–ел≥г≥¤ ≥ наука

Ѕ≤ЅЋ≤…Ќј ј–’≈ќЋќ√≤я:
÷ј–—“¬ќ ƒј¬»ƒј “ј —ќЋќћќЌј

ѕродовженн¤, початок див. є2 (45) ¬≥ .

«м≥ст њх вжитку у —в¤тому св¤тих по¤снюЇтьс¤ частими знах≥дками царських трон≥в, ¤к≥ уособлювали собою с≥далище, укр≥плене м≥ж двома херувимами. ¬≥ддзеркалюючи цю традиц≥ю, автори книг —тарого «ав≥ту сид≥нн¤ на херувимах сприймають ¤к св≥дченн¤ царськоњ власт≥. “е, що дл¤ них Ѕог ≤зрањл≥в бачивс¤ ÷арем, який сидить на херувимах (тобто на царському трон≥) (1 ÷ар. IV, 4), по¤снюЇ безстрашн≥сть сприйн¤тт¤ —оломоном та його оточенн¤м ф≥н≥к≥йських традиц≥й дл¤ спорудженн¤ храму ™диному Ѕогу: при збереженн≥ вс≥х вищенаведених особливостей, Їдиним вир≥зненн¤м храму —оломонового в≥д ф≥н≥к≥йських св¤тилищ було те, що у найсв¤т≥шому прим≥щенн≥, де ханаанейський храм розм≥щував ф≥гури божества або його символу, знаходивс¤ трон, на ¤кому сид≥в Ќевидимий ÷ар ≤зрањл≥в, реальна присутн≥сть якого у —воЇму храм≥ й на —воЇму престол≥ (трон≥), було загальним переконанн¤м старозав≥тноњ церкви. ” цьому раз≥ п≥дн≥жж¤ н≥г Ѕожих, якому закликаЇ поклон¤тис¤ ѕсалмосп≥вець Ц  овчег «ав≥ту. —хоже розум≥нн¤ херувиму (тельц¤) по¤снюЇ також й те, чому культ тельц≥в у дес¤тикол≥нному царств≥ не став зовс≥м ¤зичницьким Ц поклон¤лис¤, на думку багатьох, не тельцю-херувиму, а ™диному Ѕогу, який сид≥в на ньому.

–озкопки по¤снили також слова про те, що в≥кна у храм≥ —оломоновому були Углух≥ з в≥дхиламиФ (3 ÷ар. VI, 4) Ц суд¤чи ф≥н≥к≥йським паралел¤м, що збереглис¤, Ц це в≥кна б≥йничного типу Ц широк≥ зсередини прим≥щенн¤ та вузьк≥ Ц ззовн≥.

ƒовготривалий час б≥бл≥йник≥в непокоњло питанн¤ про те, ¤к могли дуже важк≥ кам≥нн≥ блоки храму —оломонового, ¤к≥ були витесан≥ наперед, ф≥ксувалис¤ так, що Уан≥ молоту, ан≥ тесла, ан≥ будь-¤кого ≥ншого зал≥зного знар¤дд¤ не було чутно у храм≥ при будуванн≥ йогоФ (3 ÷ар. VI, 7). ¬≥дпов≥дь дала практика ф≥н≥к≥йських буд≥вельник≥в, ¤к≥ збирали значн≥ спорудженн¤ ≥з завчасно заготовлених блок≥в, що ф≥ксувалис¤ розп≥рками ≥з сухого дерева, ¤ке пот≥м розбухало в≥д природноњ вологи. ћожливо, на цю практику вказуЇ наступний в≥рш, не зовс≥м зрозум≥лий масоретами (3 ÷ар. VI, 10).

÷≥каво, що текст LXX краще передаЇ особливост≥ вир≥зьбленн¤ —оломонового храму, н≥ж текст масоретський. ќстанн≥, ¤к≥ не знали традиц≥й давно минулих час≥в, так адаптували до свого розум≥нн¤ де¤к≥ особливост≥, що лишилис¤ в минулому, що наш синодальний текст ≥нод≥ приводить читачу безвих≥дь. “ак, в 3 ÷ар. VI, 18 пов≥домл¤Їтьс¤ про те, що кедрова обшивка внутр≥шн≥х ст≥н храму була покрита р≥зьбленн¤м, а в≥рш 22 св≥дчить про те, що ц¤ внутр≥шн¤ поверхов≥сть була покрита золотом Ц що давало де¤ким тлумачникам вважати, що золот≥ листи накрили р≥зну обшивку. Ќасправд≥ храми того часу прикрашалис¤ всередин≥ ≥ р≥зьбою й золотою ≥нкрустац≥Їю, ¤к про те ≥ св≥дчить —ептуагинта. “акож ≥ п≥длога у храм≥ була не викладена золотом, ¤к говорить масоретський текст, але њм ≥нкрустирований Ц можливо саме так, ¤к храм в ћег≥ддо, п≥длога ¤кого була вкрита з≥рками ƒавида.

