Іконопис

ЩО КАЖУТЬ НАМ СВЯТІ ІКОНИ?

    Саме в цей час, коли ми зустрічали урочисте свято Торжества Православ'я, хочеться розміркувати про суть сего празника. Чомусь бо ми, православні українці, часто-густо забуваємо свою кілька тисячолітню історіюі, прислуховуємося до релігійних толків які притягують до нашої хати різні заброди. Тільки так можна сказати про непроханих гостей, яким байдуже до наших духовних, історико-культурних цінностей.

Шкода людей, які заявляють, що ікони це - ідоли. Засліплені вони помиляються: вже понад 1000 років на священній землі Русі їх немає. З часів рівноапостольного Володимира у наших православних прадідів є лише зображення єдиного істинного Бога в такому вигляді, як Він благоволив явитися світові во плоті - в образі людини.

Ідол - ніщо, вимисел, за словом апостола Павла, а ікони - не вимисел, а зображення Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого. Окремо кожної іпостасі, або нероздільно - Трійці, як вона благоволила явити себе світові через Авраама. Крім таких священних зображень маємо ікони Божих ангелів, Пресвятої Богородиці та святих угодників Божих і немає нічого спільного між нами та ідолопоклонниками, між нашими іконами та їхніми ідолами, між нашим служінням Богу та їхнім бісівським рабством. Бо молимося ми перед іконами зовсім інакше, як язичники перед своїми ідолами й кумирами. Язичник молиться перед істуканом, гадаючи, що той є божеством, кажучи каменю чи дереву: "Ти мене створив"(Єр. 2, 27). Ми ж, хоч і бачимо зображення свого Господа на іконі, молимося не самому зображенню, а Тому, хто зображений.

Ніколи православний християнин не молився: "Свята ікона Ісусова помилуй нас". Кожен промовляє: "Ісусе Сладчайший, спаси нас". До преподобних угодників, як до людей прославлених Богом, кажемо: "святителю отче Тарасіє моли Бога за нас". Як бачимо, різниця така велика, як відстань до неба від землі.

Сам Господь повелів творити ікони іще в Старому Заповіті. У храмі Соломоновому (як і на скинії) були встановлені херувими. При них Богові віддавалось поклоніння, кадіння і молитва. У Новому Заповіті, коли Господь наш Ісус Христос умився і втерся убрусом - на убрусі відбився образ(icon) Його. Пізніше князь Едеський Авгар зцілився від того нерукотворного образу...

Понад тисячу років у вогнях єресі іконоборців кілька століть гинули православні християни. У першу неділю Великого Посту ми поминали у молитвах тих подвижників, котрі благочестивим подвигом свого життя зупинили єресь іконоборства.