Святинi

Місто Трір (Trier an der Mosel) на річці Мозель, розташований на західній межі німецької землі Рейнланд-Пфальц, в довідковій літературі фігурує не тільки як найдавніше місто Німеччини, але і найперше християнське місто на німецькій землі, що мав колись в Західній Європі титул "святого міста".

Багато його рідкісних історичних пам'ятників, що збереглися з античних часів, в сукупності з унікальними християнськими святинями оголошене ЮНЕСКО всесвітнім культурним надбанням. Серед них значиться і знаменитий хітон Господа нашого Іісуса Христа. Августа Треверорум – така первинна назва Тріра, що його ймовірно заснував сам імператор Август ще в 16 році до Різдва Христового. У III і IV століттях Трір мав статус "міста імператорів" і столиці провінції Белгика Перша, але в V столітті він був захоплений і зруйнований німецькими племенами. Відтоді місту так і не вдалося повернути свою минулу значущість, але в ньому збереглися багато архітектурних пам'ятників, у тому числі і храми, що свідчать про те, що перші вогнища християнства на території сучасної Німеччини виникли в областях, що входили до складу Римської імперії. На основі її адміністративної структури сформувалися і церковні єпархії. У Тріре (Тревери), центрі провінції, містилася найбільша архієрейська кафедра (митрополія). Трірська кафедра вважається найдавнішою на території сучасної Німеччині. Першими єпископами Тріра були учні апостола Петра – святі Євхарій, Валерій (їх гробниці збереглися) і Матерн, а також святий Агрецій († 333).

Після розділу Римської імперії на Схід і Захід Трір декілька десятиліть (до 387 р.) був столицею Західної Римської імперії, де з 306 по 316 рік правив Костянтин Великий, що після низки реформ дарував християнам свободу віросповідання і затвердив у своїх володіннях християнство. Місто відвідувала мати імператора Костянтина – рівноапостольна Олена, яка, як відомо, навернула сина до християнської віри і знайшла в 326 році на Святій Землі багато святинь, пов'язаних з обставинами життя Іісуса Христа. Зокрема, вона знайшла і Його одяг – хітон. За розпорядженням святої Олени цей хітон перевезли в Трір і залишили там назавжди, а імператор Костянтин в 326 році почав будівництво собору на честь Пресвятої Богородиці, куди і був спочатку поміщений хітон Іісуса Христа. Це відразу ж привернуло до себе увагу паломників. Імператор розпорядився побудувати для цієї безцінної святині біля єпископської церкви величний храм, підставою якого послужив, за переказами, переданий в дар християнській общині Тріра будинок, де зупинялася і жила рівноапостольна Олена. Частина її мощей (глава) зберігається нині в крипті трірського кафедрального собору святого Петра, що будувався у декілька етапів з 336 по 380 рік, а потім з ХI по ХVI століття. За своєю конструкцією трірській собор (dom) – це базиліка з трьома нефами, двома галереями з трансепом і шістьма баштами, а в центрі базиліки дотепер збереглася та її частина, де спочатку перебував одяг Спасителя. У комплексі з готичною церквою Лібфрауенкирхе (1235-1260 рр.), що примикає до неї, сучасний собор своєю архітектурою і особливо різновисокими гострими баштами схожий на величезний рицарський замок. Документи свідчать, що збереглася лише четверта частина первинної соборної будівлі, що вміщала колись близько 12 тис. осіб.

