Архітектура сакральна

ДАВНЬОРУСЬКИЙ ХРАМ
стиль і символіка

Давньоруський стиль утворився на основі візантійської архітектури і самобутнього народного стилю і придбав свої характерні риси в Київській Русі. Спочатку у Києві, Чернігові, Новгороді, Полоцьку, Володимирі, а потім розвився з впливом місцевих традицій у Суздалі, Пскові, Смоленську та інших місцях, дійшовши до наших часів. Цей стиль є головною підставою на якії потім розвилася наша національна культура, він є втіленням віри у Господа Ісуса Христа наших предків і остаточного зречення від поганства, та на віки прийняттям спасительних христянських цінностей.

Свята Софія Київська, Кирилівська церква, інші… Такі давні храми особливо надихають на молитву і говорять про приємственність поколінь в дусі Православ'я. Все в них говорить про давню історію і велич Київської Русі, відчуваєш тайну і неперевершеність грецьких і руських майстрів храмобудування і іконопису. Тут особливо дивуєшся глибиною богословського задуму і християнської символіки.

В таких храмах присутня гранична строгість і простота фасадів, декоративна кладка цегли і каменю викладеного рядами, і рожевого вапняного розчину (фасади тоді не тинькували). Входи аркові, пізніше з'являються перспективні портали. Навколо соборів улаштовуються, іноді, відкриті галереї на арках, на другому ярусі, крім хорів, були виходи на відкриті площадка - гульбища (собор Св. Софії в Києві). Храми були хрестово-купольні в своєму конструктивному рішенні, одно і багато банні, особливо соборні, від 5 до 13, покривалися спочатку (у X ст. - Успенська-Десятинна церква в Києві) черепицею, пізніше аркушами свинцю. Мали форму сфери, як у Візантії, але пізніше стали робити витягнутими, придбали поступово форму шолома, а у XVI-XVIII ст. – форму груші (в Україні) і форму цибулини (в Росії), але це вже інші стилістичні спрямування. Бані на високому циліндричному барабані з вузькими щілиноподібними арковими вікнами, такі ж і на фасадах. Циліндричні склепіння видні зовні у вигляді закомар. Яскраво виділені циркульні вівтарні апсиди, які перекривають напівсферичні куполи-конхи. Підлоги мозаїчні і мармурові.

Храми, починаючи з кінця XII ст. будуються повністю цегляними, невеликого розміру, одно банними, але більш високої пропорції, це вертикальне прагнення потім стало характерною рисою. До кінця XII-поч.XIII ст. деякі храми (Новгород і ін.) покриваються обмазкою і біляться. Будуються храми з цегли й облицьовуються каменем - білим вапняком (Володимир, Суздаль). Дах і купол покривають мідними аркушами і згодом золотять. На фасадах зустрічається багате різьблення по камені (аркатурний пасок з колонками, навіть барельєфи святих, хрести, орнаменти).

Внутрішнє оздоблення храмів того часу урочисте і парадне, у соборах мозаїка (особливо у вівтарній апсиді, куполі) і фресковий розпис (пізніше вівтар, стіни, стеля, куполи покривалися тільки фресками). Головний неф храму і вівтар, розділяв одне чи двох ярусний іконостас (до XVI ст. іконостас закінчив своє формування – 5-6 ярусний).

Головні пам'ятники цього стилю - Софіївські собори у Києві, Новгороді і Полоцьку, Спасо-Преображенський собори у Чернігові й Успенський Печерського мон-ря в Києві - XI ст.; надбрамна Троїцька церква Печерського мон-ря, Спаса на Берестові і Кирилівська в Києві, Борисо-Глібські собори у Вишгороді і Чернігові, Успенські та Дмитриєвський собори Єлецького мон-ря в Чернігові і у Володимирі, церкви Покрова на Нерлі, Архангело-Михайлівська у Смоленську та собор у Володимирі - XII ст. Церкви Василя в Овручі і Параскєви П'ятниці в Чернігові - XII-XIII ст., і багато інших. Нажаль не всі храми дійшли до нас, а ті що дійшли були частково зруйновані, а після відбудов частіше змінювали свої риси, стиль і більшу частину первісного вигляду. Храми тинькувались, багато прикрашались ліпниною, “одягаючись” у стиль ренесанс чи бароко, але головне залишалося – дух і внутрішній простір...

Давньоруський храм, частіше 4-рьох чи 6-ти стовпний, розділений на три головні частини:

1 - притвір (бабінец) – символізує Старий Заповіт, це як би тіло, місце для оглашенних, не хрещених;

2 - храм – символізує Новий Завіт, Церкву Христову, це душа храму, місце вірних хрещених християн;

3 - вівтар – символізує Царство небесне, вічність, свята Святих, це дух храму, місце для церковних служителів, місце створення Таїнств.

Чотири головних колони – символізують – чотири Євангелія.

Головна баня символізує самого Христа Спасителя, а чотири інших – св. євангелістів. Стіни, всі розписи і мозаїка на них переказують нам всю Священну Історію Старого і Нового Завітів, церковні свята, життя святих, ангельський світ…

Давній храм, тут завжди особливо відчуваєш святий подих спасительного шляху, молячись перед величним образом Богоматері Оранти, підносячись до небес, просвіщаючи храм своєї душі.

(Далі буде. Храм Воскресіння Христового в Єрусалимі).