Живий літопис

ТЛУМАЧНИЙ МОЛИТВОСЛОВ

МОЛИТВА ДО СВЯТОГО ДУХА

Царю небесный, Утішителю, Душе Истины, Иже везді сый и вся исполняяй, сокровище благих и жизни подателю, прiиди и вселися в ны, и очисти ны отъ всякiя скверны, и спаси, блаже, души наша.

Царю Небесний, Утішителю, Душе Істини, Хто всюди є і все наповнюєш, скарбниця добра та життя подателю, прийди й оселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і врятуй, благий, душі наші.

У початкових молитвах одразу після Ісусової молитви ми звертаємось до третьої Особи Пресвятої Трійці Святого Духа. Чому? Бо пам'ятаємо слова апостола Павла, що “ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями” (Рим. 8:26; пор. Гал. 4:6). Отже, ми просимо, щоб Дух приготував нас до молитви і Сам молився з нами.

Слово "утішитель” (грец. paraklhtoz параклитос) не обмежується значенням сучасних дієслів “втішати”, “заспокоювати”. Буквально воно означає “той, кого покликали (на поміч, на захист)”, і тому головне значення цього слова: “помічник”, “заступник”, “посередник” (слов'яно-російське “ходатай”), “захисник” (у спеціальному технічному сенсі захисника на суді, адвоката, як і передавали латиною цей термін західні Отці Церкви). Апостол і євангеліст Іоанн (тільки в нього з новозавітних авторів зустрічаємо це слово) каже: “якщо хто згрішить, то маємо Заступника (ходатая paraklhton параклитон) перед Отцем — Ісуса Христа, Праведного” (1 Ін. 2:1). І Сам Господь у прощальній бесіді з учнями, коли обіцяє, що їм після Його смерті і Воскресіння буде посланий Святий Дух, називає Його іншим “Утішителем”, Заступником (Ін. 14:16), тобто Себе — першим. Отже, після Вознесіння Святий Дух — наш Помічник, Заступник і Посередник у наших “справах” з Богом-Отцем, зокрема, у справі молитви. Тому ми й прикликаємо його насамперед на початку молитовного служіння.

Тісно пов'язане з “Утішителем” інше ймення Святого Духа — Духъ Истины. Так назвав Його Сам Господь під час тої самої прощальної бесіди (Ін. 14:17), бо Дух навчить апостолів і нагадає слова Христа (14:26), засвідчить правду про Ісуса (15:26) і провадить учнів до всієї істини (16:13), себто до справжнього і єдиного істинного Одкровення Божого, до точного, безсумнівного Слова, Яким у самому глибокому сенсі є Сам Ісус (1:1, 14). У бесіді із самарянкою Спаситель відкрив, що треба вклонятися Отцю “духом та істиною”, позаяк Бог є Духом (4:24–25). Оскільки ж Ісус Христос Сам є Істиною, так само як і Шляхом до Отця та Життям у Ньому (14:6), то істинна молитва — рух і прагнення до Бога, путь до Нього і життя з Ним — створюється тільки в єдності з Господом Ісусом Христом і Духом Святим. Ось ще важлива підстава прикликати на початку молитв Святого Духа.

Иже — “котрий”, “який”. Сый — “сущий”, але з грецької точніше “присутній” (parwn парон). Тобто иже везді сый и вся исполняяй точніше із слов'янської і грецької: “який Є всюди сущий (присутній) і все наповнюючий”.

Вислів вся (букв. “усі”, грецьке ta panta та панта, середній рід, множина; вживається як в українській мові середній рід однини: “все” у невизначеному сенсі). Отже, вся означає “весь світ”, “усе створене”. Той самий грецький і церковнослов'янський вираз знаходимо, наприклад, у Символі Віри: имже вся быша (ta panta evgeneto  та панта егенето) “через Якого все, що існує, було створене”.

Сокровище (грец. qhsauroz фисаврос) однаково може означати “скарб” і “скарбниця”; метафорично — джерело, невичерпна сукупність. Благихъ — “благ” (множина, родовий відмінок, середній рід). Церковнослов'янська мова використовує прикметник середнього роду у множині як іменник у однині, отже благая (благі, добрі) — благо, добро. Так само высокая (високі) — височина, полезная (корисні) — користь. Святий Дух — скарбниця, джерело незліченних духовних благ, від дарів особливого служіння у Церкві, що звуться харизмами, до найбільших і найліпших дарів — чеснот віри, надії, любові (1 Кор. 12–13).

Слово податель у грецькій (corhgoz хоригос) первісно означало “керівник хору”, також “той, хто несе витрати” на хор або на щось інше, “той, хто оплачує” щось, потім “той, хто постачає, забезпечує, дає”, особливо дає доволі, щедро, багато. Уявлення, що саме Дух дарує життя, що Він є життєдайним принципом і життєвою силою, Церква прийняла від Святого Письма обидвох Завітів (наприклад, Єз. 37:14, Ін. 6:63, Рим. 8:11, 1 Кор. 15:45, 2 Кор. 3:6) і відбила у Символі Віри: (вірую) въ духа святаго, господа, животворящаго.

Заклик вселися въ ны (skhnwson evn hmin скіносон ен імін) своїм слововживанням нагадує урочисті слова євангеліста Іоанна: “І Слово стало плоттю, й оселилося серед нас (evskhnwsen evn hmin ескіносон ен імін)” (1:14). Особливість слова “селитися” полягає в тому, що цим не зовсім звичайним грецьким словом (skhnoun скинун буквально “напинати намет”) у Старому Завіті позначалося перебування Бога серед Свого народу, у наметі, у Храмі, на Святій Землі (“скинія” того ж кореня; цікаво, що відповідне єврейське дієслово shakhan “жити”, “перебувати” співзвучне з цими грецькими словами). Таким чином, ми просимо Святого Духа, щоб Він “розбив Свій намет” у нашій душі, особливо у серці, “оселився” там хоча б на короткий час цього нашого молитвослів'я.

Словом скверна перекладено те, що у грецькому оригіналі означає пляму (khliz кіліс). Це слово у класичній літературі могло означати фізичну пляму, або у переносному значенні — ганьбу, сором. Тут мається на увазі будь-який недолік, вада, гандж. Ми просимо, щоб Святий Дух очистив нас від усілякого недоліка, щоб і молитва наша була чистою.