ЯК СВЯТКУВАЛИ ПАСХУ

   Святитель Григорiй Нiсський (IV ст.)

Сьогодні увесь Всесвіт, як одна родина, що зібралася для однієї справи, залишивши усі буденні турботи, ніби за поданим знаком, звертається до молитви. Немає сьогодні подорожуючих на шляхах, не побачити подорожуючих і на морі, землероб, залишивши плуг та лопату, одягається у святкове вбрання, корчми стоять порожні, зникли галасливі згарища, як зникає зима із приходом весни. Неспокій, розгубленість та бурі житейські змінилися тишею свята. Незаможний прикрашається як багатий; багатій вбирається розкішніше ніж зазвичай; старець подібно юнакові, поспішає взяти участь у радості; хворий перемагає хворобу свою; дитина, переодягнувшись, святкує чуттєво, оскільки ще не може святкувати духовно; діва звеселяється душею, тому що бачить світлу урочисту запоруку своїх сподівань; матір родини, торжествуючи, радіє з усіма ближніми своїми, і сама вона, й чоловік її, й діти, й слуги, й домочадці – усі веселяться. Як новий, щойно створений бджолиний рій, що у перший раз вилітаючи з бджільника на світло та повітря, разом сідає на одній гілці дерева, так і у це свято – усі члени родин звідусіль збираються у своїх оселях. І воістину справедливо порівнюють цей день із днем майбутнього воскресіння, тому що і той, й інший збирає людей, але тоді зберуться усі разом, а тепер збираються частинами.

Стосовно радощів та веселощів, то можна з упевненістю стверджувати, що цей день радісніше за майбутній: тоді за необхідністю будуть плакати ті, гріхи яких буде засуджено, нині ж навпаки – немає поміж нас засмучених. Нині і праведник радіє, і той, хто не очистив ще своє сумління, сподівається ще виправитися покаянням. Цей день полегшує усіляку скорботу, і немає людини, настільки засмученої, яка б не знайшла втіхи у торжестві свята. Нині звільняється ув'язнений, боржнику вибачається борг, раб отримує свободу за благим та людинолюбним проханням Церкви. Якщо б навіть раб скоїв багато поганих вчинків, яких не можна вибачити, й тоді господар його з поваги до дня, що спонукає до радості та милосердя, нехай прийме знехтуваного й посоромленого, подібно до Фараона, який вивів з в'язниці виночерпія, оскільки знав, що у день майбутнього воскресіння, за образом якого ми вшановуємо нинішній день, він і сам буде мати потребу у довготерпінні та благості Господа і тому, зробивши милість нині, очікує воздаяння у той день. Заберіть смуток у душ, пригнічених скорботою, як Господь відняв умиранння від нашого тіла, поверніть честь осоромленим, порадуйте засмучених, як в труні, у темних кутах ваших осель, нехай для усіх цвіте наче квітка краса свята. Якщо день народження земного царя відчинає в'язниці, то невже переможний день Воскресіння Христового не втішатиме скорботних?

Бідолашні, прийміть з любов'ю день цей, що живить вас. Розслаблені та скалічені, привітайте день цей, що зцілить ваші хвороби. У ньому прихована надія вашого воскресіння, яка спонукає вас ревнувати про чесноту та ненавидіти гріх, бо, якщо зникне думка про воскресіння, у всіх буде головною лише одна думка: "будемо їсти й пити, бо завтра помремо!" (1Кор. 15, 32).