Церква і культура

ПРАВОСЛАВНА КУЛЬТУРА І СУЧАСНІСТЬ

У процесі бурхливого розвитку різноманітних технологій, індустрії розваг, починаючи від комп'ютерних ігор, розпусних тусовок і закінчуючи 3D фільмами без усякого повчального змісту, але з яскравими спецефектами, на додаток – кока-кола і поп-корн, тож місія православної культури у сучастному світі полягає у тому, аби бути джерелом чистого повітря у задимленному коридорі субкультури, системи споживання; бути світлом Божого слова і любові.

Хоча розвиток технологій (інтернет, мобільний зв'язок) зменшив відстань між людьми та водночас він віддалив їх від сенсу життя, каяття у своїх гріхах і рятівного шляху до Христа. На жаль, сучасному "культурному" і "цивілізованому" світові Христос не потрібен, натомість прийшли супергерої, зірки естради, кіно і телешоу, а це все, ясна річ, – кумири.

Інформаційний вплив настільки потужний, що більшість людей опинившись у полі його згубного тяжіння, геть-чисто забули, що людина – це не лише біологічно мисляча істота споживання, а що у неї є вічна душа, мета якої творити добро, сіяти любов, йти до світла Божого, очищатися від гріхів і допомагати іншим. Деякі православні, аби позбавитися "джерела гріха", вдаються до радикальних кроків, приміром, викидають телевізор. На перший погляд, це ніби і перегин, але, як правило, це допомагає, якщо, звісно, інші члени родини не стануть частіше забігати до сусідів чи друзів, аби подивитися "ящик".

Тут головне інше – що дивитися, коли, скільки часу і навіщо.

Голос Церкви почує кожен, якщо він здатен ще чути Істину.

Церква не мовчить, а промовляє і діє голосно і прямо: мовою того ж телебачення і багатьма друкованими виданнями, інтернет-порталами (понад 330 наіменувань теле-, радіо-, друкованих та інтернет-проектів сьогодні має УПЦ!), форумами, православними ярмарками, фестивалями, виставками, спектаклями, конференціями, концертами, акціями і завдяки цьому не чимало людей навертаються до Христа Спасителя!

Активно проводяться навчання катехізису, іконопису, вишиванням ікон бісером (останнє, стає навіть модним). Православна культура привертає до себе людей не лише виставками іконопису, а і фестивалями православного кіно, або співу, авторської пісні. І приходять туди не тільки православні, а невоцерковлені люди, які ще не готові щонеділі відвідувати богослужіння, соборно молитися, сповідатися і причащатися, але вже відчувають духовну спрагу. Тож такі заходи конче необхідні, аби люди могли глибше пізнати Православ'я, проникнути у суть його місії любові.

Православна культура починається перш за все з культури молитви, культури поведінки, культури богослужіння, а вже потому – іконопис, спів, музика, архітектура. Але для декого складно одразу сягнути глибини, тож вони починають свій шлях духовного виправлення, за словами апостола Павла: "Спочатку душевне, потім духовне", тобто спершу сприймають зовнішні атрибути, а через них уже проникають у сутність. А сутність – це любов Христова, яку й проповідує Церква в усі віки.

Тож "культурний вікенд" у 3D-кінотеатрі, за боулінгом, шопінгом чи перед екраном телевізора – насправді, безкультурний! Натомість присвятити вихідні богослужінню, добрим справам, читанню духовної літератури, паломництву чи теплому спілкуванню у колі друзів чи родичів – ось це справжня культура. А якщо вдасться привести у храм гота, емо, панка, сектанта або розкольника – це вже місіонерство.

Тоді через молитву, сповідь, причастя, ікону, спів, церковне зодчество, літературу ми з допомогою Божою, соборно, зможемо воцерковити сучасну субкультуру, де вже не буде місця гріху і розпусті, а буде Любов Божа.

Православна культура – це всі творчі здібності православної людини, націлені на те, щоб творити добро, нести світло Христове, де все (кожна літера, слово, риска, крок, рух) сповнене любов'ю Божою.