Слово Предстоятеля

Возлюблені у Господі архіпастирі, високоповажні пастирі, чесне у Христі чернецтво, боголюбні миряни – братія і сестри!

У цей день, за нашим давнім, але не старіючим християнським звичаєм, вітаю вас радісним – "Христос Воскрес"!

Божою милістю ми діждали світлого дня Великодня! З того самого моменту, коли учні Господні сповістили світові про Воскресіння Спасителя нашого Іісуса Христа, все життя Церкви сповнене неминущої радості – Христос воскрес із мертвих, і смерть переможена!

За висловом святителя Мелітона Сардийського, Іісус Христос – "початок невимовний і кінець незбагненний", Альфа і Омега життя всього світу в цілому й кожної людини окремо, тому що Ним створений всесвіт, Ним здійснене спасіння, і Він прийде судити живих і мертвих.

За часів до Втілення, Страждань і славного Воскресіння Христового людство, усвідомлюючи неминучість смерті, призвичаїлося до неї, і більше того, як говорить пророк Ісайя, уклало з нею союз (Іс. 28:15). Не бажаючи протидіяти гріху, людство підкорилося йому.

Але обранці Божі зберегли віру в спасіння від тотальної влади смерті, ця віра вселяла надію, надихала на праведне життя, надавала зміст людському буттю. І у призначений Богом час (Рим. 5:6) Господь наш Іісус Христос втілився, помер за нас і воскрес, здійснивши сподівання праведників. Для всього людства почалося життя, вільне від смерті. Відтепер хвороби, страждання і смерть не мають цілковитої влади, не наводять страху, не вселяють у нас почуття безпорадності, притаманне старозавітній людині. І нам не потрібно укладати союз зі смертю, тому що гріх перемагається вірою, а смерть у Бозі веде до Воскресіння з Ним.

Великодня радість християн набуває своєї повноти в надії особистого воскресіння з мертвих, яке Церква проголошує у словах "Символу віри": "Чекаю воскресіння мертвих і життя майбутнього віку".

Христос – Первісток з померлих, і настане час, коли в Ньому всі оживуть (1Кор. 15:22)!

Істина ця настільки значуща, що без неї все втрачає зміст, усе знецінюється, все заступають розпач і зневіра. "Якщо нема воскресіння, то нема і Бога, нема Промислу", – говорить преподобний Іоанн Дамаскін ("Точний виклад...", 4. 37).

Возлюблені, Воскресіння Христове принесло оновлення світу; і ми з вами повинні вже зараз, у цьому земному житті, здійснювати дану нам благодатну можливість удосконалювати й перетворювати його.

Ми не можемо не помітити того, що світ, який лежить у злі (1Ін. 5:19), став із ще більшою завзятістю заперечувати християнські цінності, що під гаслом гуманності й свободи відбувається витіснення християнських засад із суспільного життя. Величезна рекламна індустрія безупинно працює на те, щоб зробити гріх більш барвистим, яскравим, привабливим, бажаним. Для багатьох сенсом життя стає гріх у своїх різноманітних проявах. Прагнучи до нього, люди готові багато чим жертвувати, у тому числі і своєю совістю. Змагання заради досягнення хибних благ породжує розділення у всіх сферах людського життя; між людьми зростає відчуження, якого не повинно бути, тому що це суперечить Божественному замислу про людину і духові євангельської любові.

Але Свята Церква, наслідуючи свого Главу Господа нашого Іісуса Христа, протистоїть цьому розділенню й закликає всіх до збереження єдності (Єф.4:3). Ні політичні, ні економічні, ні національні, ні будь-які інші інтереси не можна ставити вище за наше єднання з Христом і у Христі. При цьому потрібно пам'ятати, що єдність не повинна досягатися поступками й догоджанням гріху, що суперечить засадам євангельської Істини, але має будуватися на фундаменті однієї віри, одного духу (1Кор. 1:10). Нехай у всьому нами керує Любов, Яка розіп'ялась за нас і воскресла!

Євангеліє – Блага вість про Воскреслого Христа – буде проповідане, як говорить Святе Письмо, "по всьому світу, на свідчення усім народам" (Мф. 24:14). Проповідниками ж Євангелія є всі доброчесні християни. Не правильно думати, що Слово про Бога мають нести лише священики або богослови. Де б людина не трудилася: чи то лікарем, учителем, військовим, політиком, робочим біля верстата, селянином у полі, кухарем, студентом чи журналістом, якщо ти вважаєш себе християнином, – ти відповідальний перед Богом і перед людьми не тільки за свій труд, а й за те, як сприйматимуть Церкву ті, хто ще не прийшов до віри, не визначився у своєму духовному виборі. А найкраща проповідь – це наше життя, сповнене духу миру й терпіння, прагнення до любові й правди.

Український народ сьогодні переживає непрості часи. Економічні й політичні негаразди призвели до того, що багато хто зневірився у справедливості, озлобився, палає зловтіхою і жадобою помсти. Багато хто замкнувся в собі, став байдужим до інших. Але хіба можливо за такого стану душі творити, будувати життя? Хіба можна зло перемагати злом ? "Ні, – говорить святий апостол Павел. – Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром!" (Рим. 12:21). Але де взяти сили, запитаєте ви, для виконання Заповідей Спасителя? – Відповідь ясна: Той, Хто закликає нас до довершеного добра, Той і подає необхідні для цього сили. Тільки б ми самі захотіли не тільки слухати Слово Христове, але й виконувати його, бути не пасивними спостерігачами або марнослівними критиками, але справжніми співпрацівниками Христовими і Його святих. Ми повинні просити у Бога сили, "насущного хліба", і не боятися віддавати один одному те, що дароване нам Богом. Нехай кожний замислиться над тим, що він може зробити, щоб полегшити життя ближнього, щоб мир став хоч трохи добрішим. Станьмо сумліннішими й відповідальнішими, стараннішими і працелюбнішими, відкинемо будь-яку неправду, сварки й наклепи, будьмо уважнішими до потреб інших, будьмо милосердними і співчутливими. І нехай у всім цьому нам допоможе Воскреслий Христос Спаситель!

У цей світлий день, "його ж створив Господь" (Пс. 117:24), дорогі брати і сестри, нехай наша великодня радість буде подякою Богу за Його любов до нас, Його багаті милості й щедроти! Нехай цю радість відчують усі, хто почують слова, великоднього вітання: