З 300-РІЧЧЯМ ТЕБЕ, АКАДЕМІЄ!

Хоча самій традиції нашої Академії нашій уже більше, як чотириста років, все ж грамоту про статус однієї з кращих європейських Академій колегія святителя Петра Могили отримала саме 1701 року…

ДЕЩО З ІСТОРИЧНОГО НАРИСУ

Перша вища школа у Східній Європі виникає в рамках Київської колегії (тоді ще у складі Речі Посполитої) у першій половині XVII ст. Початок заснування можна віднести до 1615 р. Тоді при Києво-братському монастирі за підтримки дворянки Галини Гулевичевої-Лозкиної з'явилася школа, а згодом у 1616 р. всесловне церковне братство. 1620 року на кошти гетьмана Петра Сагайдачного при обителі почалося будівництво Богоявленського храму.

Найбільший благодійник школи, святитель Петро (Могила) походив із роду молдавських князів (був онуком волоського князя Іоанна і сином молдавського князя Симеона). За свідченням київського каталогу митрополитів, Петро Могила отримав освіту у Паризькому університеті (курс богословія та словесних наук). За іншими джерелами він навчався у львівській школі. В молоді роки він був у рядах польських військ під Хотином. Сьогодні важко встановити що саме змусило Петра Могилу змінити військове поприще на долю ченця. Печерський архімандрит Захарія Копистенський (1624-1626) приймає його у число святого братства. Тут у молитві та спілкуванні з братією Петро ознайомлюється з потребами Православ'я, довершує світську освіту. З благословення архімандрита Захарії та митрополита Іова чернець Петро втілює велетенський замисел - рятувати критичне становище з освітою в Руській Церкві.

Боячись не стільки вогню і меча, скільки хитрого вчення ворогів віри, Петро обирає здібних ченців та мирян і на свої кошти відсилає їх на навчання за кордон. Православні люди тоді не мали ніякої можливості отримати вищу освіту. (Перед уніатськими вихованцями був відкритий доступ до колегії папи Григорія ХІІІ). Петро Могила дочекався своїх вихованців, добрав ще вчених із львівського православного братства і забезпечив їх помешканням, платнею та робочими місцями у Лаврі. Патріарх Константинопольський Кирило Лукарис та керуючий Київською митрополією Ісайя Копинський дали своє благословення на цю святу справу. Єпископи - Луцький, Пінський и Холмський, знатне духовенство київське и почесне братство лаврське письмово підтвердили свою згоду.

6 лютого 1633 р. Владика Петро Могила був присутній при коронації короля Владислава IV. Попрохавши собі дозволу, в сані митрополита залишатися архімандритом Києво-Печерської Лаври, а також наглядачем Свято-Миколаївського монастиря, Могила почав просити про можливість перетворити Києво-братські Богоявленські школи на Православну Академію. Це було неприємно католицькому і уніатському духовенству: воно бачило, що таким закладом будується велика твердиня для Православного Богослов'я. Декотрі із високо посаджених чинів сейму рішуче відкинули прохання Владики Петра: але коли Владислав IV виявив свою тверду волю про підтримку братського училища. Тоді стали дискутувати щодо статусу академії. Владика Петро вже не став сперечатися про ці другорядні речі, адже справу було доконано. Отримавши дозвіл на утворення "колегії", тут було введено глибоке викладання філософії та богослов'я.

Піклуючись про заклад, Владика Петро на свої кошти благословив збудувати учителям і студентам чудове приміщення з каменю. Дав кошти з кількох своїх сіл під Києвом на утримання духовної колегії і взагалі всіляко допомагав викладачам та студентам.

Владика Петро підготував своїм вихованцям молитовне правило та читання для благочестивих роздумів "Анфологіон або зібрання квітів". Присвячуючи книгу "благонравним студеом школ київських", він писав: "Часто спадало мені на думку, що у цьому училищі мають викладатися не лише вищі науки, але особливо благочестя. Саме тому я переклав деякі духовні роздуми і відважився сам у цей квітучий весінній час, відпочиваючи від щоденних трудів і клопотів, зібрав для вашого квітнучого юнацького віку пахнучі квіти благочестивих роздумів та смиренних молитв на луках богонатхненних церковних вчень і Святого Писання. Як знак моєї батьківської опіки приношу вам в дар усій вашій співдружності, себто Конгрегації шкіл Київських".

Минають десятиліття і випускниками "могилянського" закладу стають святителі Димитрій Ростовський (Туптало), Іоасаф Білгородський, Інокентій Іркутський, Феодосій Чернігівський, святитель Іоанн Сан-Франциський (Максимович), історик, поет, архімандрит Лазар (Баранович), митрополит Стефан (Яворський) - філософ і поет, засновник слов'яно-греколатинської академії та інші.

В 1701 г. грамотою Петра I колегія отримує статус вищого навчального закладу - Академії. Всю другу половину XVII ст. і поч.. XVIII ст., архімандритами Печерської Лаври були вихованці колегії і колишні її ректори. Серед них Інокентий Гізель, Варлаам Ясинський, Іоасаф Кроковський та інші. Чи не найсильніший вплив на долю Академії виявив Феофан Прокопович. Серед її випускників були і такі видатні творці історії України, як гетьмани Юрій Хмельницький і Петро Дорошенко, Данило Апостол, Іван Скоропадський, композитор Артемій Ведель… словом, багато-багато інших відомих і невідомих особистостей, без котрих неможливо уявити собі передання древніх традицій віри Православної в руслі культури багатьох східнослов'янських народів. З 1721 по 1749 роки у Печерській Лаврі налічується 76 ченців-академістів. За часів Катерини II з'явилися проекти про перетворення Академії на університет з богословським факультетом. У початкові та середні класи планувалося ввести світські дисципліни - історію, математику, архітектуру, живопис та ін., але так не сталося. З 1763 року тут починає викладатися моральне богослов'я, патрологія, церковна історія. Майже одночасно в академії навчалися преподобний Паїсій (Величковський) та мандрівний філософ Григорій Сковорода. При Олександрі І постала необхідність реформи.

До 1817 р. Могилянська Академія давала різнобічну світсько-релігійну освіту, однак 1918 року завдяки митрополитові Київському Євгенію (Болховітіну) вона стала називатися Київською Духовною Академією. Всього було три напрями освіти: богословський, загальноосвітній та лінгвістичний. 1860 року тут засновується журнал "Труди Київської духовної академії". Крім цього, Академія випускає переклади західних Отців Церкви в кількості понад 30 томів. З 1872 року в КДА існував свій церковно-археологічний музей (у ньому було понад 32 тисячі експонатів). Бібліотека налічувала 90 тис. томів, 819 рукописів, 760 періодичних та 98 церковних видань.

З 1874 р. ректори Академії носили єпископський сан та вважалися вікаріями Київської єпархії. В 1910 р. було затверджено новий статут Академії, відповідно до якого відкриваються 5 нових кафедр: друга кафедра патрології, кафедра історії слов'янських Церков і Румунської Церкви, церковнослов'янської мови, палеографії і історії Руської Церкви.

В такому стані заклад проіснував до трагедії 1918 року, коли його закрили більшовики, як "рассадник мракобесия".

Відновлення КДА сталося 1992 р., на базі Семінарії, яку відкрито було 1988 року на території Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Ректором, при якому 1996 року відбувся перший випуск відновленої академії, став протоієрей Микола Забуга. У старій Академії свята Богоявлення, зачаття праведною Анною Діви Марії та Різдво Богородиці завжди були особливими та урочистими. Небесним покровителем Київських духовних шкіл є преподобний Нестор Літописець. Його пам'ять - 9 листопада.