруг нас люди, которые не только не помогают нам, но сами требуют помощи, если эти люди относятся к нам без должного уважения и сами раздражаются - а больные люди очень часто бывают раздражительны, с них нельзя требовать мирного устроения, - то, конечно, раздражительность в нас является в большей степени.

Случается, что у работающих в больнице раздражение вызывают не больные, а те, кто трудится рядом. Начальники обычно раздражаются на своих бестолковых подчиненных, а подчиненные, конечно же, раздражаются на начальников, потому что начальники не могут организовать все как нужно. Мы забываем, что люди, которым мы отдаем приказания - такие же несовершенные, как и мы - они могут что-то недослышать, что-то неправильно понять. Забываем, что человек - это не автомат или инструмент, а живое существо. Не только правильно понять "с лету", но и слушаться умеет далеко не каждый, и приходится это всегда учитывать. Конечно, руководитель не должен потакать слабостям своих подчиненных, должен уметь с них спрашивать, сохраняя к ним христианскую любовь. Это очень трудно. Начальники - такие же люди, которые ошибаются, а не какой- нибудь совершенный компьютер, который может просчитать тысячу вариантов и выбрать наилучший. Поэтому нужно себя удерживать от раздражения. Просто начальнику нужно быть более собранным и уметь руководить людьми, показывая им пример, а подчиненным - как можно больше слушаться…
 

2003 г. газ “Сегодня”, Киев: У каждого свой путь

В столовой убирают последние крохи со столов, на кухне еле слышно моют посуду, в коридоре бесшумно протирают пол... Восемнадцать обитателей дома для престарелых, который опекает Православное сестринство святой княжны Иулиании Ольшанской (это полное название Дома Милосердия), только закончили утреннюю трапезу и разошлись по своим комнатам немного вздремнуть…

Когда собиралась в командировку, моя семилетняя дочка рассуждала: «В приюте живут дети, которые ушли от плохих мам А старенькие люди, получается, уходят от плохих детей?» Я пообещала все выяснить и по приезде рассказать, но так до сих пор и не смогла. Как ей объяснить, почему 85-летняя Прасковья Дымковна, поднявшая на ноги племянников и вынянчившая их детей, доживает свой век в одиночестве? Ее муж погиб на войне. С тех пор замуж так и не вышла — куда ей было с двумя погодками, которых оставила на нее родная сестра еще крохами, подавшись искать лучшей жизни? Так и прожила Прасковья, днем горбатясь в колхозе, а ночью стирая штаны да рубахи. За это от государства получила медаль, которую так ни разу и не приколола к груди, а от племянников — пожелтевшие фотографии, которые бережно хранит и лишь изредка просматривает. Чтобы не затереть.

Отец Михаил забрал эту старушку из развалившейся хаты, где оставаться было просто опасно. Матушка Галина звонила племяннику, который живет в Киеве, чтобы забрал родственницу к себе, но тот попросил его не беспокоить.

Елена Васильевна попала в приют после того как год прожила в больнице. Один сын продал квартиру, умудрившись перед этим ее оттуда выписать, второй, обидевшись, что остался без доли наследства, не пустил мать на порог. А чтобы не осталась ночевать у подъезда, вызвал ей «скорую»...

Сын Ольги Александровны поступил более «гуманно». Он сам доставил старенькую в приют. Завел в коридор, посадил на диван и был таков «Ведь сказал, что везет меня в больницу!», — едва не плача, недоумевала женщина, когда узнала, где находится…
 

---

Альманах будет издаваться совместными усилиями духовных издательских объединений «Кириллица», «Вера и культура», «Дух i Лiтера», от которых и предлагаем вам литературу в помощь участникам и подопечным ваших проектов:

«Кирилица»: статьи на духовную и психологическую тематику: www.is.svitonline.com/diakon;

«Вера и культура»: интервью и статьи на культурно-социально-молодежную тематику: www.g-vik.narod.ru

