За благословенням Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України

Інтернет-версія газети
"Віра і культура"

Архів  
Рубрики
Віра і культура

  газета для всіх тих,
хто любить Православіє

№ 48

№ 49

№ 50


 
Релігія і наука Релігія і наука

БІБЛІЙНА АРХЕОЛОГІЯ:
РОЗДІЛЕНІ ЦАРСТВА. ПІВНІЧНЕ ЦАРСТВО

Продовження, початок див. ВіК №2(48)2010; №1(49)2011.

Реконструкція палацу – на мал. 13.

У написі, що його знайшли археологи, Саргон повідомляє: "У перший рік мого царювання я взяв в облогу і підкорив Самарію й повів як військову здобич двадцять сім тисяч двісті дев'яносто жителів ... місто я відбудував і зробив його набагато кращим, ніж колись. Заселили його людьми з підкорених мною країн. Поставив на ними губернатора й зобов'язав платити таку ж данину, яку платять усі інші піддані Ассирії".

Це повідомлення важливе й тим, що воно підтвердило слова пророка Ісаї про час узяття Самарії, що вважалися до цієї знахідки помилковими: "У рік, коли Тартан прийшов до Азота, був посланий від Саргона, царя Ассірійського, і воював проти Азота" (Іс. XX, 1). Цей же напис повідомляє й причини походу Тартана (тобто ассірійського воєначальника – туртанну, див. мал. 14 зображений ліворуч, праворуч – Саргон II). "Азарія, цар Азота, поклав у серці своєму не платити більше данини. У гніві моєму я пішов на Азот з моїми охоронцями. Я переміг Азот і Геф. Я викрав їхні коштовності і підкорив їхній народ. Їхню землю я заселив народами зі Сходу. Я брав данину з філистимлян, Іуди, Едома й Моава".

Про ступінь руйнування Самарії свідчать розкопки: документується навіть вибірка каменів фундаментів фортифікації і будівель царського кварталу, які, мабуть, рівнялися із землею. Лише навколо вершини зберігалися казематні стіни, що пов'язано з перетворенням міста в один із центрів підлеглої Ассирії області. Масивні будівлі, що містилися за ними, були цілком зруйновані. Пізніші споруди, що виникли на їхньому місці, будували вже за зовсім іншими планами. У шарах, що перекривали руїни, з'являються нові форми, які не мають коріння у Палестині і належать ассірійському стилю, представленому в Німруді. Така ж зміна й у плануванні, і в архітектурному стилі, і в кераміці фіксується й у Мегіддо, і в Тель-ель-фарі, та в деяких інших містах. Цей факт красномовно підтверджує розповідь Святого Письма про заселення Самарії представниками різних народів, переселених сюди за велінням царя Ассирії (4 Цар. ХVII, 24-41). Уся територія колишнього північного царства була розділена на декілька територіальних одиниць, які безпосередньо підпорядковувалися Ассирії зі своїми головними містами, у тому числі з Мегіддо та Самарією.
 

Частина друга

Царство Іудейське, що було спадкоємцем духовної релігійної традиції держави Давида й Соломона, у державному плані представляло собою величину значно меншу, ніж царство Ізраїльське. Невелике за територією й населенням, воно було сильне своєю внутрішньою єдністю, обумовленою не тільки наступністю влади нащадків Давида, але й тим, що тільки коліно Іудино, як свідчать археологічні розкопки, виконало у свій час веління про вигнання й знищення всього язичеського населення. Це обумовило й прихильність вірі батьків і куди більш примітивний характер Іудеї як державного утворення. Іншою в Іудеї була й ступінь майнового й соціального розшарування: у містах Ізраїльського царства, так само як у містах Фінікії серед численних житлових будинків, які складалися з одного приміщення й внутрішнього дворика, де-не-де були двоповерхові будинки з 4-10 приміщеннями навколо двору, у містах же царства Іудейського переважали невеликі однотипні будинки.

Одне з перших подій в історії Іудеї – навала фараона Сусакіма (Шешонка) (3 Цар. XIV, 25-26), представленого на мал. 1 у короні Нижнього Єгипту, праворуч, короні Верхнього Єгипту – фараон Тахарка. Шешонк I (тронне ім'я Хеджхеперра) (950-929 до Р.Х.), засновник XXII лівійської династії.

У Карнакському храмі Амона зберігся список розгромлених у ході цих подій палестинських міст. На мал. 2 представлені назви чотирьох з них – Рехова, Сунема, Беф-Сану і Таанаха. Примітно, що Шешонк, у погоні за довжиною списку, включив у нього всі незначні місцевості, які ніде більше не зустрічається; у ці ж видах він з подвійних найменувань (напр. Хакель-Абрам – Поле Авраама) робив два різних імені.

Далі, ототожнені імена, напр. Раббат, Тааннах (Фаанех), Сунемо, Бейт-Шан (Вефсан), Рехоб, Хафараім, Маханаім, Гаваон, Бейт-Хорон (Вефорон), Айалон, Мегіддо, Адама вказують, що похід був спрямований не тільки проти Іудеї, але й захопив територію царства Ієровоама – це підтверджується також знахідкою на території Північного царства, у Мегіддо, уламка стели з іменем Шешонка – мал. 3.

Список починався з півночі й закінчувався філистимськими містами Екроном і Рафією. Чому Шешонк не помилував Ієровоама – невідомо.

