¬ ѕќЎ” ј’ —»Ќ“≈«”

(уривок)

¬ ≥стор≥њ руськоњ культури ми можемо взнати вс≥ елементи, ¤к≥ визначають собою зах≥дну культуру. “≥льки спос≥б њх сп≥вв≥дношенн¤ ≥ розкритт¤ був ≥нший.

ќск≥льки на «аход≥ ≥дењ мали тривалий пер≥од росту ≥ дозр≥ванн¤, ≥ поступово завойовували житт¤, - наст≥льки в ≥стор≥њ руськоњ культури ≥дењ ¤вл¤лись революц≥йним шл¤хом, - вони подавались в готовому вигл¤д≥ ≥ майже насильно прививались до руськоњ культури.

–уська культура завжди ламалас¤, кремсалась, а пот≥м доходила до завершенн¤ кожноњ ≥дењ.

¬се доводилось до к≥нц¤.

ƒл¤ руськоњ культури характерно хрещенн¤ –ус≥ в дн≥провських водах.

–еволюц≥йно, спонтанно, майже без пер≥оду Упопереднього дозр≥ванн¤Ф, було дано христи¤нство Удревн≥й У –ус≥. Ѕуло дано не поетапною п≥дготовкою умов, не ц≥лим р¤дом п≥дготовчих дес¤тил≥ть, а ¤к вс¤ повнота Ц повн≥стю.

язичеськ≥ боги не в≥дступали поступово перед переможним хрестом, а ѕерун був знищений у вс≥й своњй всемогутност≥. Ќ≥¤кий в≥втар нев≥домому ЅогуФ не возвишавс¤ до цього коло нього. ”дар був нанесений без попереджень ≥ пр¤мо в лоб.

≤ на –ус≥ загор≥лос¤ не т≥льки св≥тло, а ≥стинний пожар христи¤нства.

„ерез  ињвську –усь в ћосковську, обминаючи утиски татарщини, було перенесено рос≥йськ≥й культур≥ спадщину ¬≥зант≥њ.

≤ спадщину цю було вз¤то не ¤коюсь частиною, а повн≥стю.

ѕравослав`¤ повн≥стю визначило рос≥йську духовну культуру.

ј св≥тськ≥, людськ≥ домисли ¬≥зант≥њ, велика  онстантинова утоп≥¤, ¤ка зам≥н¤ла хрест мечем, визначила св≥дом≥сть ћосковськоњ –ус≥.

- ћосква Ц трет≥й –им. „етвертого не може бути.

ќсь вона, одна ≥з перших рос≥йських утоп≥й, окрилена ≥ полум'¤н≥юча св≥дом≥сть давнього москвича. ≤ в н≥й була, звичайно, дол¤ ≥стини. ¬она визначила собою ц≥леспр¤моване, цупке та пристрасне збиванн¤ докупи великоњ держави. ¬она синтезуЇ в соб≥ на довг≥ в≥ки вс≥ окрем≥ г≥лочки колишньоњ руськоњ культури, вона вбираЇ ≥ асим≥люЇ татарщину, протиставл¤ючи себе —ходов≥ ≥ «аходов≥, - словом, - ¤к лиш може все робить, аби спеленати ≥ виростити ту рос≥йську культуру, ¤ка не пригн≥чуватиме, а закликатиме до соборного взаЇмозбагаченн¤ слов'¤нськ≥ св≥ти.

–уська ≥стор≥¤ в цьому в≥дношенн≥ йшла дещо ≥ншим шл¤хом. ’оч у тому пер≥од≥, ¤кий ми можемо назвати руським середньов≥чч¤м, не було рис характерних, дл¤ «аходу. Ћюдське начало не в≥дчувало себе в т≥снот≥ п≥д церковним куполом. ≈мп≥рично православна церква не протиставл¤ла божественного начала, - раз ≥ назавжди даного ≥ непохитного ќдкровенн¤, - живому потоков≥ людськоњ творчост≥.

