Новини звідусіль

27.07.-6.08.2009. КИЇВ. З Архієрейським візитом Україну відвідав Святійший Патріарх Московський і всія Русі Кирил.

 

27.07.2009. КИЇВ. Святійший Патріарх Кирил відповів на запитання київських журналістів. Після закінчення молебня на Володимирській гірці у Києві Святійший Патріарх Московський і всія Русі Кирил відповів на запитання представників засобів масової інформацїї.
“Я покладаю великі надії на цей візит, адже протягом всього життя, з раннього дитинства й до сьогоднішнього дня, я дуже сподіваюся на Бога, – сказав, зокрема, Предстоятель Руської Церкви. – У свої 62 роки я можу сказати, що ця надія мене ніколи не підвела. А для того, щоб сподіватися на Бога, слід міцно й гаряче молитися Йому. Якщо усі ми молитимемось про подолання розколів, скорбот, конфронтацій, ми матимемо мирне, спокійне та радісне життя”.
“Своїм пастирським візитом я наголошуватиму в першу чергу на поклик, щоб усі ми більше сподівалися на Бога й щоб своєю гарячою молитвою ми схилили милість Господа і до Церкви нашої, і до землі Української”, – підкреслив Святійший Владика.
Відповідаючи на питання про почуття, якими супроводжувалася Первосвятительська молитва на Володимирській гірці біля підніжжя пам'ятника святому рівноапостольному князю Володимиру, Предстоятель Руської Православної Церкви відзначив: “У святому хрещенні я – Володимир, у чернецтві – Кирил. Біля цього пам'ятника, на місці, де хрестився наш народ, де почалася тисячолітня історія Православної Русі, я переповнений особливими почуттями. Київ – це наш Єрусалим, звідси пішла віра Православна. Тому, звичайно, що першим бажанням, яке виникло у мене після обрання на Патріарший престол, було бажання відвідати святу Київську землю, вклонитися святому князю Володимиру й помолитися йому про нашу Церкву й наш народ”.
Одне з питань було щодо майбутньої зустрічі його Святійшества з Президентом України В.А. Ющенко. “Ми будемо говорити про релігійний фактор у житті народу, про Православ'я, про наші християнські обов'язки, бо, як я розумію, ми обидва належимо до Православної Церкви, – сказав Святійший Патріарх Кирил. – Ми говоритимемо про те, що можна й потрібно зробити для того, щоб в Україні та навколо неї був мир”.

 

