З молитвою до воцерковлення

ДЕЯКІ ПРИКЛАДИ СПОТВОРЕНЬ МОРАЛЬНИХ ПОНЯТЬ У ПОСТАТЕЇСТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Продовжуємо знайомити вас із матеріалами конференції “Сім'я у постатеїстичному суспільстві”, котра відбулася на базі Центру Європейських гуманітарних досліджень Національного університету Києво-Могилянська академія.
Ці матеріали видані науково-видавничим об'єднанням “Дух і Літера”.

Одна з найважливіших задач сім'ї - це виховання дітей. Для відродження моральних цінностей потрібно істинне значення понять. У статті містяться приклади тих понять, які були спотворені ще в період комуністичного режиму, але залишилися ще й досі у свідомості багатьох людей. Повернення первісного смислу відкриває дорогу до покаяння у суспільстві. Якщо розглядати жовтневий переворот 1917 року як Божий промисел для виправлення людей, то нинішнє звільнення від тиранії є закликом до духовного відродження. Чи зрозуміють у майбутньому наші діти слово Господа?

Нинішній стан вельми жалюгідний. Байдужість дитини до себе, до інших, безвілля, небажання і невміння створювати що-небудь, працювати навіть у матеріальному світі. У той же час можна зустріти несвідому тугу дітей за нереалізованим служінням Богу. Любов до Свого Творця споконвіку властива людині. Наші діти підсвідомо пориваються до вдосконалення душі, але вони звичайно ж не знають, як цього досягти. А батьки не знають, як навчити дітей спасати свою душу у сучасному світі.

В основі спотворення моралі лежить обман лукавого. Опираючись на Писання і житія святих, зупинимось на методах дії отця обману. Лайка спочатку зароджується у нематеріальній сфері, а потім вихлюпується у матеріальну площину. Бісівська спокуса експлуатує гордість, викликаючи в людині сумніви у заповідях Божих. Згадаймо початок Біблії:” І сказав змій жоні: чи правду сказав Бог: не їжте з жодного дерева у Раю?”( Бут. 3,1). У житії Микити Печерського є ось яке підтвердження: Микита проявив свавілля, пішовши у затвор без благословення настоятеля монастиря. Відразу ж з'явився спокусник, який показав йому висоту подвигу. Микита не зрозумів, що за подобою ангела криється біс, і ледь не загинув від цього.

У житейському світі все повторюється, бо ворог не зустрічає ніякого опору. От хоча б ця задириста ідея побудови царства небесного на землі:

Мы весь, мы старый мир разрушим,
До основанья, а затем –
Мы наш, мы новый мир построим
Кто был никем, тот станет всем.

Контакти з ворогом безслідно не минають. Згадаймо хоча б післяреволюційний терор. Як результат узаконення обману – дискредитація віри як такої, як моральної та релігійної норми. Складається враження, що віра веде людину до страждань і цим самим провокує зло. Звичайно ж, віра у лукавого приведе до зла. Лише віра в Бога є добро. Заміна Бога будь-чим – Батьківщиною, державою, партією – створює плацдарм для експансії зла в душу. Завдання людини полягає у тому, щоб розрізняти, кому довіритися.

Ще одна небезпечна спокуса. Дуже розповсюджене зухвале вживання слова “дух”: дух боротьби, дух часу , дух предків тощо. Первісно слово “Дух” співвідносилося зі словом “Святий”. Це третя особа Святої Трійці. Як на мене, це слово треба вживати дуже обережно. Православ'я взагалі дуже трепетно ставиться до кожного слова. Тому ворог і почав спотворювати значення звичних образів і понять.

Небажання сучасних дітей працювати базується на підміні моральних установок. У свідомості людей давно укорінився брехливий стереотип – “радість праці”. Дитина, спробувавши потрудитися, знає, що це зовсім не радісно, а навпаки складно. І діти починають усіляко уникати праці, а у подальшому - і житейських труднощів.

Необхідно почати виховання з гіркої, але правди. Праця – це складно, але працюють люди, бо люблять своїх ближніх, бо раді допомогти їм. Нехай дитина спробує подолати себе і дати Богові те, що у неї вийде. Тільки покладаючи результат праці у вдячності і повазі тих, кому людина допомогла, вона зможе дійсно відчути радість праці. Але довгий і тернистий шлях пізнання такої радості.

Є ще одна розповсюджена неправда: мовляв, православний народ сам допустив більшовиків до влади через своє смирення та доброту. Виявляється, що смирення породжує зло, а не відкриває двері до раю? На рівні елементарного християнського аналізу – очевидна безглуздість. Але побутовий стереотип сприймає смиренну людину такою, яку всі експлуатують. Треба вчити дітей відрізняти доброту і смирення від безвілля і мягкодухості.

Виховання дітей відбувається у сім'ї. Тому завданням радянської влади було зруйнувати сімейний уклад. Необхідно відновити уявлення про святість сімейних узів, про роль батька і матері в сім'ї. Це буде запорукою нормального виховання дітей і спасіння всіх членів домашньої церкви. Віра як впевненість у невидимому є основою дії Божого Промислу. Основою поваги у сім'ї є довірливі стосунки між подружжям, між батьками та дітьми.

Спільна праця над тим, щоб нести сімейний хрест, породжує з часом християнську любов. Шлюб і сім'я – це один із основних шляхів спасіння, який заповів нам Христос.