≤ ¤кщо ≥сторично можна говорити проте, що вс≥ реформи ѕетра визначались ≥ п≥дготовл¤лись попередн≥м пер≥одом, то кажучи це, потр≥бно враховувати б≥льш≥сть не культуру в вузькому смисл≥ слова, а головним чином нер≥вном≥рн≥сть росту зовн≥шньоњ цив≥л≥зац≥њ –ос≥њ з цив≥л≥зац≥Їю «аходу.

¬ област≥ ж культури реформа ѕетра була революц≥йна, внутр≥шньо не п≥дготовлена, не зв'¤зана орган≥чно ≥з вчорашн≥м руським днем.

Ѕрили бо¤рам бороди ≥ заган¤ли њх в куц≥ Ївропейськ≥ камзоли, ¤кщо можна так сказати, без вс¤коњ внутр≥шньоњ причини дл¤ цього. ’оча зовн≥шн≥х причин дл¤ цього було б≥льш н≥ж достатньо.

ѕетро скинув попередню руську культуру ≥ спричинив њњ загибель, таким же революц≥йним актом, ¤ким скинув в св≥й час ¬олодимир ѕеруна в дн≥провськ≥ води.

–еволюц≥йно, громовласно, по зразку зах≥дноњ культури, людський елемент в≥дс≥каЇтьс¤ в≥д церкви. Ћюдськ≥й творчост≥ були вказан≥ поза церковн≥ шл¤хи.

ƒл¤ того щоб н≥що не могло повернути ≥стор≥ю св≥тськоњ культури назад Ц п≥д церковний купол, церква позбавилас¤ вс≥х ознак внутр≥шнього зв'¤зку з св≥том, вона обезглавилась, вона нав≥ть в своњй орган≥зац≥њ п≥дпор¤дковувалась держав≥ Ц њй залишалась лише одна галузь творчост≥, - вона могла займатись т≥льки спас≥нн¤м душ, ¤ке ¤вл¤Їтьс¤ Удосто¤ниемФ ≥нтимн≥шого житт¤ людини, не пронзаючи його вс≥Їю своЇю величною ≥стиною.

“ак революц≥йно рос≥йська культура була розколота ≥ розщеплена.

ћи бачимо, що все с≥мнадц¤те стол≥тт¤ рос≥йськоњ культури, ¤ке здаЇтьс¤ нам УподражательнимФ ≥ неорган≥чним зовс≥м не хвор≥Ї рел≥г≥йними питанн¤ми. Ѕудують ун≥верситети, в≥дкривають јкадем≥ю, пишуть про користь скла, вивчають ™вропу, насл≥дують њй, мають цар≥в строго германського корен¤ ≥ солдатськ≥ мундири прусського зразка, ≥ дв≥р, ¤кий пишн≥стю перевершуЇ ¬ерсаль ≥ УнравиФ дореволюц≥йноњ ‘ранц≥њ, ≥ швидкий р≥ст зовн≥шньоњ величч≥ Ћомоносова, ‘онв≥з≥на, але не маЇ ≥ не чути н≥де н≥ одного слова, ¤ке перекидаЇ м≥сток м≥ж св≥тською ≥ церковною культурою.

ј в цей час в л≥сах ховаютьс¤ розкольники, - ревнител≥ староњ в≥ри, в цей час в глухих монастир¤х спасаютьс¤ подвижники Ц духовна справа спас≥нн¤ душ ≥ примноженн¤ стада ’ристова, йде десь п≥д спудом, в малому зв'¤зку з св¤щенним синодом ≥ вс≥Їю зовн≥шньою пишною декорац≥Їю церкви необх≥дноњ дл¤ оф≥ц≥альних молебн≥в за Ублагочестивого ≥ самодержавногоФ, а ще б≥льше необх≥дно, щоб по прикладу ¬≥зант≥њ миропомазанн¤м пов≥домл¤ти Ублагочестивому ≥ самодержавномуФ не т≥льки м≥ць св≥тського владики, але й велич √осподнього обранн¤.

“ак звершивс¤ величний ≥ траг≥чний розкол Їдиного лику руськоњ культури.

