Ќам пишуть

УЌещодавно моњ друз≥ повернулис¤ з  иЇва ≥ привезли мен≥ вашу газету У¬≥ Ф... ƒо цього часу ¤ не знала про ≥снуванн¤ такоњ —п≥лки, хоча давно шукала щось под≥бне в православному середовищ≥, а саме - сп≥льноту молодих людей, об'Їднаних ѕравослав'¤м в любов≥ до Ѕога.

«араз мен≥ 25 рок≥в. —ерйозно ц≥кавитис¤ рел≥г≥Їю ¤ почала з 1992р., проте до ѕравослав'¤ ¤ прийшла, десь у 1997р., залишивши Ф—в≥дк≥в ™говиФ, вченн¤м ¤ких ¤ зац≥кавилась, шукаючи ≤стинного Ѕога. Ќаск≥льки це було важко - може у¤вити т≥льки той, хто прийшов до ѕравославноњ в≥ри через ¤кусь секту.

як казала колишн¤ представниц¤ ≥ншоњ секти, дуже важко сприймати нове вченн¤, коли воно дл¤ тебе вже не перше. ≤ тут вона проводила паралель ≥з глечиком, у ¤кого налили нап≥й, а пот≥м вир≥шили наповнити ще чистою водою. Ќап≥й не вилили (бо просто стерти ≥нформац≥ю з людськоњ пам'¤т≥ не можливо), а просто доливали у глечик воду. ¬ода зм≥шувалась з напоЇм, виливалась разом з ним через край ≥ не була такою чистою, ¤к потр≥бно. ≤ лише з часом можливе повне вит≥сненн¤ напою шл¤хом доливанн¤ чистоњ води. “а й то лише за умови, що воду весь час будуть наливати. ј, ¤кщо виникають сумн≥ви, невдоволенн¤, то процес зат¤гуЇтьс¤ надовго...

Ќе вдаючисть до анал≥зу вчень У—в≥дк≥в ™говиФ та ѕравославноњ ÷еркви, скажу лише про дв≥ р≥зниц≥: на з≥бранн¤х УЇгов≥ст≥вФ майже у вс≥х на обличч¤х с¤¤ли посм≥шки, а у церкв≥ ¤ бачу море сл≥з (це стосуЇтьс¤ ≥ мене особисто). У—в≥дки ™говиФ були ч≥нко орган≥зованою орган≥зац≥Їю, бути в ¤к≥й ≥ не знати њхнього вченн¤ - просто неможливо. ” церкву ж де¤к≥ люди ход¤ть роками, дес¤тил≥тт¤ми, проте не знають елементарних основ ѕравослав'¤. ўодо посм≥шок ≥ сл≥з - тут мен≥ все зрозум≥ло. ћова про ≥нше - про незгуртован≥сть нашоњ молод≥. „итаючи в газетах про нед≥льн≥ школи, православн≥ братства та ≥нш≥ православн≥ молод≥жн≥ осередки, ¤ щиро рад≥ла за тих, хто маЇ можлив≥сть у них перебувати ≥ журилас¤ з того, що в пров≥нц≥йних м≥стечках часто-густо нед≥льних шк≥л дл¤ дорослих, що багато православних мало читають, не турбуютьс¤ за чистоту в≥ри, до храму приход¤ть вр¤ди-годи на велик≥ св¤та.

я начебто комун≥кабельна людина, проте не можу дозволити соб≥ п≥д≥йти п≥сл¤ служби до незнайомих прихожан з≥ словами Удавайте познайомимос¤Ф, тим б≥льше, що п≥сл¤ в≥дпусту вс≥ досить зголодн≥ли ≥ посп≥шають додому. Ѕанально, але факт.

—лава Ѕогу, що Ї к≥лька подруг, з ¤кими можна посп≥лкуватись, обм≥н¤тись л≥тературою, Ї дух≥вник, на дорогу до котрого декому доводитьс¤ витрачати може останн≥ 6 гривень. ѕроте у мене та моњх подруг Ї безл≥ч проблем, пов'¤заних з тим, що кожен з нас, св≥домо облишивши ¤кусь компан≥ю, секту, групу, але не маючи своњх с≥мей ≥ не потрапивши до ≥ншоњ молод≥жноњ орган≥зац≥њ, з≥ткнувс¤ з проблемою самотност≥, покинутос¤т≥, в≥дсутност≥ взаЇморозум≥нн¤ серед ровесник≥в дл¤ самореал≥зац≥њ, укр≥пленн¤ в в≥р≥...

 

---

 

Ўановна редакц≥Ї. ƒорог≥ брати ≥ сестри. « сердечною вд¤чн≥стю ≥ щирою любов'ю пишу до вас ≥з √алицькоњ ”крањни - земл≥ страждаючого, але живого ≥ незнищеного ѕравослав'¤... Ќайперше свою вд¤чн≥сть хочу висловити Ѕогов≥, ¤к джерелу ≥ основ≥ вс¤кого бутт¤, ¤кий з безмежноњ своЇњ любов≥ створив нас ≥ з молост≥ своЇњ осв¤чуЇ нас, д≥руючи житт¤ в≥чне.

