Віра і культура
За благословенням
Блаженнішого
Володимира
Митрополита Київського і всієї України

 

Інтернет-версія газети
"Віра і культура"

Архів   Рубрики

№ 10

№ 11

№ 12


 

ОДЯГ ВІРИ І СПАСІННЯ

Не секрет, що сьогодні в Україні є сили, які хочуть реанімувати комуністичний режим. Але чи розуміють ті люди, що то був за режим і чия диктатура була у колишньому Радянському Союзі?

Ми всі чемно ходили на паради, кричали "Ура!", коли з трибуни виголошували славу партії та її вождям. Значна частина людей побувала у лавах комуністичної партії (дехто ще й до сьогодні не вийшов з неї). Та чи знає бодай нині доросле населення, яке народилось і виросло у колишньому СРСР, кому воно виголошувало славу? Чиї значки носили на грудях - і жовтеняцький, і піонерський, і комсомольський? Мабуть, ні, бо реалії свідчать, що в нашій державі ще доволі значний відсоток людей бажають повернутись у ті часи. А тому існує загроза бодай часткової їх реанімації. Та будемо сподіватись, що Бог не допустить цього, захистить нашу Україну.

У зв'язку з цим мені пригадались видіння о. Іоанна Кронштадтського, які він мав 1 січня 1901 року. Ось як він згадував про це.

"В ніч на 1 січня 1901 року після вечірньої молитви я сів трохи відпочити коло стола. У келії моїй перед іконою Божої Матері горіла лампада. Не пройшло і півгодини, як я почув легкий шум, хтось торкнувся мого правого плеча і тихий ласкавий голос сказав мені: "Встань раб Божий Іоанн, підемо зі мною ". Я швидко встав. Бачу, переді мною стоїть дивний старець, з сивиною, мантії, в лівій руці чотки. Старець мене благословив і мені зробилось легко і радісно. Потім він посохом показав на західну сторону стіни - там тим же посохом накреслив: 1913, 1914, 1917, 1922, 1930, 1933, 1934 роки. Тут стіни не стало. Я іду за старцем. Потім я бачу: маса народу йде старих і малих, всі в червоному одязі, і несуть велику червону зірку, п'ятиголову, а на кожному куті по 12 бісів сиділо, а всередині сидів сам сатана ... Весь народ кричав: "Вставай, проклятьєм заклєймьонний".

Як бачите, майже сто років тому о. Іоанну Кронштадтському було ясно вказано, що за жовтеняцькі, піонерські та комсомольські значки носив весь Радянський Союз. Звичайно, що та безневинна дитина, якій чіпали жовтеняцький значок, зовсім не розуміла, що він означає, але вже одне те, що людина носила ту сатанинську зірку на грудях, змушує її глибоко розкаятись і просити прощення у Бога, сповідатися і причащатися, щоб впізнати все безбожне, що було у нашому житті, і остаточно навернутися до Бога.

Далі о. Іоанн Кронштадтський пише: "Я спішився і ледве встиг іти за старцем. Ось старець зупинився, показав мені рукою на схід і говорить: "Дивись".

І побачив я масу народу з радісними обличчями, а в руках - хрести, хоругви і свічі. А посеред натовпу стоїть високий престол у повітрі, золота царська корона і на ній золотими буквами написано: "На короткий час".

Довкола престолу стоять патріархи, єпископи, священики, монахи, пустельники і миряни. Всі співають: "Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в человіцех благоволеніе" (Лк. 2, 14 ). Я перехрестився і подякував Богу. Враз старець махнув у повітрі три рази навхрест. І ось бачу я гори трупів і ріки крові. Ангели літали над тілами вбитих і ледве встигали підносити душі християнські до Престолу Божого, і співали "Алилуя".

Старець взяв мене за руку і сказав: "Не плач. Так треба Господу Богу за наше маловір'я і окаянство.

Спаситель наш Ісус Христос теж постраждав і пролив Свою Пречисту Кров на хресті. І так буде ще багато мучеників за Христову віру, і це ті, котрі не приймуть антихристової печаті, проллють кров і дістануть мученицький вінець (За книгою "Православні чуда у XX столітті").

Нині немає прямого гоніння християн, люди можуть вільно сповідати Христову віру, ходити до церкви, приймати св. Причастя. Видається багато православної літератури. Кожен, хто хоче, має можливість покаятися і навернутися. Тому цей час варто використати для укріплення у вірі Христовій себе, своєї сім`ї і особливо дітей.

Бо як ми одягаємо їх і годуємо матеріальною Їжею, щоби вони росли фізично, так і для їхнього духовного росту потрібно одягати їх в одяг Віри і Спасіння, годувати Зерном Христовим, тобто Словом Божим. І тоді, у Божому захисті, з них виростуть істинні православні християни.

священик Миколай Біляк
Львівська єпархія
    
  
№ 11
квітень 2002 року

Зміст номера:

Благовіщення Пресвятої Богородиці

Чому нам потрібно поститися?

Пост - время покаяния

Хресний шлях Христовий

Любов завжди на хресті, бо у ній - Воскресіння

Образ Христа. Іконографична типологія

Давньоруський храм. Cтиль і символіка

Таинник покаяния

Одяг віри і спасіння

Поминання спочилих

Константин Кинчев: "У меня один Учитель - Иисус Христос"

Открыта памятная доска к 100-летию со дня рождения прот. Алексея Глаголева

Cвяткування 5-и річчя парафії Різдва Христового

Настанови святих отців

К Тебе, Спаситель, обращаюсь

 
 
 

Газета "Вiра i культура"
Заснована парафією Різдва Христового в Харківському р-ні м. Києва.
Реєстраційне свідоцтво Кі№460 видане Міністерством iнформації України 22 лютого 2000 року.

Головний редактор:
прот. Василій Біляк
Над випуском працювали:
Ірина Білецька,
Сергій Довганич, Віктор Яценко,
Тарас Андрусевич

Худ. дизайн:
Олег та Наталя Степанови
Влас. кор.:
Олександр Андрущенко

Адреса “ВіК”:
03015 Київ,
вул. Шумського, 3.
Храм Різдва Богородиці,
для ВіК (“Віра і культура”).
E-mail:
tarasiy@ukrpost.net
irina@beletsky.sita.kiev.ua

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Співпрацюйте з нами на сторінках наших видань "Православна газета", "Кирилиця", "Камо грядеши" "Віра і культура".

Дописувачів "ВіК" запрошуємо до співпраці. Надсилайте нам короткі повідомлення про ювілейні події з ваших єпархій.
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Світло Православ'я`

Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 


 
 

 

На початок сторінки

агро объявления
Hosted by uCoz