Абетка благочестя

ХРИСТИЯНСЬКІ ЦІННОСТІ В ОСВІТІ ТА ВИХОВАННІ

Будь-яка система освіти спирається на певний світогляд. Необхідно, щоб система освіти спиралася на такий світогляд, в основі якого були б духовні цінності, духовні та моральні орієнтири. Потрібно, щоб ми були багатими духовно, щоб були такими ж наші діти. Тоді і буде матеріальний добробут. І саме від того, яке значення надається в державних структурах та в суспільстві освіті та вихованню – залежить наше майбутнє.

Слід зазначити, і це вселяє надію, що в українському суспільстві, зокрема у працівників освіти, є розуміння важливості духовних цінностей. Так в преамбулі Конституції України вказано на відповідальність громадян перед Богом. У державній національній програмі “Освіта” зазначено, що завданням держави є “відтворення й трансляція культури і духовності”. Пріоритетним напрямком виховання визнано “забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу”.

Для виконання поставлених завдань, на думку учасників церковно-світської конференції “Християнські цінності в освіті і вихованні”, є наявність двох чинників:

1. Усвідомлення того, що саме християнські цінності та християнські традиції є основою нашої культури і моральності, джерелом всіх досягнень українського народу впродовж його тисячолітньої історії.

2. Розуміння того, що вирішення поставлених завдань у галузі освіти, культури, і виховання неможливе без об'єднання зусиль суспільства, держави і Церкви.

Православна Церква впродовж тисячолітньої історії України незважаючи на несприятливі обставини, плідно діяла з метою просвіти народу, створювала шедеври високої духовної культури, закладала систему ефективної, на свій час, народної освіти.

Результати цієї діяльності і в наш час вражають своєю величчю і довершеністю: храми та іконопис Київської Русі, літописи і натхненна духовна література, Острозька Біблія і друкована книга XVI-XVII ст., Києво-Могилянська академія і висока грамотність українського народу, перлини духовної поезії і народний епос, що корениться у християнській доброчесності, монастирські лікарні, притулки для дітей-сиріт, нарешті висока християнська моральність народу – ось, далеко неповний перелік тих явищ в історії України, які є результатом діяльності Церкви і взірцем для нас. На церковно-світській конференції “Християнські цінності в освіті і вихованні” були розроблені основні принципи впровадження в освіту основ християнської культури. Виділено три основні принципи:

1. Поступовість та добровільність.

2. Всебічність.

3. Нероздільність освіти та виховання.

Поступовість та добровільність – означає, що постановка освіти на ґрунт християнських цінностей здійснюється так, щоб зберігався Богом даний людині дар - свобода волевиявлення особистості. Зміна цінностей і пріоритетів в освіті не може здійснюватися за рознарядкою. Для цього треба усвідомлення педагогами важливості нового підходу до освіти і виховання, а також з врахуванням особистої позиції батьків, педагогів, з урахуванням традиції того чи іншого регіону.

Всебічність перетворення освіти – означає те, що християнська культура цілісна, і вона має відношення до всіх сторін людського життя. Тому з урахуванням християнського світогляду може бути побудоване викладання багатьох предметів, в першу чергу гуманітарних.

Нероздільність освіти і виховання – це означає, що впровадження основ християнської культури в освіту тісно пов'язане з вихованням на основі християнських традицій.

Цей принцип уже функціонує у деяких школах: проходить апробація нових програм (Прим.ред.)

Але поки-що цей предметне впроваджений, і нові програми не створені, ми повинні по мірі можливостей використовувати християнські цінності та традиції у вихованні дітей. В першу чергу потрібно до виховання дусі християнських цінностей, бо виховання починається з раннього віку, і якості набуті людиною в дитинстві, у більшості випадків, залишаються в ній на все життя. Добре виховання, це найбільший скарб, який батьки можуть дати дітям.

Батьки і діти - протягом віків, всім добре відома проблема. Але ніколи вона не стояла так гостро, як в наші дні. На превеликий жаль, і в нашій країні, і в інших країнах через неправильне виховання значно погіршилось ставлення дітей до батьків. Забуваємо слова із закону Мойсея у Старому Заповіті “Шануй батька твого і матір твою, щоб продовжились дні твої на землі”. Якщо немає відповідальності перед батьками, то немає відповідальності людини перед державою і суспільством, з'являється внутрішня спустошеність та бездуховність.

