АНТРОПОЛОГІЯ У КНИЖКОВИХ НОВИНКАХ
Для православного дослідника неабияким здобутком стали нові видання науково-видавничого об'єднання Національного університету Києво-Могилянська Академія „Дух і літера”, які розкривають глибинну суть первинного вчення Церкви про людську особистість. У дусі Владик Іоанна Пергамського (Зізіуласа) та Калліста Діоклійського (Уера) сучасний грецький богослов Христос Яннарас викладає основи православного вчення про людину, про природу Церкви та містичну історію догматики Православної Церкви. До уваги читачів розмова Директора київського видавництва Сігова з афінським професором Яннарасом про його першу книгу українською мовою „Варіації на тему Пісні Пісень”:
“ВЗАЄМИНИ НАБУВАЮТЬ ІНШОЇ ЯКОСТІ,
КОЛИ ПЕРЕТВОРЮЮТЬСЯ НА ЛЮБОВ...”
Христос Яннарас, який народився 1935 року в Афінах, -- найвизначніший сучасний грецький філософ і богослов, професор філософії Афінської вищої школи політичних наук, автор магістральних курсів лекцій в Університетах Женеви і Парижа. Суто еллінська краса і сила “логосу” Х. Яннараса одностайно визнані німецькими, англійськими і французькими викладачами й читачами його книжок “Особистість і ерос”, “Про відсутність і непізнанність Бога”, “Метафізика тіла”, “Криза пророцтва”, “Істина і єдність Церкви”, “Розділи з політичної теології”, “Привілей відчаю”, “Нерозривна філософія” і, нарешті, “Варіації на тему Пісні Пісень”.
Безсторонній критик як марновірства, так і безвір'я, Христос Яннарас є представником по-вселенськи відкритої думки Православ'я на форумах світу*. У “Варіаціях на тему Пісні Пісень” ключова тема філософії
Яннараса – тема Еросу – виплескується за межі класичних категорій і підноситься до рівня музики й поезії.
У грецькому понятті “еросу” Яннарас відтворює наріжні філософські та богословські значення. Саме цей значеннєвий обрій як найголовніший важливо не спускати з очей упродовж читання усієї книги при частих зустрічах зі словом “любов”, “кохання”. Такі читацькі зусилля, власне, і є першими конкретними кроками в тому неосвоєному просторі, де між Києвом та Афінами не існує розриву.
Перша бесіда з автором “Варіацій на тему Пісні Пісень” про видання цієї книги українською мовою відбулася 1991 року по слідах публікації її французького перекладу. Фрагмент цієї бесіди – природна передмова до книги.
К. Сігов: У “Варіаціях” Ви розвиваєте теми однієї з Ваших попередніх праць – трактату
“Особистість і ерос”. Ви прагнете переосмислити саме поняття “еросу” і в його світлі – саме призначення філософії. Чи не могли б Ви сказати про це декілька слів?
Х. Яннарас: Ще здавна мене вразив той факт, що отці Церкви, як правило, вживали саме слово “ерос” замість інших еквівалентів поняття “любові”. Уже тоді слова “любов” вочевидь не вистачало, аби передати екстатичний, а саме трансцендентний характер “еросу”. Гадаю, сьогодні слово “любов” набуло змісту радше філантропії, альтруїзму тощо; натомість слово “ерос” означає невловно-тонкий момент зустрічі з іншим. Тобто воно зрештою вказує на слово “кенозис” (упокорення, самоумаленіє), якщо вдатися до богословської термінології. Ось чому в моїй книзі, яку перекладено німецькою, я намагався, підбираючи якомога точніші визначення, окреслити, власне, посилку нової теорії пізнання. Звісно, корені цієї теорії ми знаходимо вже у Платона. Але отці Церкви навдивовиж ясно вказали найкращі шляхи до пізнання світу. Взаємини набувають іншої якості, набувають досконалості, коли перетворюються на любов, ерос, еротичний потяг, еротичне поривання. Ця констатація дозволяє наблизитися до іншої антології, тобто виявити в еротичному пориванні перше визначення особистості. Ось чому варто принаймні замислитися про ерос як про спосіб існування, а це означає – замислитися про Трійцю і про те, яких форм набуває образ Божий в людині. Образ Божий в людині завжди будується на можливості любові, можливості “апофатичній”, -- як ми, до речі, й кажемо це грецькою. Зрештою, ця тема є спільною і для теорії пізнання, і для онтології. Вона вказує інший шлях як можливість подолати індивідуалізм “cogito”.
Тепер щодо книги, яку Ви згадали, -- “Варіації на тему Пісні Пісень”. Її переклав французькою Жак Тюрай.
К. Сігов: Ви задоволені перекладом?
Х. Яннарас: Як на мене, він трохи спрощений. Оригінал-бо є, власне, спробою вираження не “понад” мовою, а “крізь” мову.
К. Сігов: Різниця й справді вагома!
Х. Яннарас: І передати її в перекладі дуже непросто. Але, сподіваюся, текст хоча б почасти цьому піддається... Я дуже люблю цю свою книжку. Адже, на мій погляд, вона не є філософською: вона – хай тільки це не сприймається як вихваляння – скоріше поетична.