“очно так само викликало сумн≥в пов≥домленн¤, що масивн≥ двер≥ храму були виготовлен≥ ≥з золота (3 ÷ар. VII, 50) Ц адже це наст≥льки м'¤кий матер≥ал, що петл≥ не витримали б тривалого вжитку. ¬≥дпов≥дь пол¤гаЇ в т≥м, що золотою ≥нкрустац≥Їю були вкрит≥ ≥ двер≥ храму, а на зал≥зних петл¤х були золот≥ накладки.

ѕро те, ¤к був влаштований дах храму —оломонового (адже в≥н не повинен був прот≥кати), св≥дчать розкопки св¤тилища у ¬≥фсамис≥: зверху насипали шар вулкан≥чного туфу, утрамбовували глиною, а дал≥ клали шар вапн¤ноњ глини, ¤ку закатували кам≥нним катком.

÷≥каво, що нев≥дпов≥дн≥сть в опис≥ дав≥ра в 3 ÷ар. й у пророка ≤Їзек≥њл¤, ¤кий вважав, що дав≥р в≥докремлювавс¤ в≥д храму трьохметровою ст≥ною (≤Їз. XLI, 3), по¤снюЇтьс¤ загальною —≥ро-ѕалестинською практикою в≥докремленн¤ —в¤того св¤тих кам≥нною ст≥ною.

—аме так розкопки храм≥в в јрад≥ та Ѕейт-Ўан≥ (¬≥фсамис≥) св≥дчать про те, чому висота —в¤того св¤тих на п'¤ть метр≥в менша, н≥ж висота всього храму: в јрад≥ та Ѕейт-Ўан≥ —в¤те св¤тих знаходилось на п≥двищенн≥, куди вели сходи.

јрхеолог≥чн≥ розкопки показали й те ¤к ≥з 12 камен≥в складавс¤ жертовник. ∆ертовники в јрад≥, ћег≥ддо, ƒан≥ та ¬≥рсав≥њ, що укв≥тчан≥ рогатими в≥нц¤ми, складалис¤ з трьох р¤д≥в камен≥в Ц до того ж у кожному р¤д≥ њх було чотири. ÷≥ жертовники дивовижн≥ й тим, що њх створювач≥ поступали чисто по-фарисейськи Ц виконуючи лише букву закону, що вел≥в створити Ужертовник ≥з камен≥в ц≥льних, на ¤к≥ не п≥дн≥мали зал≥заФ (¬тор. XXVII, 5; ≤с. Ќав. VIII, 31) Ц камен≥ жертовник≥в оброблен≥, але не зал≥зом, знар¤дд¤ ≥з ¤кого вже ув≥йшли у побут ≥зрањльт¤н, а за допомогою м'¤ких бронзових пил.

«нах≥дка цих жертовник≥в вир≥шила ще одне непорозум≥нн¤ б≥бл≥йник≥в: зг≥дно з 2 ѕар. IV, 1, жертовник у храм≥ —оломоновому був не кам≥нний, а м≥дний, або за де¤кими спискам Ц бронзовим.  р≥м того, що це не в≥дпов≥даЇ вел≥нню про створенн¤ жертовника ≥з камен¤, зовс≥м незрозум≥ло, ¤к такий жертовник м≥г витримати вогонь, що ц≥лодобово на ньому гор≥в (Ћев. VI, 12). Ќезрозум≥ло це було через те, що температура гор≥нн¤ б≥л¤ 1000 градус≥в, а при 840 градусах м≥дь розм'¤кшуЇтьс¤, а при 840-1010 градусах Ц плавитьс¤. ¬≥дпов≥дь пол¤гаЇ у тому, що жертовник храму —оломонового, так само ¤к ≥ жертовники неканон≥чних св¤тилищ, був кам'¤ним, але под≥бно до них був укв≥тчаний масивною бронзовою або м≥дною окантовкою с рогами. ƒл¤ реконструкц≥њ храм≥ —оломонового важливо й те, що обм≥р знайдених жертовник≥в св≥дчать, що при створенн≥ культових споруд ≥зрањльт¤ни користувалис¤ не звичайним Ул≥ктемФ в 43,2 см, а Їгипетським царським л≥ктем, що в≥дносивс¤ до ≥зрањльськоњ пра≥стор≥њ Ц тобто. Ув л≥коть з долонеюФ (≤Їз. XL, 5). ќск≥льки усе розм≥ри знайдених жертовник≥в в≥дпов≥дн≥ Їгипетському стандарту в 52,3 см, то варто припустити, що ≥ розм≥ри храму —оломонового були наск≥льки б≥льшими в≥д тих, про ¤к≥ говорили попередн≥ досл≥дники.