Научно-издательское объединение Киево-Могнилянской Академии «Дух i Лiтера»: Книги по философии, культурологии, богословии, социологии, макроэкономике как то:

Єпископ Діоклійський Калліст (Уер). Православний шлях. Владика Калліст вважає цю книгу “катехизисом для дорослих”. “Дороговкази, які ми перейняли від інших, ніколи не зможуть передати того, чим є насправді цей шлях... Кожен особисто покликаний перевірити те, чого він навчився... Ніхто не може стати християнином другого сорту”. Смисл богословських понять розкривається лише тому, хто намагається жити ними – ось головна думка книги. “Християнство, – пише Владика Калліст, – більше, ніж учення про світобудову, більше, ніж послідовно викладена теорія... воно – спосіб життя у найглибшому і найповнішому розумінні цих слів... Христос не сказав: “Я – стародавня традиція”; Він сказав: “Я – Життя”. Кожна глава книги проілюстрована літургійними текстами, настановами Отців Церкви, праведників і подвижників Нового часу, їхні голоси гармонійно вплітаються в авторську оповідь. Так відкривається ще один вимір Шляху: він – “співбесіда” та навчання, бо “не тільки в житті цього віку, але й у вічності віку грядущого Бог завжди навчатиме людину, і людина завжди навчатиметься чогось нового в Бога” (свт. Іриней Ліонський).

Єпископ Діоклійський Калліст (Уер). Внутрішнє Царство. Для автора духовне життя проявляє себе у людській творчості у різних її формах, тому серед співзапитувачів та співрозмовників автора поруч із свв. Григорієм Ніським, Серафимом Саровським і Силуаном Афонським – Клайв Льюїс, Томас Еліот і Федір Достоєвський. Центральну тему цієї книги, яка об'єднує різні за змістом і жанрами тексти, ми зможемо чи не найдостеменніше визначити словами улюбленого автором св. Ісаака Сірійця: “Що таке милостиве серце? Спалахи людської душі за все сотворене...”

Сергей Аверинцев. София–Логос. Словарь. – К.: Дух і літера, 2001. Основи християнської культури у вигляді енциклопедичного словника – вагома альтернатива "брехні в алфавітному порядку", що донедавна виповнювала радянські енциклопедії. Словник С.С. Аверинцева дарує читачеві універсальний звід знань від А до Я і, водночас, осмислений, особистий вибір між вузьким шляхом "отця віри" Авраама та битим шляхом постатеїстичного "язичництва". Високо поціновані спеціалістами статті – окраса "Філософської енциклопедії" (у 5 т.), "Короткої літературної енциклопедії" (у 7 т.), "Міфів народів світу" (у 2 т.), "Християнства" (у 3 т.) тощо – вперше зібрані разом у цій книзі. Синтез словника Аверинцева виявляє ті властивості його складових, які раніше тонули у розривах загального контексту, ізольовані одна від одної непроглядним мороком ідеології. Незабутні зустрічі: серед темряви напівправд у океані напівзнань розкидані по всіх усюдах статті Майстра завжди поставали як високі та надійні острови особливої гірської породи, кришталево ясного мислення. Вбираючи тепер ці "острови" єдиним поглядом, ми читаємо на мапі доби: Архіпелаг Аверинцева. Проти хаосу в головах і підручниках книга Аверинцева нагадує про непохитну систему цінностей, про "Непорушну Стіну" – Оранту. Вчителеві й учневі тут подаровано всі три значення слова СОФІЯ: майстерність – знання – мудрість.

Енциклопедія політичної думки - Оксфордська «Енциклопедія політичної думки», до написання якої було залучено найкращих фахівців чотирьох континентів, стала однією з найавторитетніших і найпопулярніших європейських енциклопедій сучасності. У ній висвітлено політичну історію людської цивілізації від Сократа до Сімони Вейль.
Вдала ідея її упорядників щодо поєднання в одній книжці філософії історії, історії політичної думки, історії та філософії права, соціальної філософії і політичної соціології робить її корисною і, крім того, необхідною як для дослідників минувшини, так і для пересічних учасників та головних дійових осіб сьогоденного політичного процесу.
З виходом «Енциклопедії політичної думки» українською мовою вітчизняний читач чи не вперше отримує можливість осягнути систему понять політичних наук. Найперший рівень цієї системи висвітлено в добірці статей про основоположні категорії політичних наук: владу, громадянське суспільство, законність і далі за алфавітом. В енциклопедії подано визначення цих категорій та необхідні історичні та філософські коментарі до них.