’то зможе соб≥ реально у¤вити зараз, що св. —ерафим —аровський ≥ ѕушк≥н були сучасниками? Ќевже нам не здаЇтьс¤, - та ≥ по сут≥ це було так, - що вони жили на р≥зних планетах?

—в. —ерафим —аровський, ќпт≥на пустинь ≥ багато, багато ≥ншого, - нитка духовноњ культури не рветьс¤, протистоњть синодськ≥й пол≥тиц≥, - внутр≥шньо долаЇ њњ. ѕ≥д спудом св≥тить церковний св≥тильник. ¬се це св≥тло повн≥стю належить Їдин≥й руськ≥й культур≥, але шл¤хи до зустр≥ч≥ м≥ж двома њњ руслами заказан≥..

Ћюдство, чисто людська творч≥сть йде ≥ншим шл¤хом Ц шл¤хом безбожним.

¬≥д людськоњ творчост≥ церква в≥докремлена вс≥ма своњми оф≥ц≥альними ≥ омертв≥лими або ¤к≥ не були н≥коли живими (¤к синод) оболонками.

Ћюдству дано т≥льки створювати утоп≥њ ≥ заражатись чужими утоп≥¤ми: крилату, г≥пертроф≥чну частину њх сприймають ¤к ¤кийсь сурогат рел≥г≥њ.

ћайже вс≥ ≥стинно творч≥ думки рос≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ були такими сурогатами рел≥г≥њ чи глухоњ та безнад≥йноњ спраги цього рел≥г≥йного начала. –ос≥йська ≥нтел≥генц≥¤ ухитрилась з самого тверезого, пр≥сного ≥ тупого вченн¤, з самоњ безкрилоњ утоп≥њ Ц марксизма Ц створити прив≥д дл¤ чисто рел≥г≥йних переживань ≥ дл¤ рел≥г≥йного мучеництва.

«вичайно, в ≥стор≥њ дев'¤тнадц¤того стол≥тт¤ колосальне значенн¤ мають ≥ т≥ творц≥ рос≥йськоњ культури, ¤к≥ передбачали ¤кесь нестримне њњ Їднанн¤, ¤к≥ будучи ≥стинними ген≥¤ми людськоњ думки, з'Їднували себе з церковною св¤тинею.

јле по сут≥ не т≥льки так≥ христи¤ни, ¤к  ириЇвський, ’ом¤ков, —амар≥н, ƒостоЇвський, —оловйов, б≥льш п≥зн≥, але ≥ позитив≥ст √ерцен в р≥вн≥й степен≥ визначаЇ собою рос≥йську культуру.

≤ оск≥льки несинтезований образ √ерцена задихавс¤ в≥д ц≥Їњ неможливост≥ синтетично обірунтувати ≥ оправдати шл¤хи людськ≥, пост≥льки ж в р≥вн≥й м≥р≥, УобретшимФ дл¤ себе особисто синтез Ѕоголюдства ƒостоЇвський був ф≥гурою УподлинноФ траг≥чною, тому що ≥ндив≥дуальний синтез не м≥г покрити пр≥рву розколу, а т≥льки в≥чно розривав людину м≥ж двома берегами.

¬≥д цього вс≥, хто був особисто синтетичний, хто дос¤гав таЇмницю вт≥ленн¤ Ѕоголюдства ви¤вл¤лись лише в≥ддаленими пророками новоњ ери ≥ дл¤ свого часу звучали Уне полновесноФ. ѓх сучасники сприймали њх завжди УущербленноФ , прощаючи њм за њх ген≥альн≥сть ≥ талант, одн≥ Ц перебуванн¤ на берез≥ духовноњ культури, ≥нш≥ Ц приналежн≥сть культур≥ св≥тськ≥й.

“аким чином, може бути не наст≥льки орган≥чно ¤к в ™вроп≥, не наст≥льки законом≥рно ≥ поетапно, але по сут≥ з б≥льшими хворобливими ускладненн¤ми, з б≥льшими моральними тупиками, було в нас в –ос≥њ розп`¤то Ѕоголюдство. ƒва св≥ти жили пор¤д, не стикаючись.