Часто в сімейному вихованні є дві крайнощі. Одні сім'ї зовсім не займаються вихованням дітей, в більшості це через пияцтво (коли на превеликий жаль зловживають як батько, так і мати, а якщо навіть і хтось один з батьків, то все одно виховання дитини в такій сім'ї досить ускладнене). В таких сім'ях діти не мають не тільки уваги, але й часто не мають необхідного одягу, взуття, продуктів харчування. Це часто штовхає таких дітей до злочинів. Тому ми повинні бути особливо уважні до таких дітей, допомагати їм морально і матеріально, в усьому підтримувати їх. Таких не дуже багато, принаймні, в нашій школі не більше 10 сімей.

Значно більше дітей, які виховуються в неповних сім'ях, що також негативно позначається на їхньому вихованні. А чому так багато сімей розпадаються? Тому, що і тут ми відступаємо від основ християнської моралі.

Апостол Павло, в посланні до Колосян, так визначає взаємовідносини членів сім'ї: “Дружини, - слухайтесь чоловіків своїх, як лицює то в Господі! Чоловіки, - любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них! Діти, - будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне! Батьки, - не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!” (Колос. 3:18,21)

Якби сім'ї дотримувались цих настанов...

Інша крайність в сімейному вихованні, коли батьки задовольняють всі примхи дітей, виконують всі бажання, до її послуг всілякі розваги, в таких сім'ях діти не мають обов'язків, не привчаються до посиленої фізичної праці.

Якщо поглянути на таку сім'ю, то здається, чого не вистачає цим дітям? Є батько, мати, матеріальний достаток, а дитина йде шукати метал по подвір'ях разом з тими дітьми, у котрих дома часто й хліба не має.

Можливо так складається не у всіх сім'ях, але найчастіше батьки не прагнуть виховати своїх дітей за принципами християнської моралі.

Ми дуже часто скаржимося на молодих людей, звинувачуємо їх у всіляких пороках. Перш за все запитаймо себе, - хто батьки та матері тих, по кому зітхає старше покоління? Багато залежить від зусиль батьків, та проте зараз світ, який оточує нас намагається повністю підкорити душу дитини. Батькам слід суворо контролювати яку музику слухають (ваші) діти, які фільми вони дивляться, як говорять і які вислови вони використовують.

Допоможе батькам віра в Бога, - джерело духовної сили. Починати християнське виховання слід з юного віку. Підростаючу дитину потрібно навчати основ православної віри, милосердя, привчати до посиленої фізичної праці. Діти не повинні мати звички користуватися послугами сторонніх, але з раннього віку повинні обслуговувати себе в чому тільки можливо. В нашому селищі є сім'ї, діти яких відвідують недільну школу, приходять до храму Божого. Помітно, що ці діти більш виховані, слухняні, ввічливі, працьовиті, та милосердні. Але це лише початок, бо моральність не прижилася в цілих поколіннях наших людей, внаслідок руйнування храмів, а разом з ними – руйнування душ.

Важкий час переживає наш народ зараз, триває період становлення нашої держави. І ми бачимо, що сьогодні вже є очевидним повернення нашого народу до релігії. Туди веде людину природа. Також очевидно є те, що необхідно об'єднати зусилля державних органів і Православної Церкви у вихованні дітей, бо відроджена духовність через повернення до релігії – це надійна дорога до оздоровлення нації, і запорука становлення нашої державності.

В педагогічній пресі, зокрема в щомісячному науково - педагогічному журналі “Рідна школа”, постійно друкуються статті про віру та релігію в контексті завдань сучасного українського виховання. Так професор Дрогобицького педагогічного університету Омелян Вишневський висловлює думку про необхідність впровадження нормативного та цивілізованого викладання основ релігії, як це робиться в ряді європейських держав.

Передусім це дасть можливість виховати дітей, які шануватимуть своїх Батьків, поважатимуть закони держави і суспільства в цілому, а відроджене спільними зусиллями нове покоління – це запорука нормального розвитку багатостраждальної України. Нехай Господь дає здоров'я всім нам і нашим дітям, та допоможе нам у їхньому вихованні.