К. Сігов: Одне слово – “Пісня”.
Х. Яннарас: Я взагалі певен, що шляхом поетичного висловлювання можна передати дуже багато.
К. Сігов: Ті, хто читав книгу грецькою, були глибоко вражені тим, що вона відкриває в мові зовсім іншу грань, яка дозволяє описувати речі в цілковито інший спосіб.
Х. Яннарас: Навіть на знаю, що про це ще сказати. Просто треба читати книгу.
К. Сігов: Уперше про “Варіації” я почув у Парижі. Про цю книгу мені розповів Павле Рак – серб, який протягом року жив на Афоні і саме там на неї натрапив. Дізнавшись, що я їду до Женеви, де заплановано нашу зустріч, він попросив мене запитати про Ваше ставлення до сексуального життя в нашому суспільстві, за нашої доби. Отже, якою є Ваша оцінка: чи пов'язане воно у Вашому розумінні з можливістю наблизитися до духовного виміру існування?
Х. Яннарас: Нещодавно кілька моїх статей у французькому перекладі разом зі статтями моїх опонентів було надруковано в журналі “Фаворська Мінерва” (“Minerve de Thabor”). У Греції один із них виступив не тільки проти цієї книги зокрема, а й взагалі проти вживання в теологічній мові терміна “ерос”. На мій погляд, це одна з показових реакцій тих, хто не може ставитися до обраної мною теми інакше як з академічною шанобливістю. Такі люди не здатні осягнути екзистенційну суть Євангелія. Їх жахає вже саме слово “ерос”.
До того ж тут виникло ще одне непорозуміння: у зв'язку з “Варіаціями” було висунуто гіпотезу, нібито в моєму тлумаченні пізнання Світла його необхідною передумовою є сексуальний досвід. Але ж це зовсім не так. Жодною мірою. Я тільки сказав, що отці Церкви недарма так наголошують на тому, що в душі людини є поривання до любові. Сила любові вкорінена в самій природі людини, і саме вона вибудовує кожну особистість. І до особистих стосунків із Богом ми можемо наблизитись не інакше як за допомогою цієї сили любові, наявної в нас від природи. Звісно, дуже важко розрізнити природну силу і особистісне ставлення один до одного. Саме тому Церква й визнала за шлюбом здатність наслідувати життя Христове, здатність жити церковним життям. Благословення шлюбу не є його юридичним виправданням. Воно є не просто передумовою, а наріжним каменем здійснення церковного життя в лоні сім'ї. З цього приводу я завжди посилаюся на Біблію, у якій підвалини шлюбу по трактовано з ригористичною однозначністю, -- якраз для того, щоб показати різницю між тим, що перебуває під благословенням, і тим, де перебуває поза ним. Благословення відбувається тільки з хрестом: благословенним є тільки те, що хрестом освячене. Це не має нічого спільного з лібералізмом. Якщо завгодно, саме це і є ознакою високої моралі. Тільки тут відкривається шлях до справжніх взаємин, до відкриття особистості іншого і проявлення нашого власного лиця.
Це і є те, що я обстоюю. Бо навіть невдача, а то й поразка в стосунках між живими істотами показує, хай навіть у негативній формі, чого ж ми зрештою шукаємо. Кінцевою метою особистісних взаємин, коли вони освячені любов'ю, є не партнер: їх справжня мета – Бог...
Філософія Христоса Яннараса закликає читача подолати вже звичний принижений, заземлений погляд на зв'язок людини з людиною, на царину “між нами” (Е. Левінас) і піднести бачення найважливішого у взаєминах вгору – до сковородинського “Арарату вдячності”.
Свій власний відгук на цей заклик вільно давати кожному читачеві, коли він залишиться наодинці з книгою (а точніше – вступить у діалог з тисячолітньою традицією тлумачень біблійної Пісні Пісень, -- традицією, збагаченою ще Оригеном та Григорієм Нісським, якщо обмежитися згадкою найславетніших імен; але й у наші дні такі автори, як Поль Рікер і Сергій Аверинцев, не дають цій традиції зів'янути, пропонуючи власні “варіації”).
Сподіваємось, що незабаром відбудеться безпосередня зустріч читачів з Христосом Яннарасом: можливо, публікація “Варіацій на тему Пісні Пісень” наблизить перший візит афінського мислителя до Києва.
Києво-Могилянська Академія
Костянтин Сігов
Продовження цієї теми читач може прослідкувати та навіть ополемізувати у книгах видавництва „Дух і літера” наступних церковних та інославних авторів, що безумовно загартує проникливість дослідницької думки у відкритості та діалоговості творчого пошуку:
Х. Яннарас. Свобода етосу
/Пер. з англ. — К.: Дух і літера, 2003. — 258 с.
Ціна 7.90 грн.