6.08.2009. МОСКВА. Після прильоту до Москви Святійший Патріарх Московський і всія Русі Кирил розповів про свої враження від візиту в Україну. 5 серпня завершився візит Предстоятеля РПЦ в Україну, у ході якого Святійший Патріарх Кирил відвідав Київ, Донецьку область, Крим, західні регіони країни. У аеропорту Внуково Святійший Владика відповів на запитання журналістів.
Його Святійшество запитали, що на першому плані у його думках після завершення відвідування України: радість від зустрічі з віруючими, які гаряче прийняли свого Патріарха, а також роздуми над проблемами, з якими він там зіштовхнувся.
– Жодного порівняння не має бути. Існує радість від зустрічі з людьми, абсолютна більшість яких гаряче зустрічала Патріарха, з великою любов'ю. Було навіть таке, що ті люди, яким вручали плакати, щоб вони виступали проти Патріарха, побачивши його, вони клали плакати на землю, складали руки для отримання благословення.
Ми молились з 20 тисячами віруючих у Києво-Печерській лаврі, з 25 тисячами – у лаврі Святогорській; біля 20 тисяч людей було на Божественній літургії у Херсонесі, а сьогодні 50 тисяч молилося у Почаївській лаврі. Дороги, якими я їздив, теж давали мені можливість побачити православну Україну, благочестивих віруючих людей, які з радістю вітали свого Патріарха. Найбільше враження, звісно, залишилося від зустрічі з Православною Церквою України, з її ієрархією – мужньою, сильною, загартованою у цих непростих умовах. Я сердечно вдячний Блаженнішому Митрополитові Київському і всія України Володимиру за все, що він зробив за всі ці роки. Він зберіг Церкву у дуже непростих умовах, об'єднав навколо себе єпископат. Я дякую віруючому народові, духовенству, чернецтву.
Це найголовніше й найбільше враження: міцна, сильна віра українського народу, його вірність канонічному Православ'ю, підтримка єдності Руської Православної Церкви. Це може мати великі наслідки для всіх нас, і я вірю, що так воно і повинно бути.
Журналісти запитали, Святійшого Владику, чи отримав він те, чого очікував від цієї пастирської поїздки.
– Я отримав понад те, чого очікував. Я вже описав найголовніше й найбільше враження. Коли на рівні серця відчувається рідство з людьми, – це сильніше за все. І на цьому тлі, на тлі єдності базисних цінностей життя народу, українського чи російського, будь-які політичні негаразди й конфлікти стають такими дріб'язковими! Уся ця конфліктна атмосфера не може зрівнятися з тією духовною, дуже консолідованою силою, яку представляє сьогодні Руська Православна Церква у Росії, Україні, інших країнах, утворюючих той дивовижний простір, який ми називаємо Святою Руссю.
Святійшому Патріарху Кирилу поставили питання: “Ви зустрічалися у тому числі й з різними політичними діячами української держави. Чи помітили Ви, що багато з них намагаються демонструвати лояльність до традиційної Руської Православної Церкви, і до розкольницьких об'єднань? Чи вважаєте Ви, що вони намагаються тим використати РПЦ для отримання якихось політичних дивідендів? Чи це не ображає? І як Ви цьому протистоятимете?"
– На це питання я відповім так, як має відповісти пастир: я приїхав на Україну без будь-якої прихованої повістки дня, у мене не було жодної цілі, яку б я не міг відкрито декларувати. Я говорив чесно і прямо з політиками, з керівництвом країни, з народом, у тому числі через прямий ефір. Кожен може робити свої висновки. Але як на мене, ця перша така зустріч з Патріархом може мати добрі наслідки для всіх.
Я буду молитися і робити все для того, щоб Україна зберегла свою цілісність, щоб примирилися противники, щоб Україна завжди була країною дружньою, близькою та рідною Росії, щоб ніколи антиросійські настрої не панували в Україні. Ми повинні дбайливо ставитися до того єдиного духовного простору, який сьогодні організовує й зберігає Православна Церква.
Щодо політичних виборів – ну що ж, як я уже неодноразово повторював, хтось любить каву пити з молоком, хтось – зі сливками, хтось любить із цукром, хтось – без цукру. Політичні цінності мають надбудівельний характер; базисні цінності зберігає Церква. І дуже важливо, щоб при збереженні суверенітету країн, при повазі до нього ми одночасно, зберігаючи ці базисні цінності, відчували себе єдиною великою східною слов'янською цивілізацією, яка спроможна зіграти дуже важливу роль у формуванні контурів майбутнього світу.
Пролунало питання про становище на західній Україні, зокрема, про те, яка могла б бути виявлена допомога у справі повернення храмів, які були загарблені греко-католиками та розкольниками.
– Ми говорили на цю тему з керівництвом країни, і я дуже сподіваюся, що по мірі зниження напруги буде вирішуватися і питання з храмами. Знаєте, коли с дальньої дистанції дивишся на цю ситуацію, вона тобі представляється одним образом, коли ж починаєш вдивлятися в цю ситуацію з зовсім близької відстані, вона бачиться по-іншому. Слід спокійно розгрібати завали, які виникли у результаті політичних протистоянь та боротьби 90-х років. Дай Бог, щоб в Україні, як і в інших країнах пострадянського простору, якомога швидше всі ці завали були розчищені.
Журналісти запитали Святійшого Патріарха, чи існують політичні ідеології, які Церква вважає гріховними, і ніяк не можуть поєднуватися з Православ'ям.
– Звісно. Коли ідеології призивають людей до скоєння гріха, тоді вони гріховні; тоді за такою ідеологією – диявол. І Церква залишає за собою право боротися з такими ідеологіями усіма доступними засобами. Недарма в Основах соціальної концепції РПЦ сказано, що коли держава починає схиляти людей до гріха, то тоді православні люди призиваються Церквою до державної непокори. Якщо держава штовхає людей у пекло, то Церква не може бути байдужою до цього.
Представників преси також цікавило, чи правда, що Святійшому Патріарху Кирилу було запропоновано стати громадянином України.
– Це приклад того, як засоби масової інформації іноді інтерпретують надто широко слова, які, можливо, не мали такого змісту. Я зустрічався з духівництвом Львівської єпархії, й учасники зустрічі попросили мене, щоб я перебував в Україні півроку, а півроку – в Росії. Я підкреслював, що Патріарх Московський є Патріархом для всіх країн, які входять у його юрисдикцію, і він зобов'язаний знаходитися не тільки у Москві. Я сказав також, якщо українська держава ладна мені надати громадянство – звичайно, при умові збереження громадянства російського, – то я був би згоден прийняти його і був би цьому дуже радий. Сьогодні мене поправили, що українська Конституція цьому протистоїть, і тоді я сказав депутатам: може, заради Патріарха можна зробити виняток?

