Свято

ВІД ПОСТУ ДО ПАСХИ

Великий піст – наш шлях до Христа через помірність, вгамування й викорінення пристрастей, через перемогу над спокусами, "похіттю плоті, похіттю очей, гордині життєвої". А допомагають нам у цьому ревні молитви, поклони, милостиня, покаяння й поєднання з Господом у Таїнстві Євхаристії на соборній літургії в церкві.

Проте не всім під силу цей шлях. Хтось, зробивши перші кроки, не в змозі іти далі й повертається у суєту, з якої виринув... Хтось все-таки набравшись рішучості, упокорившись, з Божою допомогою, вирішив-таки досягти мети і зробив це. Люди, які вже давно воцерковилися, з радістю чекали на Великий піст, бо він для них є весною духовною, очищенням душі й тіла для приготування себе до зустрічі з воскреслим Спасителем, – крокували більш упевнено. Але є й ті, хто не побажав змінити свій повсякденний ритм життя заради Христа, заради свого порятунку: у суєті, у біганині з навушниками у вухах, з комунікаторами, телефонами в руках, із шаурмой у зубах й пристрастями в думках, мовляв, фінансова криза надворі, який там Піст! Потрібно працювати, шукати роботу, працювати й знову шукати, інакше не буде засобів на нові треки, мобільний зв'язок, шаурму, хот-доги, сигарети, пиво, ігрові автомати й казино... Гріх став "усвідомленою необхідністю"! А те, що духовна криза в душах людських, це не відчутно!? Звичайно, про це не кричить реклама, не пишуть газети, уряд не скликає прес-конференції на цю тему, допомоги із заходу не просять (вони самі приїжджають в личині тоталітарних сект). Про це нагадує лише Церква: "Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне", – але до її голосу не всі дослухаються або ж не хочуть дослухатися.

Хтось під час Посту сподобився побувати у паломництві, духовно укріпитися, випробувати своє терпіння, силу, совість, молитву. Й за це його обдарував Господь. Така людина, стоячи на посту свого духовного життя, не впускала ворога ані денного, ані нічного! Хвалити Бога, хто як зміг, пройшов Святу Чотиридесятницю, усвідомивши свою гріховність через канон прп. Андрія Критського, житіє прп. Марії Єгипетської на Маріїному стоянні й ін. святих. Співстраждавши зі Спасителем й усвідомивши Його Жертву на Страсному тижні, ми милістю Божою возрадувалися великодньою радістю на всеношній у храмі: "Христос Воскрес! Воістину Воскрес!"

Радість Великодня наповнює наші серця й душі... Пасха – любов Бога до людини, перемога Спасителя над смертю, дияволом. Спокута гріхів усього людства й можливість знайти вічне життя в Царстві Небесному!

Але, як правило, люди не усвідомлюють глибину й значення Великодня: для когось це свято веселощів та пиття, освячення пасок, крашанок, ковбаси. А для нас це насамперед Перемога Господа: "Де твоє, смерте, жало? Де твоя, пекло, перемога? Воскрес Христос – і окови скинені. Воскрес Христос – і впали демони. Воскрес Христос – і життя тріумфує. Воскрес Христос – і немає жодного мертвого в труні. Христос бо, востав із мертвих, початком став. Йому слава й держава повік. Амінь" (свт. Іоанн Златоуст).

Подолавши складний шлях Великого посту і досягши Великодня, не згубімо пильності своєї душі й трудімося Христу ще з більшою ревністю на спасіння душі. Незважаючи, що навколо суєта, культ мамони й блудна реклама, ми покликані Христом, тож намагаймося бути гідними імені тих, хто правильно славлять Спасителя: "Христос Воскрес! Воістину Воскрес !"