Книга сучасного грецького філософа і богослова Христоса Янараса “Свобода етосу” це класична праця християнської літератури, була перекладена багатьма європейськими мовами. В основі концепції, яку вибудовує в своїй книзі Янарас – поняття свободи і особистої неповторності. Створена під впливом подій суспільного та культурного життя Європи, ця робота є спробою радикального переосмислення християнської етики, принципів її побудови та співвіднесеності із сучасною культурою. Християнська Церква з точки зору автора – не формальна організація із раз і назавжди усталеною ієрархією та незмінними ритуалами, а реальна спільнота людей з їх взаєминами, спільнота в якій живе і розкривається неповторність кожної особи. Головне поняття етики Янараса це поняття свободи, в якій проявляє себе особистість. Написана в яскравому полемічному стилі, ця праця виразно спрямована як проти “ліберального” атеїзму, властивого суспільствам Заходу, так і проти застарілого догматизму та ортодоксії, в полоні яких часто опинялося т. зв. “традиційне” Християнство. Автор прагне переконати читача, що всі природні людські прагнення – як-от бажання любові, намагання побудувати досконале суспільство або розкрити красу цього світу засобами мистецтва можуть реалізуватися лише завдяки етосу Церкви – місцю вільного спілкування Бога і людини.
Книга адресована найширшому колу читачів.
Стефан Мозес. Ерос і Закон.
/ Пер. з фр. – К.: Дух і літера, 2003. – с.114.
Обкл. м'яка – Форм. 84х108/32 – ISBN 966–7888–41–Х
Ціна 6.90
В збірці есе «Ерос і закон» відомий французький юдаїст С.Мозес робить спробу проінтерпретувати біблійний текст, звертаючись до єврейського оригіналу, давніх перекладів (таргумів, Септуагінти), єврейської екзегетичної та містичної традицій (Раші, Зогар), а також новочасних філософських тлумачень (Гегель, Розенцвайг).
Книга розрахована на широке коло читачів, що цікавляться біблійною екзегезою.
Януш Корчак. На самоті з богом. Молитви тих, котрі не моляться
/ Пер. з польськ. — К.: Дух і Літера, 2003. — 66 с.
Обкл. м'яка – Форм. 84х108/32 – ISBN 966–7888–53–3
Ціна 2.50 грн.
У «Молитвах тих, хто не молиться» унаочнюються світоглядні засади трагічної Корчакової педагогіки, її, сказати б, теоретична концепція — та її безмежно, аж до героїчного утопізму, гуманістична практика. Це своєрідний за жанром виклад етичних поглядів Януша Корчака.
Чарльз Тейлор. Етика автентичності
/Пер. із англ.– К.: Дух і літера, 2002. – 138 с.
Обкл. м'яка – Форм. 84х108/32 – ISBN 966–7888–15–0
Ціна 4.90
Книга Чарльза Тейлора “Етика автентичності” – одна з найпомітніших аналітичних праць кінця другого тисячоліття, в яких сучасна філософська думка прагне окреслити характер модерної епохи. Тейлор осмислює відомі “хвороби сучасності” – індивідуалізм, експансію інструментального мислення і втрату індивідуальної свободи. При цьому він намагається уникнути як апологетики згаданих рис сучасної культури, так і їх тотального осуду. Він звертається до ідеалів, з якими пов'язана специфіка модерної людини як моральної істоти. У центрі уваги Тейлора – уявлення про особисту автентичність. Згідно із цим уявленням, кожен із нас має свою власну моральну конфігурацію, свій особливий спосіб бути людиною, що тільки кожному індивідуально властиві. Автор детально досліджує витоки ідеї автентичності та її розвиток, а також розглядає крізь призму цієї ідеї відомі занепокоєння критиків модерного суспільства.
Елісдеа МакІнтайр. Після чесноти: Дослідження з теорії моралі
/Пер. із англ.– К.: Дух і літера, 2002. – 414 с.
Обкл. м'яка – Форм. 60х84/16 – ISBN 966-7888-26-6
Ціна 9.90 грн.
Елісдеа МакІнтайр (нар. 1929 р. у м. Глазго, Шотландія) – філософ, що зміг внести до атмосфери сучасних інтелектуальних змагань шляхетний дух моральної традиції. Його твір “Після чесноти” (1981) – одна з найвідоміших і найобґрунтованіших спроб накреслити шлях подолання морального хаосу і безладдя нашої доби через відродження глибинної етики чеснот, властивих їй реальних критеріїв блага і досконалості. Вдаючись до жанру своєрідної філософської історії, МакІнтайр виводить на сцену своїх роздумів Гомера, Софокла, Арістотеля, Канта, К'єркегора, Ніцше як живих і діючих протагоністів одвічної дискусії про призначення і долю людини. І в цій дискусії на думку МакІнтайра, Арістотель отримує перемогу над Ніцше...
Мало хто з мислителів нинішньої доби виявився спроможним писати про позитивні начала спільного людського буття і діяльності, про людські традиції і чесноти з такою силою внутрішньої переконаності, як Е. МакІнтайр. Твір визначного філософа адресовано науковцям, студентам, викладачам, усім, кого цікавлять доля європейської моральної спадщини, духовна біографія людства.
|
|