Можливо, той не виконав своїх зобов'язань, став поводитися самостійно і не платив данини: в одному карнакському надписі Шешонк вручає Амону данину Сирії й Нубії. Таким чином, начебто знову настали часи Тутмосов і Рамсеса II. Останній усе ще продовжував слугувати зразком. Шешонк навмисно помістив свій переможний пам'ятник поруч із його рельєфами й над зображенням Амона написав довгий напис. Передбачувані маршрути походу Шешонка представлені на мал. 4.

Онук Ровоама, потерпілого від навали Шешонка, вживав серйозних заходів для зміцнення своєї держави: він уклав союз із Венедадом Сірійським проти Ізраїлю (3 Цар. XV, 18-20). Як відомо, наслідком цього союзу була поразка Вааси, царя ізраїльського й побудова Асой прикордонних фортець – Гіви Веніамінової і Міцпи (Массіфи) (3 Цар. XV, 22). Останню в 1927-1935 роках розкопав у Тель эн-насбе американець В. Бейд – знахідки свідчили про те, що побудова фортеці дійсно відбулася до IX ст. до Р.Х., її реконструкція – на мал. 5.

Близько 735 р. до Р.Х., коли Іудейському царству загрожували Сирія та Ізраїль, цар Ахаз уклав договір з Тіглатпаласаром III (див. Іс.VII,2; 4 Цар. XVI), який обіцяв захищати Іудею за умови, що та не стане зав'язувати стосунки з ворогами Ассирії й платитиме щорічну данину. Як і слід було сподіватися, Дамаск і Самарія впали. Ассирійці захопили й декілька філистимських міст (див. Іс. XX).

Після падіння Самарії Іудейське царство проіснувало ще 140 років, причому більшість цього часу воно було залежним від Ассирії. Але ассирійці в цілому не втручалися у внутрішні справи держави, задовольняючись даниною, про яку Тіглатпаласар III говорить так: "Данину від Ахаза Іудеянина я одержав: золото, срібло, олово, залізо й тканини. Дамаск я зруйнував, Рецина підкорив. Його начальників я посадив на кіл. Я викорінив його сади й не залишив жодного дерева" (див. 4 Цар. XVI; Іс. VII).

Однак після загибелі в бої ассирійського царя Саргона II (705 р. до Р.Х.) цар Єзекія, син Ахаза, вирішив, що настав час звільнити Іудею з під влади Ассирії. Він захопив у полон царя міста Екрона, союзника ассирійців, і прийняв послів від Апла-Ід-Діна (Меродах Валадана), вавилонського царя й вождя антиассирійської коаліції. Синаххериб (Сеннахирим) ("Син (Бог місяця) замінив мені (померлих) братів"), новий цар Ассирії, представлений на мал. 6, розгромивши вавилонян та інших заколотників, повернув на захід. Він спустошив Іудею й намагався примусити Єзекію до капітуляції. Маршрут цього походу на мал. 7.

Продовження в наступному номері

Протоієрей Ростислав Снигирьов
(проректор Калужського Духовного училища)
    
  
№ 50
серпень 2011 року

Зміст номера:

З Успiнням Пресвятої Богородицi!

Успенській піст - час молитовної працi

Преображення Господа, Бога i Спаса нашого Iiсуса Христа проповідь Предстоятеля

"Хотелось бы, чтобы вся полнота Церкви людям, которые несут общецерковные послушания, доверяла"
Протоиерей Георгий Коваленко об итогах Собора УПЦ

Ухвала Собору Української Православної Церкви

Преображенський собор на Валаамi

"Я прибыл на Украину с любовью и надеждой"
интервью с Патриархом-Католикосом всея Грузии Ильей II

"Патриарх Илия – прекрасный собеседник и сомолитвенник"

Успiння Пресвятої Богородицi проповідь Предстоятеля

Притчи

Біблійна археологія: Розділені царства. Північне царство

Церковна поезiя

Збудуємо собор Різдва Христового на Березняках разом!

1000-лiття Софiї

Спасо-Преображенский Соловецкий монастырь: Архитектура духа

Новинки видань i кiноiндустрiї

Новини звідусіль

З Преображенням Господнiм!

 
 
 

Газета "Вiра i культура"
Заснована парафією Різдва Христового в Харківському р-ні м. Києва.
Реєстраційне свідоцтво Кі№460 видане Міністерством iнформації України 22 лютого 2000 року.

Головний редактор:
прот. Василій Біляк;
відповідальний редактор,
компьютерна верстка,
худ. дизайн: диякон Олег Степанов,
літ редактор: Ольга Целюх

Адреса “ВіК”:
02098 Київ,
вул. Шумського, 3.
Храм Різдва Богородиці,
для ВіК (“Віра і культура”).
E-mail:
eklesia_arh@ukr.net

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Співпрацюйте з нами на сторінках наших видань "Православна газета", "Кирилиця", "Камо грядеши" "Віра і культура".

Дописувачів "ВіК" запрошуємо до співпраці. Надсилайте нам короткі повідомлення про ювілейні події з ваших єпархій.
 


 

Архітектурно-проектне і художньо-декоративне бюро ЕКЛЄСІЯ.АРХ

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Світло Православ'я`

Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
  Rambler's Top100

Rambler's Top100 Service
TopList
З   8.6.2000

 

 
 

 

На початок сторінки

Hosted by uCoz