 

29.08.2009. МОСКВА. У храмі Христа Спасителя відбулося відспівування Сергія Михалкова.
Відомий російський радянський поет Сергій Михалков, пішов з життя на 97-му році, 29 серпня похований на Новодівичому цвинтарі у Москві. Могила для С. Михалкова була підготовлена недалеко від місць поховання балерини Галини Уланової та співачки Людмили Зикіної.
Сергій Михалков був похований з воєнними почестями: гроб був опущений у землю під звуки написаного ним гімну Росії і залпи артилерійських обладунків, на Центральній алеї цвинтаря був вистроєний почесний караул.
Похоронам передувала церемонія прощання, яка розпочалася у пятницу вечором, 28 серпня, у храмі Христа Спасителя, та тривала ранком наступного дня.
Сергія Михалкова у останній шлях проводили його вдова Юлія Суботіна, сини Андрій Кончаловський та Микита Михалков, онуки Артем, Надія та Ганна. Попрощатися з поетом прийшли державні та суспільні діячі, в тому числі міністр культури Росії Олександр Авдєєв.
Вранці 29 серпня, у день свята Спаса Нерукотворного та Феодорівської ікони Божої Матері, у храмі Христа Спасителя відбулося відспівування Сергія Михалкова, яке очолив єпископ Зарайський Меркурій. Святійший Патріарх Московський і Всія Русі Кирил сказав біля гробу почившого прощальне слово.
Класик російської дитячої літератури, автор двох гімнів СРСР та гімну Росії, Сергій Михалков народився 13 березня 1913 р. у Москві. Помер 27 серпня в одній із московських лікарень.

 

29.08.2009. РОСТОВ-НА-ДОНУ. У Ростові-на-Дону знайдена Порт-Артурська ікона Богородиці з автографом автора.
Ікона знайдена у храмі в ім'я Стрітення Господня Стрітенського архієрейського подвір'я м. Ростова-на-Дону, повідомляє офіційний сайт Ростовської єпархії. Храм розташований у бувшій станиці Олександрівської Області Війська Донського (з 1962 р. територія станиці увійшла до складу м. Ростова-на-Дону). Історія станиці сягає середини XVIII-го століття, саме тоді, у 1766 році був збудований дерев'яний Стрітенський храм. Кам'яний храм з боковими вівтарями в ім'я святителя Миколая та ікони Божої Матері “Усіх скорботних Радосте”, був збудований зусиллями станичників у 1907-1911 рр.
Яким чином ікона опинилася в цьому храмі – чи пожертвував її хтось з прихожан, чи була вона перенесена з інших храмів, що закривалися у роки гонінь храмів, – поки не зрозуміло. Відомо, що козаки Олександрівської станиці брали активну участь у бойових діях під час Російсько-японської війни, а за усним свідченням у храмі була меморіальна дошка з іменами козаків, які загибли у роки війни 1904-1905 рр. У храмі знаходиться ще один список ікони, виконаний художником-любителем у першій половині XX-го ст., що дозволяє зробити висновок, що Порт-Артурська ікона була відома у станиці та користувалася шануванням.
Разом з тим побутує версія, що ікона була безпосередньо привезена із Києва, так як козаки традиційно підтримували тісні духовні зв'язки з Україною. Відомо, що син настоятеля Стрітенського храму, П.О. Калачинський, викладав у Київській духовній Академії, і був достатньо відомим богословом.

За словами старожилів ікона здавна знаходилася у храмі, але у післявоєнні роки особливої уваги віруючих до себе не притягала. До останнього часу вона перебувала під віконним прорізом правого бокового вівтаря серед багатьох інших ікон і була знайдена новим настоятелем храму ієреєм Григорієм Гридневим під час ревізії майна ікон храму. Слід сказати, що честь знайдення ікони о. Григорію випала, певно, не випадково – за благословенням Правлячого Архієрея він очолює недавно створену Донську Церковно-історичну громаду.
Ікона перебувала у масивному золоченому окладі, як можна припускати, того ж часу виготовлення, що і сама ікона. Стан ікони вельми задовільний – нашарування фарб збереглося без записів, очевидно, відбувалася лише промивка ікони. За своїм зображенням та технологією виготовлення вона точно відповідає широко відомим Владивостокським списком. Більш виразними, порівняно з Владивостокським образом, є зображення лику Богородиці та деталей пейзажу. Не тотожні й розміри цих двох образів. Розмірі знайденої іконі, порівняно з даними сучасників, зменшені (35,4 Х 53,6 см.), але пропорційне співставлення сторін точно відповідає фотокартці оригіналу, що збереглася (0,66). Відповідають фотографії й інші деталі зображення, за винятком Георгіївських хрестів в орнаменті обрамлення образу. На камені під ногами Богородиці знаходиться автограф автора ікони – київського живописця П. Штронди, – “П.Ш.” За технікою виконання, виразності та стилістики зображення помітна рука досвідченого живописця, який навряд чи залишає сумніви у справжності авторства цієї ікони.