“акож хочу висловити свою вд¤чн≥сть вам - молодим ≥ д≥¤льним, духовним ≥ мир¤нам, братам ≥ сестрам нашоњ столиц≥ та вс≥Їњ ”крањни... словом ус≥м, хто своњм житт¤м - своЇю молитвою ≥ працею, чуючи поклик ≤суса ’риста в ус≥ часи, а особливо тепер, на меж≥ тис¤чол≥ть, труд¤тьс¤дл¤ збудуванн¤ “≥ла ’ристового, дл¤ зм≥цненн¤ ≥ поширенн¤ —в¤тоњ ѕравославноњ ÷еркви. ўиро д¤кую вам за те, що ваше виданн¤ Ї пропов≥ддю не ¤коњсь ≥деолог≥њ чи морал≥заторства, не Ї пропов≥ддю мертвого ≥ обмеженого законництва, але Ї провпов≥ддю ’риста ≥ …ого безмежноњ любов≥. Ѕо т≥льки в ≤сус≥ ’рист≥, переживши чудо божественноњ любов≥ Ѕога до людей, можна прив≥дкрити ≥ збагнути дл¤ себе справжнЇ вченн¤ ÷еркви та р¤т≥вну суть догмат≥в ≥ канон≥в ѕравослав'¤.

Ќа кожн≥й стор≥нц≥ ≥ майже в кожн≥й статт≥ У¬≥ Ф можна в≥дчути в≥¤нн¤ любов≥ ≥ розум≥нн¤, ¤кими наповнен≥ серц¤ член≥в редколег≥њ та пост≥йних дописувач≥в часопису. Ќа превеликий жаль в наш≥й канон≥чн≥й ”крањнськ≥й ѕравославн≥й ÷еркв≥ ще дуже мало под≥бних видань, але ми живемо над≥Їю на те, що вони незабаром по¤вл¤тьс¤ по вс≥х Їпарх≥альних осередках православноњ молод≥ ≥ стануть пров≥дниками любов≥ ≥ розум≥нн¤ до кожноњ параф≥њ, до кожноњ с≥м'њ ≥ родини, до кожноњ конкретноњ людини.

¬ ”крањн≥ в наш час Ї немало церковно-рел≥г≥йних видань, але переважна б≥льш≥сть ≥з них - ≥деолог≥зован≥ виданн¤ з нац≥онал≥стичним уклоном (у кол≥ розкольник≥в та ун≥ат≥в) ≥ шов≥н≥стичним (у кол≥ Уревнител≥вФ та вс¤кого роду псевдооборонц≥в православ'¤). ќдн≥, прикриваючись христи¤нством та маючи викривлене розум≥нн¤ нац≥њ, ÷еркви ≥ держави, намагаютьс¤ будь-¤ким чином нав'¤зати ≥ поширити свою однобоку ≥ необ'Їктивну ≥дейну позиц≥ю духовно ≥ пол≥тично ще несформованому украњнському сусп≥льству; а ≥нш≥, зосередивши свою увагу лише на ≥сторичному минулому та маючи хворобливу ненависть до вс≥х, хто ≥накше мислить ≥ говорить, страждають надм≥рним душевним егоњзмом, просто неспроможн≥ дати глибоку ≥ переконливу в≥дпов≥дь на закиди ≥ запити сучасного секул¤ризованого сусп≥льства.

ќбидв≥ вищенаведен≥ крайност≥ ¤к в духовному, так ≥ в пол≥тичному житт≥ нашоњ держави не можуть мати здорового впливу на сусп≥льство, бо в њхн≥й основ≥ поставлено не кам≥нь ’ристи¤нськоњ в≥ри ≥ любов≥, а особист≥ др≥б'¤зков≥ нац≥онально-пол≥тичн≥ амб≥ц≥њ ≥ упередженн¤. “ому, на мою думку, нам, православним, потр≥бно уникати под≥бних крайностей, а, натом≥сть, св≥дчити ’риста у св≥т≥ в дус≥ миру, справедливост≥ ≥ любов≥, а не в дус≥ ¤коњсь ≥дейноњ ненавист≥ чи сл≥пого протисто¤нн¤.

