За благословенням Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України | ||
Інтернет-версія
газети
|
![]() |
газета для всіх тих, хто любить Православіє № 42 |
![]() ХIТОН IIСУСА ХРИСТА - СВЯТИНЯ НІМЕЦЬКОГО МІСТА ТРІР![]() Місто Трір (Trier an der Mosel) на річці Мозель, розташований на західній межі німецької землі Рейнланд-Пфальц, в довідковій літературі фігурує не тільки як найдавніше місто Німеччини, але і найперше християнське місто на німецькій землі, що мав колись в Західній Європі титул "святого міста". Багато його рідкісних історичних пам'ятників, що збереглися з античних часів, в сукупності з унікальними християнськими святинями оголошене ЮНЕСКО всесвітнім культурним надбанням. Серед них значиться і знаменитий хітон Господа нашого Іісуса Христа. Августа Треверорум – така первинна назва Тріра, що його ймовірно заснував сам імператор Август ще в 16 році до Різдва Христового. У III і IV століттях Трір мав статус "міста імператорів" і столиці провінції Белгика Перша, але в V столітті він був захоплений і зруйнований німецькими племенами. Відтоді місту так і не вдалося повернути свою минулу значущість, але в ньому збереглися багато архітектурних пам'ятників, у тому числі і храми, що свідчать про те, що перші вогнища християнства на території сучасної Німеччини виникли в областях, що входили до складу Римської імперії. На основі її адміністративної структури сформувалися і церковні єпархії. У Тріре (Тревери), центрі провінції, містилася найбільша архієрейська кафедра (митрополія). Трірська кафедра вважається найдавнішою на території сучасної Німеччині. Першими єпископами Тріра були учні апостола Петра – святі Євхарій, Валерій (їх гробниці збереглися) і Матерн, а також святий Агрецій († 333). Після розділу Римської імперії на Схід і Захід Трір декілька десятиліть (до 387 р.) був столицею Західної Римської імперії, де з 306 по 316 рік правив Костянтин Великий, що після низки реформ дарував християнам свободу віросповідання і затвердив у своїх володіннях християнство. Місто відвідувала мати імператора Костянтина – рівноапостольна Олена, яка, як відомо, навернула сина до християнської віри і знайшла в 326 році на Святій Землі багато святинь, пов'язаних з обставинами життя Іісуса Христа. Зокрема, вона знайшла і Його одяг – хітон. За розпорядженням святої Олени цей хітон перевезли в Трір і залишили там назавжди, а імператор Костянтин в 326 році почав будівництво собору на честь Пресвятої Богородиці, куди і був спочатку поміщений хітон Іісуса Христа. Це відразу ж привернуло до себе увагу паломників. Імператор розпорядився побудувати для цієї безцінної святині біля єпископської церкви величний храм, підставою якого послужив, за переказами, переданий в дар християнській общині Тріра будинок, де зупинялася і жила рівноапостольна Олена. Частина її мощей (глава) зберігається нині в крипті трірського кафедрального собору святого Петра, що будувався у декілька етапів з 336 по 380 рік, а потім з ХI по ХVI століття. За своєю конструкцією трірській собор (dom) – це базиліка з трьома нефами, двома галереями з трансепом і шістьма баштами, а в центрі базиліки дотепер збереглася та її частина, де спочатку перебував одяг Спасителя. У комплексі з готичною церквою Лібфрауенкирхе (1235-1260 рр.), що примикає до неї, сучасний собор своєю архітектурою і особливо різновисокими гострими баштами схожий на величезний рицарський замок. Документи свідчать, що збереглася лише четверта частина первинної соборної будівлі, що вміщала колись близько 12 тис. осіб. ![]() Трірську святиню через побоювання втрати, знищення або розкрадання в період безперервних воєн і усобиць таємно і ретельно ховали в різних затишних місцях. У Трієрі були і поклонялися Хітону Спасителя святитель Афанасій Великий (335 і 340 р.), святитель Мартин Милостивий (370-380), учасники Трірського Собору (386). Згідно з інформацією, одержаною в трірському соборі, в 1196 році одіяння Іісуса Христа замурували у вівтарі на східному криласі, де воно зберігалося декілька сторіч. Існує декілька версій щодо того, коли вперше витягнули з тайника і продемонстрували трірську святиню. Одна з них