Абетка благочестя

ЖИТТЯ - ПРОДОВЖЕННЯ ВІРИ

Гортаючи сторінки житій святих, багато з нас задавалися запитанням - що надихало їх не тільки вірити в Бога, але й цілеспрямовано і невідступно жити згідно зі своєю вірою. Адже більшість з нас вважають, що потрібно "вірити у душі" і не проявляти свою віру у житті. Однак святі були переконані в іншому - "віра без діл є мертвою". І це переконання було основане на їхньому життєвому досвіді.

Святі на досвіді пізнали, що все їхнє життя, як і життя оточуючих, проходить під невидимим, але цілком реальним заступництвом Божим. Кожну свою справу, кожне починання вони узгоджували, звіряли з волею Божею. Бог веде нас деколи такими життєвими стежками, про котрі ми раніше ніколи і не думали. Він оберігає життя людей там, де, за людськими мірками, не було вже надії ні на який порятунок. Воля Божа покладає і межу земному життю.

Як не дивно, наші сучасники з радістю прислухаються до порад гороскопів, вірять у долю чи рок, вшановують знаки зодіаку, а от прислухатися до всеблагої волі Божої чомусь не квапляться. Тай не тільки не спішать, а нерідко всіляко противляться їй.

Якщо ми засвоїмо собі християнський погляд на життя, то зможемо позбутися усіх потворних поглядів, що винайдені мудрістю людською. Коли знаємо, що Господь про нас піклується, щоб привести нас у життя вічне, то вже не будемо відноситися до життя, як до суцільної насолоди чи до веселого банкету. Вже не скажемо, що потрібно кожному спішити шукати задоволень і примарного щастя, поки смерть не вибила з наших рук чашу насолод.

Ми не скажемо разом з людьми розчарованими, що життя є тюрма і лікарня, суцільне зло і нещастя, оскільки добре знаємо, що в житті є блага і чисті радості, за котрі не можна не відчувати вдячності до Творця.

Не змириться наше серце і з тими мислителями, котрі твердять, ніби життя є боротьба за існування. Адже саме це вчення перетворило людину спочатку в революційно налаштовану мавпу, а потім в хижака, що в боротьбі за місце під сонцем сіє насильство і смерть.

Для християнина, який живе за волею Божою, життя є тою радістю, котру відчуває мандрівник, котрий подорожує до своєї цілі. Дорога християнина є важкою і виснажливою, однак разом з тим легкою і радісною, бо вона веде додому, до Дому Отчого.