Настанова пастиря

ВЕЛИКОПІСНЕ ПОСЛАННЯ
Блаженнішого Володимира,
Митрополита Київського і всієї України,
Предстоятеля Української Православної Церкви
архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам
Української Православної Церкви

Напередодні святої і спасительної Чотиридесятниці вважаємо своїм пастирським обов'язком звернутися до всіх вірних чад Української Православної Церкви зі словом повчання і благословення.

Для всіх поколінь послідовників Христа Великий піст – це період особливої підготовки до зустрічі та осмислення головної події в християнському віровченні – Воскресіння з мертвих Господа нашого Іісуса Христа. Земне життя Спасителя стало зразком і прикладом для всіх, хто хоче воскреснути для життя вічного. Святий апостол Павел наставляє: "Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Іісуса, у смерть Його хрестилися? Отже, ми погреблися з Ним хрещенням у смерть, щоб як Христос воскрес з мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті" (Рим. 6, 3-4). У дні Великого посту християни посилюють свій подвиг, і через обмеження себе від усього зайвого та непотрібного прагнуть максимально відповідати євангельським ідеалам, вимогам власної совісті й правди Божої. Піст, як і все життя християнина, – це боротьба насамперед із самим собою, зі своїми гріховними звичками, з укоріненою в нас вітхою людиною, і водночас, піст – це торжество душі, яка спасається. Ось чому, якщо хто слухає свою душу, той відчуває, як вона жадає й чекає пісних днів – як свого оновлення й відтворення. З весняним відновленням природи після зимової сплячки повинна повстати від гріховного сну душа кожного християнина.

У дні святої Чотиридесятниці Церква закликає нас постувати "постом приятным, благоугодным Господеви" (стихира на стиховні в понеділок 1-ї седмиці Великого посту, вечірня). Церковний Устав, на підставі практики давніх східних монастирів, досить суворо регламентує трапезу на весь великопісний період. Проте необхідно зазначити, що ми утримуємося від скоромної їжі не тому, що боїмося осквернитися, бо, згідно з 51-м Апостольським правилом, хто "віддаляється від... м'яс... не заради подвигу стриманості, але через нехтування", якщо не виправиться, відлучається від Церкви. Християнський піст не має нічого спільного і з вегетаріанськими міркуваннями, де тілесне здоров'я є самоціллю.

Ми постуємо для того, щоб успішніше боротися з пристрастями, що укорінені в людському єстві. Через утримання від їжі наша природа стає більш тонкою і чуйною до духовного світу. Плоть за допомогою посту немовби втрачає плотяність і розкриває устремління душі до свого Творця. Тому піст завжди має бути поєднаний з молитвою. Святитель Ігнатій (Брянчанінов) говорить: "Дивний взаємозв'язок посту з молитвою! Молитва не має сили, якщо не заснована на пості, а піст – безплідний, якщо на ньому не створена молитва. Піст звільняє людину від плотських пристрастей, а молитва бореться з душевними недугами і, перемігши їх, пронизує весь склад людини, очищає її; а в очищений словесний храм вона вводить Бога". Посилимо, дорогі мої, у ці дні свої домашні молитви і поспішимо у храми Божі, щоб соборно разом з преподобним Андрієм Критським від глибини свого серця благати: "Помилуй мя, Боже, помилуй мя!"

Великий піст дає нам почуття відповідальності за своє життя, споглядання себе перед Богом у світлі вічності, разом з гострим усвідомленням своєї гріховності, немовби страшного суду над самим собою. Світлом Великого посту пронизуються сутінки нашої душі. Ми закликаємося до покаяння. Істинне покаяння свідчить не про слабкість, а про духовну силу того, хто кається. Тільки сильна людина здатна відкрити тайники своєї душі. Покаяння народжується з любові людини до Бога, до ближнього, до самої себе як образу Божого, не винищуваного ніяким гріхом. У покаянні ми не зрікаємося своїх людських сил і покликання, а тільки зміцнюємося в істинній людяності. Відкидаючи свою гріховну волю і єднаючись із Богом, ми не позбавляємося своєї особистості, але всі кращі здібності нашої душі розквітають у Богові дивною, унікальною квіткою, єдиною у всьому всесвіті. Тільки той, хто кається, хто усвідомлює всю слабкість людської природи, здатний полюбити ближнього, як самого себе (див.: Мф. 19, 19), і прощати його провини, поділитися з ним тими матеріальними благами, які іноді у нас в надлишку: голодного нагодувати, жебрака одягнути, спраглого напоїти (див.: Мф. 25, 31-46).

Боголюбивий український народ завжди з особливим трепетом ставився до дотримання церковних установлень. З покоління в покоління передавалася і виховувалася потреба "говіння", щоб приступити до Євхаристичної Чаші і причаститися Божественних Тіла і Крові Христа Життєдавця. У богоборчий час багато хто був вимушений робити це таємно, щоб не накликати біду на себе, своїх дітей і близьких. Милістю Божою сьогодні таке ставлення до віри у минулому, і лише від нас залежить, наскільки ми використаємо цей сприятливий час для свого спасіння, наскільки ми християни не на словах, а в житті.

Звертаючись до всієї Повноти Української Православної Церкви, закликаю у дні Великого посту посилити свої святі молитви про церковну єдність, про умиротворення нашого суспільства й особливо про тих, хто поки не перебуває в церковній огорожі. Вірю, що наша вірність церковним канонам, єдинодушність пастирів і пастви, щире бажання подолати розкол і смиренні молитви до Пастиреначальника принесуть гідні плоди покаяння, і всі наші співвітчизники, які усвідомлюють себе православними, зможуть єдиними вустами і єдиним серцем прославляти у Тройці славимого Бога.

Возлюблені у Христі співбраття архіпастирі, чесні отці, боголюбиві ченці та черниці, дорогі брати й сестри! Вступаючи у дні святої Чотиридесятниці, скористаємося дорогоцінним часом посту для лікування душ і сердець наших від отрути гріховної; дамо Матері нашій Святій Церкві діяти над нами у спасіння наше.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай перебуває зі всіма вами.