Трірську святиню через побоювання втрати, знищення або розкрадання в період безперервних воєн і усобиць таємно і ретельно ховали в різних затишних місцях. У Трієрі були і поклонялися Хітону Спасителя святитель Афанасій Великий (335 і 340 р.), святитель Мартин Милостивий (370-380), учасники Трірського Собору (386). Згідно з інформацією, одержаною в трірському соборі, в 1196 році одіяння Іісуса Христа замурували у вівтарі на східному криласі, де воно зберігалося декілька сторіч. Існує декілька версій щодо того, коли вперше витягнули з тайника і продемонстрували трірську святиню. Одна з них свідчить, що це відбулося в 1512 році за настійним проханням імператора Максиміліана. У документах собору значиться, що хітон виставляли для огляду і поклоніння в 1891, 1933 і 1959 роках. Дорогоцінний ковчег поміщався на піднесеному місці, а святиню для кращого огляду і поклоніння віруючим прикріплювали у вертикальному положенні під склом. Є свідчення і того, що святиню нетривалий час показували паломникам в 1996 році. Нерегулярно, кілька разів в році, без попереднього оголошення або сповіщення паломників, а також, не приурочуючи цю подію до яких-небудь свят, служителі собору дозволяють увійти до каплиці-святилища, де з дотриманням суворих умов зберігається хітон Господа нашого Іісуса Христа. У соборній хроніці є документальні записи про те, як в різні роки відбувалися чудеса і була допомога Божа багатьом людям, що зуміли торкнутися до святині або помолитися біля неї. У 1960-1975 роках трірській собор піддався капітальній реставрації, і після цього святе одіяння стали зберігати в спеціально побудованій для цієї мети каплиці-святилищі. У центральній частині собору, праворуч від головного вівтаря, є спеціальний вхід в каплицю, що є дванадцятикутним меморіалом. Увійти до каплиці або підійти зовсім близько до ковчега з святинею неможливо, їх можна тільки оглядати на деякій відстані крізь заґратоване скло. Віруючі і паломники моляться за ґратами на порозі каплиці. Спочатку їхній погляд зупиняється на золотому хресті, що висить на фоні темно-синього "вечірнього" неба, прикрашеного яскравими зірками з гірського кришталю. Під хрестом – рясно прикрашений коштовностями скляний ковчег, в якому ховаються два інших – срібний і золотий – послідовно вставлених один в одного. Під товстим броньованим склом горизонтально розстелений хітон Іісуса Христа.

До речі, в Тріре його частіше називають тунікою (der heilige Rock Jesu Christi).Туніка – давньоримський одяг, рід сорочки, що носилася під тогою. Цей вид чоловічого одягу у стародавніх греків називався хітон – широка вільна сорочка з рукавами з льону або шерсті (по або нижче коліна). За часів земного життя Спасителя цей чоловічий одяг був дуже простого крою: довгий шматок матерії складався удвічі і зшивався по краях. Вгорі залишали отвори для рук і робили розріз для голови. Цільне одіяння ткали на достатньо широкому верстаті, рукави робилися короткими або довгими. Чоловіча сорочка, стягувана поясом, відрізнялася стриманістю забарвлення і могла бути коричневою, жовтою, чорною або смугастою. Якщо потрібна свобода рухів під час роботи, сорочку укорочували, підтикаючи її краї під пояс, що називалося "препоясать стегна" і означало готовність до дії.

Про хітон Спасителя розповідає Євангеліє від Іоанна: "Воїни ж, коли розіпнули Іісуса, узяли одяг Його і розділили на чотири частини, кожному воїну по частині, і хітон; хітон же був не зшитий, а весь тканий зверху" (Ін. 19, 23). Щодо достовірності трірського хітона, то хранителі святині стверджують, що встановити це в наші дні, через стільки сторіч, практично неможливо, хоча учені і фахівці, що вивчали в різні роки хітон, сходяться на думці, що він належить до I століття. Дослідження, що проводилися в 1890-1891 роках, свідчать, що одіяння Іісуса Христа "виконане з льняної (бавовняної) тканини коричневого кольору і на одіянні не є шва. Воно прошите золотими нитками з Китаю". Ці нитки спеціально були доставлені в Трір "для обробки" святині. Інша експертиза показала, що на хітоні знайдений той же склад рослинного пилку, який зустрічається на відомій плащаниці Туріна. Служителі собору з жалем констатують, що через тривале і часто неправильне зберігання хітон Іісуса Христа став дуже старим: у деяких місцях, особливо в численних складках, слабшали або розійшлися нитки. Для жителів Тріра і численних паломників, що прибувають сюди з Німеччини або з-за кордону, святе одіяння "є символом Спасителя". І хоча віруючі люди навряд чи потребують матеріального підтвердження своєї віри, але їм відрадно усвідомлювати, що майже в самому центрі Західної Європи міститься ще одна велика святиня, що свідчить про земне життя Іісуса Христа.