Іконопис

Ікона Пресвятої Богородиці "Прізрі на смирення"

((пам'ять 16 вересня за старим. ст., 29 н. ст.))

З'явилася в 1420 р. у Псковській землі, на озері Кам'яному. На іконі Богоматір була зображена сидячи і в короні; правою рукою Вона тримає скіпетр, а лівою підтримує Богонемовля, Яке стоїть на Її колінах; правою рукою Воно торкається Її щоки, а в лівій тримає невелику кулю – символ влади над світом.

16 вересня того ж року ікона була перенесена в місто Псков і поставлена в соборній церкві.

"Прізрі" – означає "зверни увагу", "зглянься". Ікона, яка прославилося в наші дні знаходиться в Києві у Введенському чоловічому монастирі. Писала образ Богородиці схимонахиня Марія (Волконська); дворянка). У фарбу додавала частинки мощів святих, за велінням самої Пречистої Владичиці... Писала у пості і частому прийнятті Святих Дарів. Ікона була шанованою в обителі. Але на початку більшовицьких гонінь ікону довелося ховати. Коли у 1937 році заарештували (пізніше розстріляли) протоієрея Бориса Красницького, який служив в обителі, його син таємно передав образ у Феофанію черниці Феодорі, яка берегла святиню 55 років. Пізніше, у 1961 році, черниця перейшла у Флоровській монастир. Нерідко, від ікони, що стояла в келії, люди одержували зцілення...

Перед смертю Феодора, передала ікону архімандриту Даміану (Давидову), настоятелю знов відкритого Введенського монастиря. В 1992 р. ікона зайняла своє почесне місце в храмі. І тут відбулося знамення. Під час прибирання, скло ікони хотіли протерти зсередини, унаслідок його каламутності, однак виявилося, що образ дивно відбився на скло у вигляді дивного нальоту, лише зображення було чорно-білим. Заговорили про диво. Після експертизи вчених – не знайшлося рациоанльної відповіді. "Механізм ясний, але що примусило це зробити – незрозуміло"...

Скло вийняли і уклали в раму, а в кіот помістили інше, але і на ньому дивно відбився образ! Від ікони і скла походять чудеса і зцілення. Тепер про київську чудотворну ікону "Прізрі на смирення" відомо у всьому світі.
 

---

 

Ікона Пресвятої Богородиці, іменована "Цілителькою"

((пам'ять 18 вересня за старим ст. 1 жовтня н. ст.))

Ікона Божої Матері "Цілителька" є однією з найдавніших (VI ст). Інша ікона з такою ж назвою прославилася чудесами в XVIII столітті. В книзі святителя Димитрія Ростовського "Руно орошенное" є така розповідь про дивне знамення Богоматері.

Клірик Наварнінської Церкви Вікентій Бульвіненський мав благочестиву звичку під час входу та виходу з церкви преклоняти коліна перед образом Божої Матері і вимовляти коротку молитву: "Радуйся, благодатная! Господь с Тобою! Блаженно чрево, носившее Христа, и сосцы, питавшие Господа Бога и Спаса нашего!"

Одного разу цей благочестивий клірик захворів небезпечною хворобою: у нього почав гнити язик, через що біль був настільки сильний, що він втрачав розум. Прийшовши до тями, хворий подумки прочитав свою звичайну молитву до Богородиці та тієї ж миті побачив прекрасного хлопця. Це був Ангел-Хранитель. Із співчуттям поглядаючи на хворого, Ангел звернувся до Пресвятої Богородиці, підносячи Їй молитву про зцілення. Раптом з'явилася Сама Мати Божа і послала знамення Своєї невимовної милості: хворий відчув себе абсолютно здоровим, пішов в церкву і став на кліросі разом із співаючими.
 

---

 

Ікона Пресвятої Богородиці "Касперівська"

((пам'ять 29 червня, 1 жовтня за стар. ст., 12 липня, 14 жовтня за н. ст. і в середу Світлої Седміци))

Наприкінці XVI століття Касперівська ікона Богоматері була перенесена з Трансільванії сербом, який поселився в Ольвіопольському повіті Херсонської губернії. Переходячи від батьків до дітей в благословення, ця ікона в 1809 році дісталася пані Касперовій, село якої Ново-Івановка знаходилося на правому березі Дніпра. У лютому 1840 року, Касперова, яка пережила багато випробувань, зазвичай довго молилася вночі, як раптом побачила, що стара ікона, яка потемніла від часу, так, що було важко розібрати риси, дивним чином обновилася – лики Богородиці і Спасителя прояснилися, такими вони залишаються і донині. Незабаром багато випадків зцілень та інших благодатних чудотворінь, що походили від ікони, виявили чудову силу та прославили її. Після дослідження багатьох чудес ікона була визнана чудотворною. Відусюди почали приходити нужденні та хворі, ті, хто потребує небесної допомоги.

В 1852 році мешканці м. Херсона взяли дозвіл звершувати щорічно, у свято Вознесіння Господнього, хресний хід з чудотворною іконою. Під час війни 1853-1855 років був хресний хід з чудотворною іконою в Одесі, коли вороги обклали місто, але місто залишилося неушкодженим. Вважаючи це знаменням особливого заступництва Божої Матері, тоді ж вирішили “в повчання нащадкам зробити цю подію незабутньою і день 1 жовтня святом святішим”.

Чудотворна ікона щорічно з хресним ходом приноситься з с. Касперовки в м. Одесу та лишається там з 1 жовтня до четвертого дня Великодня, а зі свята Вознесіння до 29 червня перебуває в м. Херсоні; з 1-го ж липня по 1 серпня – в м. Миколаєві. У всіх цих містах перед чудотворною іконою щоп'ятниці читається акафіст Пресвятій Богородиці.

Касперівська ікона стародавнього живопису, виконана олійними фарбами на полотні, наклеєному на дошку; по боках зображені з одного – св. Іоанн Предтеча, а з іншого – мучениця Тетяна; ікона 7 вершків височину і 6 завширшки.

Божа Мати зображена тримаючою на лівій руці Предвічного Немовля, у Якого в правій руці свит. На іконі художньої роботи золота риза, прибрана перлами, алмазами, діамантами, рубінами та смарагдами.