јле, на щаст¤, в нас Ї виданн¤, в ¤ких можна зустр≥ти глибок≥ ≥ ц≥кав≥ в≥дпов≥д≥ на запитанн¤ в≥руючих ≥ нев≥руючих, молодих людей ≥ зр≥лих у в≥ц≥. ј такими виданн¤ми, безперечно, Ї У ирилиц¤Ф ≥ У¬≥ Ф - часописи, ¤к≥ читаЇ молодь ≥ ≥нтел≥генц≥¤, ¤ка в ”крањн≥, та й усюди у св≥т≥, а особливо у нас, в √аличин≥, Ї дуже вимоглива ≥ приск≥плива. ÷≥ ¤кост≥ не несуть у соб≥ чогось поганого, але показують, що ¤к молодь, так ≥ думаюч≥ люди в наш час (мабуть ≥ завжди) Ї в пошуку ≥стини, њм т≥льки протр≥бно допомогти в усьому роз≥братись... якщо ми будемо лише сид≥ти, склавши руки, кажучи, що Ѕог ≥ без нас може привести людей до п≥знанн¤ ≥стини, то ми тод≥ будемо под≥бними до Ївангельського слуги, котрий св≥й талант закопав у землю... ј оск≥льки наш Ѕог не Ї ¤кимось там неправедним суддею чи ≥нкв≥зитором, ¤к це часто у¤вл¤ли соб≥ середньов≥чн≥ схоласти, але наш √осподь - Ѕог милост≥ ≥ любов≥, Ѕог тих, що каютьс¤ ≥ рад≥ють прощенн¤м, Ѕог,  отрий хоче в≥д нас милост≥, а не жертви (ќс 6,6). Ќаш Ѕог - Ћюбов (1≤в 4,16), а де Ї любов, там ≥ запов≥дей дотримано, там ≥ гр≥хи прощаютьс¤, там ≥ ÷ерква Ї ≥стинною ÷ерквою - живим ≥ д≥¤льним “≥лом ’ристовим, а не засихаючою в≥ткою без цв≥ту ≥ плоду.

Ќа меж≥ тис¤чол≥ть ми, православн≥, повинн≥ зрозум≥ти, в≥дчути ≥ пережити в своЇму серц≥ одну дуже необх≥дну нам ≥стину - досить нам лише звинувачувати ≥ дор≥кати св≥тов≥ ≥ сучасному сусп≥льству у вс¤кому зл≥, гр≥хах ≥ бунтах, досить нам обливати вс≥х ≥ вс¤ брудом ≥ нечистю, досить звалювати вину за вс≥ негаразди на когось, лиш не на себе. ћи не повинн≥ покривати зло ≥ лицем≥р'¤ у св≥т≥, не можемо мовчати на будь-¤к≥ ди¤вольськ≥ омани, але ми сам≥ мусимо бути нос≥¤ми чогось ≥ншого, вищого ≥ рад≥сн≥шого, того, що допомагаЇ люд¤м з≥ св≥ту побачити в нас образ ’риста-—пасител¤,  отрий прийшов на землю, щоби спасти, а не погубити св≥т.

ћи не повинн≥ люд¤м нав'¤зувати ’риста, бо —ам √осподь цього не робив, ¬≥н лише кликав, а хто почув …ого голос, ≥ п≥шов за Ќим, тим дав житт¤ в≥чне. “ак ≥ ми повинн≥ людей закликати ≥ приводити до ’риста, який у ѕравославн≥й ÷еркв≥ Ї реально присутн≥м у —в¤т≥й ™вхарист≥њ - “ањнств≥ “≥ла ≥  ров≥ ≤суса ’риста.

—учасна людина епохи пост-модерну змучена напливом ус¤кого роду ≥нформац≥њ, њй набридли р≥зн≥ ≥деолог≥чн≥, пол≥тичн≥ толки-перетолки, а ще додавши економ≥чн≥ негаразди та ≥нтимн≥ життЇв≥ невдач≥, ми часто бачимо, що так≥й людин≥ лише крок до в≥дчаю, нудьги ≥ зла. ќгл¤ньмос¤ довкола себе, прислухаймось, придив≥мос¤ - це реальн≥сть сьогоденн¤. ’тось в останн≥й над≥њ йде до храму, щоб там знайти п≥дтримку ≥ розраду, але, коли й там бачить замкнут≥сть ≥ недов≥ру, в≥дходить до р≥зних сект ≥ груп, ¤к≥ його облесливо запрошують ≥ широко в≥дкривають двер≥. ј ми, бачивши таких, часто обмовл¤Їмо, судимо, пересуджуЇмо, але все забуваЇмо себе запитати: Ущо ¤ зробив, щоб м≥й сус≥д, друг, знайомий став православним?Ф

„ерез нашу холодн≥сть ≥ мовчанку виграють сектанти. ј в тому храм≥, де шукаюча чи духовно розбита людина знаходить доброго ≥ любл¤чого св¤щеника, щирих ≥ в≥дданих друз≥в, справжн≥х брат≥в ≥ сестер, вона швидше воцерковлюЇтьс¤, зм≥нюЇтьс¤ ≥ преображаЇ своЇ житт¤ - стаЇ живим членом ÷еркви - “≥ла ’ристового.

“ому на пороз≥ третього тис¤чол≥тт¤ вс¤ ¬селенська ѕравославна ÷ерква - Їпископи, св¤щеники ≥ ди¤кони та вс≥ в≥рн≥, незалежно в≥д рас, нац≥й ≥ етносу - з любов'ю повинн≥ погл¤нути на довк≥лл¤, щиро ≥ любл¤че прийн¤ти кожну людину доброњ вол≥ до свого храму, своЇњ сп≥льноти, пост≥йно ≥ всюди плекати любов м≥ж собою, та м≥ж ус≥ма людьми. Ћише тод≥ св≥т побачить, що ѕравослав'¤ - не ≥деолог≥¤, а - ≥стина, любов ≥ краса.