ЗНАЧЕННЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

"Ми чекали і нарешті наші очікування сповнились"- пише сербський єпископ миколай з Охрида, описуючи пасхальне богослужіння в Єрусалимі. "Коли патріарх почав співати "Христос Воскресе", з наших душ ніби впав великий тягар. Ми відчули себе так ніби і ми воскресли. Відразу звідусіль як шум хвиль почулась та сама піснь. "Христос Воскресе"- співали греки, росіяни, араби, серби, ефіопи; одні за другими, кожен своєю мовою, на свою мелодію... Виходячи на світанку після закінчення служби ми дивились на все в світлі слави Божого Воскресіння. Все видавалось іншим ніж вчора - кращим, більш виразним, величнішим. Лише в світлі Воскресіння життя набирає змісту."

Щоб відчути всю силу цієї пасхальної радості потрібно спочатку довго до цього готуватись. Тому й існує перед святом Воскресіння довгий підготовчий період, період покаяння і посту, що триває за теперішньою православною практикою 10 тижнів. Він охоплює 22 дні (4 тижні, що передують посту), 6 тижнів (або 40 днів) Великого посту і Страсний тиждень.

Що ж значить піст? Потреба максимальної уваги щоб зберети відповідні пропорції між його зовнішньою і внутрішньою стороною. Зовнішній аспект пов'язаний із фізичною стриманістю від їжі і напоїв і без такої зовнішньої стриманості неможливо правдиво і вповні дотримуватись посту. Але не можна правила, що стосуються їжі і напоїв вважати кінцевою метою, бо завжди піст має невидиму, внутрішню мету. Заслуговують на осуд перебільшене підкреслювання ролі зовнішніх правил, що стосуються їжі, і вимагання дуже строго їх дотримуватись, а також відкинення цих правил як застарілих і непотрібних. Це відступлення від справжнього православ'я. В обидвох цих випадках пропорція між зовнішнім і внутрішнім боком порушена.

Без сумніву, друга тенденція зараз переважає, особливо на Заході. До XIV ст. більшість західних християн постилась як східні християни, тобто не їла не тільки м'ясо, але й молочні продукти і яйця. На Сході і на Заході Великий піст завжди був пов'язаний з величезним зусиллям. Але поступово протягом 5 століть в західному християнстві скасовували фізичні обмеження посту, так що тепер вони є, можна сказати, символічними. Є небезпека, що православний світ теж звертає на цю стежку розслаблення. Однією з причин занедбування посту є єретичне відношення до людської природи, фальшива "духовність", згідно з якою людину розглядають виключно в категоріях розумуючого мозку, а тіло відкидається або ігнорується. Внаслідок цього багато сучасних християн перестало сприймати людину як неподільну єдність видимого і невидимого. Вони легковажать тілом, забуваючи позитивну роль, яку в духовному житті відіграє тіло, забувають слова св. Павла: Хіба ви не знаете, що ваше тіло - то храм Духа Святого... Отож прославляйте Бога в тілі своему (1 Кор 6, 19-20).

Іншою причиною занедбування посту є розповсюджений зараз аргумент, що в теперішній час неможливо дотримуватись традиційних правил. Ці правила вимагають існування добре організованого однорідного християнського суспільства з сільськогосподарським типом господарювання, а це вже відійшло в минуле. В цьому є трішки правди. Але треба додати, що піст у всі часи був важкий, у всі часи вимагав зусилля. Зараз є багато готових постити заради дієти, заради краси, щоб схуднути. А чи ми, християни, не можемо зробити те саме заради Царства Божого?

Головною метою посту є усвідомлення нашої залежності від Бога. Великопосна стриманість від їжі, особливо у перші дні, пов'язяна з почуттям голоду, а також з почуттям втоми та фізичного виснаження. А це повинно розбудити в нас почуття покаяння, довести нас до моменту, коли ми зрозуміємо силу слів Христа: Без Мене нічого чинити не можете. ( Ін 15,5). Коли їмо і п'ємо завжди досита, починаємо надміру вірити у власні можливості, вважаємо себе незлежними і самодостатніми. Тілесний піст руйнує це грішне самозадоволення.

Але говорити, що піст викликає тільки втому і голод було б неправдою. Стриманість викликає також почуття легкості, вільності і радості. Навіть якщо на початку піст пов'язаний з ослабленням, то пізніше він допомагає менше спати, ясніше думати, ефективніше працювати. Лікарі підтверджують, що піст корисний для здоров'я.

Піст - це не дієта. Він стосується і морального, і фізичного боку. Справжній піст - це переміна почуттів і волі, постити - це повернутись до Бога, повернутись як блудний син до дому нашого Отця. Св. Іоанн Златоуст говорив, що піст - це стриманість не тільки від їжі, але і від гріхів. Поститись повинні і уста, і очі, і вуха, і руки, і стопи, і всі частини тіла.

Але піст нічого не вартує, а навіть є шкідливим без молитви. Без молитви і св. Причастя піст стає фарисейським, він викликає гордість, внутрішню напругу і дратівливість. Це вірно описав отець Олександр Єльчанінов. Хтось, критикуючи піст, говорив, що не бачив слуг (в передреволюційній Росії) роздратованіших ніж у Страсний тиждень. "Очевидно, - говорив він, - піст погано впливає на нерви". Свящ. Олександр відповів: "Ви праві... Піст викликає тільки роздратування, якщо він не підкріплений молитвою і інтенсивним духовним життям. І це нормально, що слуги, яких під час Великого посту вимушували до важко працювати, при цьому не дозволяючи їм ходити до церкви на молитву, були злими і роздратованими."

В Євангелії читаємо, що біс виганяється не тільки постом, але молитвою і постом (Мт 17, 21, Мк 9, 29). В Старому і Новому Завіті піст трактується не як самоціль, а як допомога для інтенсивної і живої молитви, як приготування до важливого вчинку - до безпосередньої зустрічі з Богом.

Про Автора:

Народився в 1934. Студентом Вестмінстерської школи в Лондоні та Магдаленського коледжу в Оксфорді вивчав класику, філософію і богословя. В 1958 р. стає православним, а в 1966 р. - священиком. В тому ж році приймає монаший постриг і залишається в монастирі св. Іоанна Богослова на острові Патмос в Греції. В 1982 р. рукопокладений в єпископа у Великобританії. Від 1966 р. - Spalding Lecturer Православного відділення в Оксфорді, а від 1970 р. - член ректорату Пемброцького коледжу також в Оксфорді. Автор багатьох статей та книжок, з яких найвідоміші : “ Православна церква” (1963), “Православна дорога”, “Про єдність”.

Настанову Владики Каліста подаємо за журналом Польської Православної Церкви “Arche”.