Деталі служать свідченням близької причетності знайденої ікони до історії створення Порт-Артурського образу, що придає їй особливу достовірність та духовну значимість.
 

12.09.2009. МОСКВА. Курська Корінна ікона Божої Матері “Знамення” доставлена до Москви. 12 вересня у Міжнародному аеропорту Шереметьєво відбулася зустріч чудотворної Курської Коренної ікони Божої Матері “Знамення”. Образ був доставлений до Москви у 14.20 за мск. часом делегацією РПЦ Закордоном із Нью-Йорка.
Принесення у Росію чудотворної ікони відбулося за благословенням Святійшого Патріарха Московського и всія Русі Кирила. Делегацію священнослужителів із США очолив Первоієрарх РПЦЗ Митрополит Східно-Американський та Нью-Йоркський Іларіон, який виніс реліквію з борту літака та урочисто передав її митрополиту Крутицькому і Коломенському Ювеналію.
Передаючи ікону, Митрополит Іларіон відмітив: “У Росію доставлена одна із головних святинь Руської Православної Церкви – Курська Коренна ікона Божої Матері “Знамення”. Ця ікона має велике значення у житті кожної православної людини. Вона береже нас перед лицем Господа та відкриває душі, що у пошуках, дорогу до світла. Я закликаю всіх віруючих прийти у храм поклонитися великій святині”.
У свою чергу, митрополит Ювеналій сказав: “Повернення ікони в Росію – велика історична подія, яка свідчить про те, що Росія знову набуває образу Святої Русі. Це має наштовхувати на об'єднання усіх віруючих людей”.
З 12 по 23 вересня ікона буде знаходитися у московському кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя. 23 вересня у Храмі Христа Спасителя буде звершена Божественна літургія, після чого ікона буде доставлена у Курськ, де торжество з приводу перенесення святині очолить Святійший Патріарх Московський і всія Русі Кирил. У Курську ікона пробуде до свого повернення до США 2 жовтня.
Чудотворна Курська Корінна ікона Божої Матері “Знамення” була знайдена 25 вересня 1295 року, коли на день свята Різдва Пресвятої Богородиці за 27 верст від Курська у корінні великого в'яза на березі ріки Тускар мисливці знайшли невелику ікону. Тільки-но ікону підняли із землі, з-під неї вдарило джерело, що ллється й по сьогоднішній день. Мисливці зрубили на святом місці невелику капличку й поставили в ній чудесно явленну ікону. Відтоді почалось всенародне шанування новознайденого образу, отриманого назву Курської Корінної, оскільки знайдений біля коріння ікони Божої Матері.
У 1383 році Рильський священик Боголюб, який жив поблизу каплиці та звершував молебні, був взятий у полон монголами, які спалили каплицю, розрубили ікону навпіл й розкидали її частини. Повернувшись із полону, Боголюб знайшов половинки ікони, склав їх разом, й вони зрослися.
У 1597 році на місці явлення ікони створений чоловічий монастир Курська Корінна Різдва Пресвятої Богородиці пустинь. У 1920 році ікона була вивезена із Росії. Відтоді чудотворний образ став заступником та головною святинею усього руського народу, який розкиданий далеко від батьківщини.
З 1957 року чудотворна ікона Божої Матері Курська Корінна знаходиться у Знаменському соборі Нью-Йорка.

 

18.09.2009. КИЇВ. З благословення Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України Всеукраїнськє Православне Педагогічне Товариство оголошує набір на очне та заочне відділення БОГОСЛОВСЬКО–ПЕДАГОГІЧНИХ КУРСІВ.
На курсах всі бажаючі можуть отримати загальні богословські знання, а педагоги одержать спеціальний курс лекцій по предметах: Християнська етика та Закон Божий.
Молебен та початок навчання 28 вересня о 18.30 у храмі св. Георгія на Південному вокзалі.
На курсах викладаються такі предмети:
Новий та Старий Завіт, Історія Церкви, Догматика, Літургіка, Сектознавство, Православна Педагогіка та Антропологія, Основи аскетики, філософії, церковного мистецтва та сімейних відносин тощо.
Термін навчання – 3 роки.
Випускники отримують церковне свідотство.
Телефони для довідок: 8(044)417-00-25, 8 067 449-06-43.