 р≥м величного храму епоха цар¤ —оломона в≥дзначилась зведенн¤м й ≥нших споруд Ц до наших дн≥в збереглис¤ у трьох р≥зних м≥сц¤х фрагменти м≥ських ст≥н та вор≥т цього часу. це рештки давн≥х √езера, ’ацора та ћег≥ддо. ” перел≥ку буд≥вельних роб≥т —оломона (3 ÷ар. IX,15) ц≥ м≥ста назван≥ одразу п≥сл¤ ™русалима.  ожне з них було оточене двома ст≥нами, зведеними на в≥дстан≥ 2 Ц 3 м одне в≥д одного. ѕрост≥р м≥ж внутр≥шньою ≥ зовн≥шньою ст≥ною було розд≥лено перемичками на р¤д внутр≥шн≥х прим≥щень-каземат≥в. ¬орота захищали дв≥ квадратн≥ веж≥, що були надбудован≥ над ст≥ною (в √азер≥ та ћег≥ддо) або, що прил¤гали до нењ (в ’ацор≥). «а ними з обох бок≥в дороги розташовувалис¤ по три сторожових прим≥щенн¤. Ќаверху, над воротами, можливо, були додатков≥. ” √азер≥ та ћег≥ддо зовн≥шн≥ ворота знаходилис¤ майже перпендикул¤рно до внутр≥шн≥х Ц в≥дома хитр≥сть, що полегшуЇ захист м≥ста. ”с≥ укр≥пленн¤ будувалис¤ за одним планом ≥ майже не в≥др≥зн¤лис¤ одне в≥д одного за розм≥рами.

” ћег≥ддо до —оломонову часу в≥дноситьс¤ створенн¤ величезного буд≥вельного комплексу, ≥дентиф≥кованого нискою досл≥дник≥в, починаючи з в≥дкрившого його в 1928 р. ѕ. √аю, ¤к царськ≥ стайн≥. ¬они в≥дпов≥дали б≥бл≥йним в≥домост¤м про буд≥вництво —оломоном м≥ст дл¤ кол≥сниць ≥ м≥ст дл¤ к≥ннот (3 ÷ар. IX, 19) ≥ про на¤вн≥сть у нього тис¤ч кол≥сниць ≥ вершник≥в, ¤ких розм≥стив в≥н по кол≥сничним м≥стам, про особливу увагу його до коней, ¤ких Уприводили з ™гипту й з  увиФ(3 ÷ар. X, 28).

—тайн≥ були розрахован≥ на одночасний зм≥ст б≥льш н≥ж 450 коней.  омплекс включав паралельн≥ в≥дс≥ки, кожний з них мав центральний прох≥д шириною 3 м, фланкированний двома р¤дами кам'¤них стовп≥в, що служили й дл¤ п≥дтримки даху, ≥, ¤к св≥дчить спец≥альн≥ отвори в них, дл¤ прив'¤з≥ коней. «а стовпами йшли триметров≥ проходи дл¤ висновку останн≥х. ѕ≥длоги були вимощен≥ кругл¤ком або покрит≥ шаром дробленого вапн¤ку. ” кожному в≥дс≥ку перебувало 30 коней.

ѕро масштаби буд≥вельноњ д≥¤льност≥ —оломона, св≥дчить ≥ такий значний зах≥д, ¤к створенн¤ ћилло (заповненн¤ балки м≥ж м≥стом ƒавида й ’рамовою горою), створенн¤ систем водопостачанн¤ в ™русалим≥, ћег≥ддо, ’ацоре (јсоре), √езере, √≥беоне (√аваоне), јраде, ЅЇер-Ўеве (¬≥рсав≥≥), ≤окнеаме, ≤влеаме,  адеш-Ѕарнеа ( адес-¬арн≥), що дос¤гали згодом гранд≥озних розм≥р≥в ≥ що св≥дчать ¤к про високий розвиток ≥нженерного мистецтва, так ≥ про здатност≥ консол≥дац≥њ б≥льших засоб≥в ≥ мас населенн¤ необх≥дних дл¤ цих д≥й.

ѕро т≥м ¤к створювалис¤ под≥бн≥ трудов≥ ресурси також Ї археолог≥чн≥ св≥дченн¤: на¤вн≥сть державних раб≥в в епоху ƒавида й —оломона п≥дтверджуЇтьс¤ розкопками Ќ. √люка в ≈цион-√ебере. «≥ставленн¤ л≥тературних даних ≥ досл≥дженн¤ б≥бл≥йноњ й вав≥лонськоњ терм≥нолог≥њ, що характеризуЇ нев≥льне населенн¤ й форми примусовоњ прац≥, св≥дчать про те, що в ≤зрањл≥ й ≤удењ державн≥ раби використалис¤ ¤к у промисловост≥, так ≥ на буд≥вельних роботах. ¬они рекрутувалис¤ з в≥йськовополонених й њхн≥х нащадк≥в, а також з≥ звернених у рабство хананењв й ≥думењв.

√овор¤чи про цар¤ ƒавида, не можна об≥йти мовчанн¤м те значенн¤, що мали археолог≥чн≥ знах≥дки дл¤ п≥дтвердженн¤ авторства ƒавида, —оломона й ≥нших допленних укладач≥в псалм≥в, а також дл¤ доказу непошкодженн¤ тексту ѕсалтир≥.

Ѕ≥блењсти XIX Ц поч. XX ст. намагалис¤ визначити метр Їврейських в≥рш≥в виход¤чи з подань про Ївропейське в≥ршуванн¤. Ўироко використалис¤ так≥ терм≥ни ¤к У2+2Ф або Уметр 3+2Ф, що вказують, що дистих маЇ два ударних склади в кожному р¤дку.

ƒал≥ буде