Кліфорд Гірц. Інтерпретація культур. Гірц – класик сучасної антропології, один із найавторитетніших знавців проблематики традиційних суспільств. Автор аналізує кризові періоди історії входження «третього світу» в новітню цивілізацію. Гірц майстерно поєднує численні польові дослідження тих суспільств, які він тривалий час вивчав у різноманітній географії – від Магрибу до острова Балі, з віртуозним етнологічним аналізом вельми широкого загального плану. Для методу Гірца характерне поєднання етнології з філософією культури та з політологією.

Олександр Крищенко, Володимир Павлів. Енциклопедія нашого українознавства. Стефан Мозес. Ерос і Закон. В збірці есе «Ерос і закон» відомий французький юдаїст С.Мозес робить спробу проінтерпретувати біблійний текст, звертаючись до єврейського оригіналу, давніх перекладів (таргумів, Септуагінти), єврейської екзегетичної та містичної традицій (Раші, Зогар), а також новочасних філософських тлумачень (Гегель, Розенцвайг).Книга розрахована на широке коло читачів, що цікавляться біблійною екзегезою.

Януш Корчак. На самоті з богом. Молитви тих, котрі не моляться. У «Молитвах тих, хто не молиться» унаочнюються світоглядні засади трагічної Корчакової педагогіки, її, сказати б, теоретична концепція — та її безмежно, аж до героїчного утопізму, гуманістична практика. Це своєрідний за жанром виклад етичних поглядів Януша Корчака.

НОВИНКА З СУЧАСНОЇ МАКРОЕКОНОМІКИ У КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ
У книзі А. Аслунда “Розбудова капіталізму” проаналізовані причини краху політичної та економічної системи комунізму, створеної на теренах Радянського Союзу та Східної Європи, а також альтернативи посткомуністичних перетворень. Детально досліджуються процеси лібералізації, макроекономічної стабілізації та приватизації, які були основними сутнісними напрямами переходу до капіталізму. Розглядаються також соціальні та політичні передумови та наслідки трансформації посткомуністичного суспільства, а також роль зовнішнього середовища у цьому процесі.
Книга розрахована на науковців, політиків, дослідників у галузі макроекономіки та фінансів. Вона буде також цікавою і корисною для широкого кола читачів, які намагаються осмислити що саме відбувається навколо протягом останніх років.
Про автора: Андерс Аслунд, починаючи з 1994 р., провідний співробітник Вашингтонгського Центру Карнегі. З 1989 по 1994 рр. д-р Аслунд був професором та директором Стокгольмського Інституту східно-європейської економіки. Він працював економічним радником у російському уряді з 1991 по 1994 р., та в українському уряді з 1994 по 1997 р. З 1998 р. автор був радником Президента Киргизії Аскара Акаєва. За його авторством вийшли книги “Gorbachev's strugle for economic reform” (1989); “Postcommunist economic revolutions: how big a bang?” (1992); “How Russia became a market economy” (1995). Він є співавтором праці “Getting it wrong: Regional cooperation and the commonwealth of independent states” (1999), а також публікується як коментатор.

Видавництво “Дух і Літера”: Тел./ факс: +38 (044) 416 60 20 franc@roller.ukma.kiev.ua
 

С УВАЖЕНИЕМ И МОЛИТВОЮ О БЛАГОСПОСПЕШЕСТВОВАНИИ
В ДЕЛАХ ВАШЕГО СЛУЖЕНИЯ,
коллеги Синодального отдела благотворительности и социального служения УПЦ