Кожна людина, чи багата, чи бідна, чи цар чи раб - незалежно від цього залишається творінням Божим, що ніде не знайде заспокоєння своєї душі, окрім як в Одному Богові. Багатство і влада, самі по собі, не дають людині щастя. Скільки є людей, що володіють і тим, й іншим, глибоко нещасних: самотні, хворі!

У Святому Письмі є такі слова: "Якщо багатство тече, не докладай до нього серця". Ці слова написані пророком Давидом. У житті його був період крайньої бідності: він пас вівці і єдиним його надбанням був той одяг, який він носив на собі. Був у житті його і період величі у всьому: він став царем. Але цей підйом не задурманив Давида: він завжди пам'ятав про те, що Бог дав йому багатство і владу і Бог може їх відібрати, якщо він, Давид, буде невірно ними користуватися.

Багато людей говорять: "Я всього досяг своєю працею". Так, старання людини справді відіграють дуже важливу роль у досягненні нею життєвої мети, але вони вирішують далеко не все. Дуже багато найважливіших моментів нашого життя залежать не тільки від нашої праці, але і від того, що люди невіруючі називають "сліпим випадком", а віруючі - промислом Божим. Виходить, що сам Господь остаточно вирішує щодо успіху нашої справи.

Дехто може заперечити: чому ж тоді стільки гарних і добрих людей живе за межею бідності, а багато аморальних має всі блага світу? Але чим більше людина має, тим більше з неї спитається. Бути господарем великого багатства - нелегкий життєвий хрест, який не дає Бог тим, хто неспроможний його нести.Чим більше у людини багатства і влади, тим більше у неї турбот і проблем, і тим складніший шлях спасіння. Але при цьому не слід думати так, що не повинно бути багатих. Якщо Бог дав людині багатство, значить ця людина може цим багатством правильно розпорядитися.

Якщо ж людина використає дане Богом багатство винятково на задоволення своїх, часто греховних потреб, тоді Бог забирає у цієї людини або багатство, або спроможність до отримання втіхи від життя. Потрібно пам'ятати, що справжнє щастя і радощі ми знайдемо тільки в житті за даними Богом законами, тому що це природні закони. Бажаючи зробити кожну людину здатною до отримання щастя і врятування безсмертної душі, Бог часто очищає нас через різні скорботи. Якщо багатство стає для нас перешкодою для спасіння нашої душі, то Бог забирає його. Але якщо багатство сприяє цій справі, то Бог його примножує.

Людина, яка думає тільки про свої гроші, яка боїться дати зайву копійку тому, хто її потребує, звичайно, швидко залишається ні з чим. І навпаки, той, хто не боїться щедро допомагати іншим, одержує назад набагато більше. І тому кожному з нас, коли наші засоби стануть більшими, ніж необхідно нам на житло, їжу і одяг, необхідно намагатися хоча б частину свого прибутку виділяти на потреби Церкви, хворих і убогих людей, сиріт. Господь, невидимим чином, сторицею поверне нам те, що ми від чистого серця і без всякого сумніву дали людині, яка просить у нас, бо має в цьому необхідність.