Культура і молодь

ВОСКРЕШАЮЧИ ПЕРШООСНОВИ КУЛЬТУРИ

Часто-густо нам, сучасним християнам, бракує вміння господарювати (рядити) власними талантами, навичками. Як правильно сприймати ті чи інші виклики поліконфесійного строкатого суспільства? Як творчо відповідати на потреби нашого Ближнього та узгоджувати вимоги культури із стоянням за правду, свідченням віри?

Порядність від слова порядок (у духовності, душевності та діях/поведінці).

От, скажімо, порядок у сприйманні категорії щастя (залежне од ціннісних орієнтацій особистості):

БлагоДарність – БлагоДать – БлагоГовіння – БлагоПолучність – БлагоРодство. Що можуть значити ці простенькі, такі вже звичні наші слова? Передусім те, що дарувати благо може лише вдячна людина. Наше щире “дякую” чи “спасибі” у прадідів звучало ще вдячніше – як побажання та навіть молитва за людину (її спасіння, добрий стан): “СпасиБог” (Спаси-Боже, Спаси Господи)! На що відповідалося смиренно: “Ой, та нема за що”, або “Пожалуй ста” (себто дай, Боже, ще ста людям такої радості, благодаті).

Так само і з благодаттю. Тому, хто не вміє дати, як навчитися вдячно приймати? Можна бути матеріально багатим, а справжнього благо-получчя так і не зазнати у своєму житті, лишаючись духовно бідним та самотнім.

Щорічний фестиваль православної авторської пісні “Благодатне небо” у Києві дивовижно чуйно повертає сучасній молоді стежинку до правдивого змісту слів “небо”, “рід" (родословіє), “природа” (при-рода), “що добре і що єсть красно – жити братії вкупі”, “славяне” (од Слава Божа) та “слов'яни” од “Слово є у Бога”. Пісні фестивалю вказують молоді дорогу до Бога, до єднання не лише 2-3 людей, а цілих народів, навчають вірити, любити, надіятись і бути вдячними.

Один київський філософ запитував студентів на лекції: “Скажіть, шановні, а що таке “благоговіти”?.. Важко пояснити? Набагато легше вам нині сказати, що таке “кайф” або “балдьож”... Влучно зауважено. А ще якщо поринути у значення коренів цих слів, то чітко стає зрозуміло, що говіє паломник, причасник перед святом, перед Таїнством, а “кайф ловить” балда (українські відповідники – нездара, недоумок, волоцюга, пройдисвіт).

Цілковито розважливе ставлення до себе, до кожного свого слова, думки, дії народжує благо-желательность (добро-зичливість). Нерідко у людини бувають стани втоми, голоду, коли нападає роздратування чи нехіть. Саме тоді, за порадами старців та духовних наставників, варто було стати навколішки, помолитися та побажати добра комусь, бо не дай Боже, вирветься лихе слово чи лайка у відповідальну мить – тоді начувайся! Недарма в народі гріх обмовляти когось називають “перемивати кісточки”. Як не спом'ятати євангельські слова: “..простіть ображаючих вас, благословляйте проклинаючих вас..”

От якраз лабораторія помислів, почуттів, висловів, дій христового послідовника щоденно й навчає творити в інтонації “даруй ми вчасно зріти моя прегрішенія і не осуждати брата моєго”, “Дух же ціломудрія, смиренномудрія терпінія й любові даруй ми, рабу Твоєму".

Цілісність мудрування виявляється наслідком виправлення людської природи, повернення помислам, почуттям, словам та діям правильного порядку, порядности. А воскрешати затерті, втоптані у буденній суєті поняття елементарної, а тим більше духовної культури, нині у вищих чи спеціальних навчальних закладах вже буває запізно, але потрібно.

Складно починати змінювати себе, коли бачиш споплюженими злом і гріхом свого ближнього, рідних, друзів, цілий світ, – Нехай все зміниться, тоді змінюсь і я, часто ми говоримо, але якраз треба зробити навпаки, почати з свого сердця, думки, слова, поведінки, справ і за допомогою благодаті Божої почне змінюватись твій ближній, рідні, друзі і цілий світ! Як рек преподобний старець Серафим – “Сотвори мир в собі і навколо спасуться тисячі”!