свідчить, що це відбулося в 1512 році за настійним проханням імператора Максиміліана. У документах собору значиться, що хітон виставляли для огляду і поклоніння в 1891, 1933 і 1959 роках. Дорогоцінний ковчег поміщався на піднесеному місці, а святиню для кращого огляду і поклоніння віруючим прикріплювали у вертикальному положенні під склом. Є свідчення і того, що святиню нетривалий час показували паломникам в 1996 році. Нерегулярно, кілька разів в році, без попереднього оголошення або сповіщення паломників, а також, не приурочуючи цю подію до яких-небудь свят, служителі собору дозволяють увійти до каплиці-святилища, де з дотриманням суворих умов зберігається хітон Господа нашого Іісуса Христа. У соборній хроніці є документальні записи про те, як в різні роки відбувалися чудеса і була допомога Божа багатьом людям, що зуміли торкнутися до святині або помолитися біля неї. У 1960-1975 роках трірській собор піддався капітальній реставрації, і після цього святе одіяння стали зберігати в спеціально побудованій для цієї мети каплиці-святилищі. У центральній частині собору, праворуч від головного вівтаря, є спеціальний вхід в каплицю, що є дванадцятикутним меморіалом. Увійти до каплиці або підійти зовсім близько до ковчега з святинею неможливо, їх можна тільки оглядати на деякій відстані крізь заґратоване скло. Віруючі і паломники моляться за ґратами на порозі каплиці. Спочатку їхній погляд зупиняється на золотому хресті, що висить на фоні темно-синього "вечірнього" неба, прикрашеного яскравими зірками з гірського кришталю. Під хрестом – рясно прикрашений коштовностями скляний ковчег, в якому ховаються два інших – срібний і золотий – послідовно вставлених один в одного. Під товстим броньованим склом горизонтально розстелений хітон Іісуса Христа.
До речі, в Тріре його частіше називають тунікою (der heilige Rock Jesu Christi).Туніка – давньоримський одяг, рід сорочки, що носилася під тогою. Цей вид чоловічого одягу у стародавніх греків називався хітон – широка вільна сорочка з рукавами з льону або шерсті (по або нижче коліна). За часів земного життя Спасителя цей чоловічий одяг був дуже простого крою: довгий шматок матерії складався удвічі і зшивався по краях. Вгорі залишали отвори для рук і робили розріз для голови. Цільне одіяння ткали на достатньо широкому верстаті, рукави робилися короткими або довгими. Чоловіча сорочка, стягувана поясом, відрізнялася стриманістю забарвлення і могла бути коричневою, жовтою, чорною або смугастою. Якщо потрібна свобода рухів під час роботи, сорочку укорочували, підтикаючи її краї під пояс, що називалося "препоясать стегна" і означало готовність до дії. Про хітон Спасителя розповідає Євангеліє від Іоанна: "Воїни ж, коли розіпнули Іісуса, узяли одяг Його і розділили на чотири частини, кожному воїну по частині, і хітон; хітон же був не зшитий, а весь тканий зверху" (Ін. 19, 23). Щодо достовірності трірського хітона, то хранителі святині стверджують, що встановити це в наші дні, через стільки сторіч, практично неможливо, хоча учені і фахівці, що вивчали в різні роки хітон, сходяться на думці, що він належить до I століття. Дослідження, що проводилися в 1890-1891 роках, свідчать, що одіяння Іісуса Христа "виконане з льняної (бавовняної) тканини коричневого кольору і на одіянні не є шва. Воно прошите золотими нитками з Китаю". Ці нитки спеціально були доставлені в Трір "для обробки" святині. Інша експертиза показала, що на хітоні знайдений той же склад рослинного пилку, який зустрічається на відомій плащаниці Туріна. Служителі собору з жалем констатують, що через тривале і часто неправильне зберігання хітон Іісуса Христа став дуже старим: у деяких місцях, особливо в численних складках, слабшали або розійшлися нитки. Для жителів Тріра і численних паломників, що прибувають сюди з Німеччини або з-за кордону, святе одіяння "є символом Спасителя". І хоча віруючі люди навряд чи потребують матеріального підтвердження своєї віри, але їм відрадно усвідомлювати, що майже в самому центрі Західної Європи міститься ще одна велика святиня, що свідчить про земне життя Іісуса Христа. (Трір-Мюнхен)
Анатолій Холодюк Pravoslavie.ru |
|
|