Живий літопис

Від самого початку християнства вірні проводили пасхальну ніч у храмі. За оповіддю історика Євсевія, імператор Костянтин Великий перетворював цю священну ніч на тріумфуючий день. По всьому місту запалювалися високі стовпи, нібито вогненні лампади, завдяки чому ця таємнича ніч ставала світлішою від найсвітлішого дня.

З двацятої години перед Плащаницею починається читання Діянь Апостольських на знак нового життя життя Церкви, спокутуваного Кров`ю Христа.

Опів на дванацяту ночі хор починає співати великосубоній канон “Волною морскою". Та вже зовсім по-іншому звучать тут ці таємничі слова. Нема вже скорботи, душа вловлює в них радісне наближення Воскресіння. Під час співання полуношниці Плащаницю заносять до вівтаря і кладуть на престол, де вона залишається до Свята Вознесіння на знак сорокаденного перебування Воскреслого Спасителя на землі. Усе стихає в храмі, оповитому напівтемрявою у чеканні священної миті.
 

Пасхальна утреня розпочинається опівночі урочистим хресним ходом навколо храму. Духовенство, вдягнене "у весь найсвітліший сан", з хрестом, Євангелієм, іконами та корогвами, оточені богомольцями із запаленими свічками, під радісний поклик дзвонів, виходить з храму ніби назустріч грядущому Спасителю, зі співанням стихири: "Воскресеніє Твоє, Христе Спасе, Ангели поют на небесех: и насъ на земли сподоби чистимъ серцемъ Тебе славити". Ангельська пісня вже лунає в небесах, а люди ще йдуть у темряві ночі, але вже тремтливо б'ється серце в передчутті всеосяйної радості Воскресіння. Обійшовши навколо храму, хресний хід зупиняється у притворі перед закритими дверима, нібито біля входу до гробу Господнього. Та ось лунає радісна звістка: “Христос воскресе із мертвих, смертію смерть поправ і сущим во гробех живот даровав".

Розкриваються двері й увесь священний сонм урочисто входить до сяючого храму. Починається співання пасхального канону. За тлумаченням синаксаря (зведення-підсумок богослужіння коротке читання, що здійснюється після 6-ї пісні канону), слово "Пасха" означає "переведення": від небуття до буття, від пекла до неба, від смерті й тління до безсмертя, що й є первісним та природним станом людини. З прославлення Пасхи як “переведення” людського життя до її первісних витоків безсмертя, вічного життя починається Пасхальний канон.
 

Часи замінюються під час пасхальної літургії радісним співанням стихир з Пасхального канону. Нічого не читається хор все співає. Царські врата, так само як і південні й північні двері вівтаря, весь час відчинені на знак того, що небо нам нині відкрите. Закриваються Царські врата лише в суботу пасхального тижня після літургії (або 9-го часу).

Пасхальна літургія, що відправляється за чином свт. Іоанна Златоуста, вся пронизана радістю Воскресіння, про що свідчить часте повторення Воскресного тропаря та інших пасхальних піснеспівів. Замість Трисвятого співається стих "Єлици во Христа крестистеся, во Христа облекостеся", але тут убирання у Христа означає вже не лише співрозп'яття з Ним, а й співвоскресіння, відповідно до пісні канону: "Вчера спогребохся Тебе, Христе, совостаю днесь воскресшу Тебе". Замість Апостольського читання читається 1-ша глава Діянь, що розповідає про явлення Спасителя учням після воскресіння, про наказ Його не виходити з Єрусалима й чекати виконання даного Ним обіцяння щодо посилання Духа-Утішителя.

Євангельське читання... Може здатися дивним, що Євангеліє пасхальної літургії говорить нам не про Воскресіння. 1-ша глава від Іоанна, що читається, є вищим одкровенням істини, що лежить в основі всієї Євангельської історії. "Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог". Іісус Христос, Котрий страждав і був похований нами в образі раба та воскрес у славі, як Бог - є 2-ю Особою Святої Трійці, споконвіку існуючим Словом, споконвіку перебуває у лоні Отчім: Він поклав початок життю, і життя це було світлом для людей. “І Слово стало плоттю, і було між нас, повне благодаті й істини, і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця... і від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать" (Ін. 1,1-17). У цих словах - вище догматичне одкровення щодо Боголюдини та Боголюдства. Це Євангеліє, як правило, читається різними мовами, на знак всесвітності християнства.

Уся літургія проходить у радості й легкості духовного підйому. По-новому звучить Херувимська пісня, адже й Ангели, котрі оспівують Царя царюючих, зійшли нині на землю для благовістування про Його Воскресіння. По-новому лунають слова Символу: "І страдавша і погребенна, і воскресшаго в третій день по Писанію" з новим почуттям ми "Благодарим Господа", по-новому усвідомлюючи, що саме слово "Євхаристія" означає "Подяка".

Пасхальна літургія завершується радісним "Христос Воскресе! Воістину Воскресе!" Ця радість без краю, це загальне захоплення є вже прообразом майбутнього Царства Слави, даного в Одкровенні апостола Іоанна: "І чув я ніби голос численного народу, ніби шум вод багатьох, ніби голос громів сильних, що говорили: Аллілуйя, бо воцарився Господь Бог Вседержитель. Радіймо і звеселімся і віддаймо Йому славу, бо настав шлюб Агнця, і жона Його приготувала Себе. І дано було їй одягнутися у віссон чистий і світлий" (Одкр. 19,6-8).

Жона й наречена Агнця Церква Христова, яка прикрасила Себе всіма скарбами радості й краси нині святкує, тріумфує та кличе всіх прийти на пресвітле Торжество Любові. "І Дух і наречена говорять: прийди! І той, хто чув, нехай скаже: прийди! Хто спраглий, нехай приходить, і хто бажає, нехай бере воду життя даром" (Одкр. 22,17). Ця вода життя є Христос Нова Пасха, Жертва жива, Агнець Божий, Котрий узяв всі гріхи світу.